В Інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова 19 січня зібралися керівники столичних медзакладів, щоб послухати виступи мера й очільника МОЗ про намічені шляхи реформування галузі: в залі був аншлаг. У кращих «європейських» традиціях високе начальство затрималося на 35 хвилин і, не вибачившись, перейшло до порядку денного.
Олександра Квіташвілі, Віталія Кличка і його медичного заступника Михайла Радуцького (який вів збори), на подив багатьох, супроводжував попередник Квіташвілі Олег Мусій, але на сцену виходити він не став.
Віталій Кличко вирішив не порушувати законів жанру і на початку промови привітав медиків з 85-річчям засновника інституту, хоча насправді 20 січня відзначалося 95-річчя з дня народження видатного українського вченого, лікаря О.О. Шалімова.
Також у завдання Голови КМДА входило зачитування з паперового листка списку з 10 найбільш важливих кроків медичних реформ, які необхідно здійснити в Києві, — столиця, як відомо, стає пілотним містом «реформ Квіташвілі».
А ось і цей список.
- Негайно припинити нелегальні платежі при наданні медичної допомоги та легалізувати всі можливі джерела фінансування медицини, щоб гроші насправді «йшли за пацієнтом». Будемо притягувати до відповідальності кожного, хто буде красти гроші.
- Збільшити легальні доходи тих медичних працівників, які готові працювати професійно, — від медсестер до лікарів.
- Сприяти впровадженню лікарського самоврядування та страхуванню професійної відповідальності. З цією метою реорганізувати в якості «пілота» стоматологічну службу м. Києва.
- Впровадити механізми професійної відповідальності та юридичного захисту медичних працівників, а також громадського контролю за якістю надання медичних послуг населенню відповідно до міжнародних норм.
- Вивчити потреби та очікування киян щодо медицини, а також визначити заклади охорони здоров’я, які є на сьогодні надмірними фінансовими тягарями для медичної галузі Києва.
- Максимально сприяти змінам у законодавстві, щоб забезпечити рівні права для лікарень всіх форм власності та лікарів. А також — рівний доступ до медичних послуг і медикаментозне забезпечення кожного киянина.
- Для надання медичної допомоги населенню в існуючих умовах військового конфлікту і серйозних проблем із фінансуванням м. Києва залучати інвестиції через громадські й міжнародні джерела.
- Провести реорганізацію вторинного рівня медичної допомоги через створення лікарень інтенсивного лікування, де цілодобово буде надаватися спеціалізована медична допомога. Обладнання таких лікарень повинно відповідати рівню світових стандартів.
- Створити електронний реєстр пацієнтів та медичних працівників міста Києва — він допоможе впровадити сучасну систему обліку.
- Покращити систему забезпечення пацієнтів необхідними медикаментами та медзасобами за рахунок впровадження світового досвіду солідарної та страхової систем в межах діючого законодавства України.
Навіть на декларативному рівні «покрокова десятка» викликає багато запитань, а як цими кроками йтиме медична галузь країни і столиці, схоже, ще слабо уявляють й самі управлінці. Наприклад, Олександр Квіташвілі заявив, що для початку реформ необхідно внести зміни більше ніж до 3-х десятків законів, а це може викликати опір депутатів Верховної Ради. Складається враження, ніби Міністр заздалегідь визначив, на кого «переведе стрілки» в разі звинувачень в повільності й низькій результативності реформ. У той же час він пообіцяв внести перший пакет змін до законодавства до 15 лютого. «В Україні в 25 разів більше законів, ніж потрібно… Щоб надати можливість ЮНІСЕФ закуповувати вакцини, треба змінювати близько 16 різних законів», — додав він.
Або, скажімо, Київ вже має неуспішний досвід впровадження так званої солідарної системи:«лікарняні каси екс-мера О. Попова», як відомо, не отримали необхідної народної підтримки. У чому принципові відмінності нової солідарної системи? Це замовчується.
Що саме змусить пацієнтів не платити гроші в кишеню медикам, як це широко практикується сьогодні? Чим конкретно буде відрізнятися нинішній процес стягування коштів в так звані благодійні фонди при лікарнях від запропонованої формули «гроші йдуть за пацієнтом»? На короткому прес-брифінгу після зборів один із журналістів попросив Міністра пояснити сенс цієї схеми, і очільник МОЗ пальцями зобразив крокуючого чоловічка, сказавши, що саме так гроші будуть за ним ходити. На думку Квіташвілі, це вдалий жарт. Разом із тим він пояснив, що в Грузії, коли під час реформ до відповідальності притягалися тисячі хабарників, не було порушено жодної кримінальної справи проти лікарів, які брали з пацієнтів гроші, оскільки «по суті, це «колядування», оплата послуг», і їх слід просто легалізувати.
І київські медики, і громадськість продов-жують будувати свої версії і щодо презентованого проекту створення лікарень інтенсивного лікування в кожному районі Києва. І поки зовсім неясно, який відсоток столичних медзакладів потрапить до списку «надмірних фінансових тягарів».
Олександр Квіташвілі вкотре повторив свої вже «фірмові» думки, що безкоштовної медицини в Україні немає, що у пацієнта повинен бути вибір, в яку лікарню йти (а хіба його немає зараз?), що необхідно звільняти лікарні з-під «державного ковпака», що лікарі в Україні живуть у «кріпосному праві» (Квіташвілі чомусь вважає, що «лікарю за штатним розкладом перевестися кудись практично неможливо»).
Міністр підрахував, що 46 млрд грн, які розходяться з бюджету як субвенції по країні, — це 3 млрд дол. «За ці гроші можна застрахувати 20 млн осіб (з річною страховкою 150 доларів)», — заявив він. Судячи з усього, Квіташвілі вважає, що субвенції, які йдуть на підтримку медицини в регіонах, необхідно урізати, адже «гроші в країні є, тільки вони витрачаються нечесно».
Так само до профанації Міністр відніс систему розподілу молодих лікарів після закінчення вишів. «У Хацапетівку вони повинні їхати за власним бажанням», — сказав він. Але що ж повинно мотивувати їх відправитися в сільську глушину? Відповідаючи на це запитання, Міністр заявив, що молодь в «Хацапетівці» повинні привабити «нормальні умови роботи і нормальна оплата праці, які там будуть створені».
Це, звичайно, неабияк надихає, але чи в курсі очільник МОЗ, що навіть заможному Києву вже сьогодні, за даними медичної профспілки, не вистачає більше 3 тисяч лікарів і 10 тисяч медсестер? Якщо в столиці ключова медична проблема — дефіцит кадрів, про яку привабливість села можна говорити, та ще й за умови скорочень субвенцій?
«Кожен день про щось нове дізнаюся, — ділився враженнями Міністр. — Сьогодні дізнався, що в Україні існує 450 форм звітності в медицині. Я послав «смску» своєму колишньому заступникові — запитав: «А скільки ж таких в Грузії?» Не повірите, виявляється — одна!»
Цей спіч викликав реакцію натхненного схвалення в залі. Але вже за три хвилини на наступну репліку Олександра Квіташвілі зал відповів обуренням. «Кращі лікарі працюють в лікарнях. У поліклініках — хороші люди, але це — недолікарі», — зробив «комплімент» присутнім очільник МОЗ, сам за фахом історик.
Спантеличення — мабуть, саме так можна охарактеризувати загальний стан, у якому залишало збори поважне товариство. Двоє фахівців — один представляв профспілковий рух медиків, інший — службу СЕС — на прохання «ВЗ» прокоментувати промову Міністра відмовились це робити, назвавши її демагогією.
На наші запитання погодився відповісти професор Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова, віце-президент НАМНУ Віталій Цимбалюк.
ВЗ А як ви ставитеся до запропонованих Міністром реформ?
— Було названо багато цікавих моментів, які треба реалізувати. Але не знаю, наскільки швидко це можливо зробити. На мою думку, можна робити революції в державі, міняти владу, але медицина — настільки стара галузь, наука і дисципліна, що революція в ній неможлива. Можливий лише еволюційний крок. А з революцією ми зможемо втратити і те, що мали.
ВЗ Очевидний упор реформаторів на прискорену комерціалізацію медичного сектору. Але сьогодні фінансове навантаження на пацієнта з відомих причин істотно зростає. З іншого боку, і в держави стає менше грошей. Чи не в цьому основна причина педалювання Міністром розвитку приватної медицини? Але чи зможе витримати такий подвійний тягар пересічний український громадянин?
— Звичайно, проблеми великі. Ціни зросли, багатьом не вистачає коштів на придбання медикаментів, і, безумовно, першочергове питання сьогодні — як вижити? Тим більше вже зараз потрібно розділити пацієнтів на дві категорії: ту, яка має достатньо коштів і змогу лікуватися в приватних клініках, і другу, більшість якої складають малозабезпечені, — для них повинні працювати муніципальні лікарні, утримувані за державні кошти. Інакше ми ніколи не вийдемо з цього глухого кута.
Саме така модель працює в Європі — там багато приватних центрів усіх профілів, які лікують на найвищому рівні, і лікарень для малозабезпечених та постраждалих, наприк-лад, в ДТП.
ВЗ Столична влада заявляє про створення восьми інтенсивних багатопрофільних клінік у восьми районах міста — якраз, наскільки ми розуміємо, для бідних. Але чи зможуть вони всі на належному рівні надавати, наприклад, нейрохірургічну допомогу?
— Нейрохірургію для всього Києва можуть забезпечити 2 заклади — Лікарня швидкої медичної допомоги та Інститут нейрохірургії.
ВЗ «Гроші йдуть за пацієнтом» — що нового в цьому гаслі та чи зацікавлені в цьому лікарі?
— Так, лікарі, звичайно, зацікавлені. Зараз перед багатьма з нас стоїть завдання виконати ліжко-день, і якщо хворих немає, значить, пацієнтів штучно утримають в лікарні, щоб не зменшувалося фінансування. А коли ми не будемо прив’язані до цього, і гроші — чи з кишені пацієнта, чи зі страхового фонду, чи від держави — але гарантовано будуть надходити, це, навпаки, змусить інтенсифікувати процес лікування та створить передумови для якісного обслуговування.
Роман Барашев, спеціально для «ВЗ»
