Історія формування системи лікарняних кас, яка функціонує в багатьох країнах світу, в Україні досі не знайшла логічного завершення. Однак є успішні приклади їх діяльності на регіональному рівні, де вдалося не лише забезпечити доступність медичної допомоги населенню, а й налагодити належний контроль за наданням послуг та їх якістю, а також впровадити нові технології й елементи доказової медицини.
Чи може досвід лікарняних кас стати підмогою для впровадження медичного страхування на рівні держави? Про це – розмова з Головою правління БО «Лікарняна каса Житомирської області», доктором медичних наук, професором, Заслуженим лікарем України Валентином Парієм.
Лікування «вскладчину» – не від хорошого життя
ВЗ Лікарняна каса Житомирської області є однією з перших в Україні?
Валентин ПАРІЙ, Голова правління БО «Лікарняна каса Житомирської області», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України– Так, якщо не розглядати цей процес в історичному ракурсі. Подібні організації досить успішно функціонували в Україні й, зокрема, у місті Житомирі понад сто років тому і навіть мали можливість організовувати й утримувати лікарні. Загалом у дореволюційний період в Україні створили власну систему страхової медицини. Однак після жовтневого перевороту 1917 року в нашій державі були ліквідовані всі лікарняні каси. Але реалії 90-х років минулого століття, пов’язані з недостатнім фінансуванням медичної галузі та неможливістю залучення додаткових коштів на її потреби, сприяли відродженню лікарняних кас. В тому числі й у Житомирі. Хоча спочатку виникла ідея добровільного медичного страхування. На той час у Житомирській області існували певні страхові компанії, однак послуги, які вони пропонували, не влаштовували ні населення, ні лікувальні заклади: тогочасна податкова система не давала можливості повною мірою спрямовувати фінансові ресурси страховиків на медичні послуги. Та й пропоновані страхові тарифи (з урахуванням платоспроможності населення) могли покривати тільки окремі медичні послуги. До того ж кожна страхова компанія – це комерційна структура, мета якої отримувати прибуток. Тож виникла гостра потреба у такому об’єднанні населення, яке готове самостійно, на засадах громадсько-солідарної участі, забезпечувати своїх членів доступною і якісною медичною допомогою. На той час на Миколаївщині та Кіровоградщині вже діяли подібні організації. За дорученням МОЗ України ми вивчили їхній досвід і зрозуміли, що у такій справі потрібен системний підхід. Це й стало поштовхом до створення регіональної лікарняної каси (ЛК) на Житомирщині.
Лікарняна каса – посередник і гарант
ВЗ Досвід підхопили в інших регіонах?
– З часом утворилася асоціація лікарняних кас України, яка до 2010 року вже налічувала понад сто організацій. Але вони були малочисельними й не дуже впливовими. Згодом їх кількість значно зменшилася. Ми ж подбали про регіоналізацію своєї лікарняної каси, що, по-перше, дало змогу збільшити кількість її членів, а, по-друге, підвищити доступність медичної допомоги не тільки на рівні міста, району чи області, а й далеко за їх межами: лікарняна каса супроводжує лікування пацієнта в будь-якому закладі держави, з яким укладено договір. На початку найтяжче було здобути довіру населення, тож першими членами ЛК стали працівники медичних закладів області. Для оптимізації роботи організації була створена автоматизована система управління ресурсами та процесами з використанням стандартизації медичних технологій та клінічного аудиту. Лікарняна каса виступала посередником між закладом та пацієнтом і гарантом якості лікувально-діагностичного процесу. Створюючи лікарняні каси, ми очікували, що за умови повного забезпечення медичних закладів ліками система запрацює як годинник. Однак згодом зрозуміли: не все так просто. Витрати постійно збільшувались, але вагомих результатів не було – кошти витрачались на ліки, які не мали належної доказової бази. Тож ми переорієнтували систему надання медичної допомоги на впровадження таких елементів стандартизації медичних технологій, як лікарський формуляр та клінічні протоколи лікування. Пишаємося тим, що медична галузь Житомирщини стала першою в Україні, де був розроблений такий формуляр – за методологічної підтримки проекту USAID. Також було зроблено акцент на якість медичної допомоги.
Медична реформа – не ноу-хау
ВЗ Складається враження, що медична реформа на Житомирщині розпочалася вже давно.
– Принаймні, заклади, які співпрацювали з нашою лікарняною касою, виявилися найбільше готовими до змін. Адже більшість елементів нинішньої медичної реформи ми використовуємо у своїй роботі вже не перший рік. Зокрема, давно напрацювали досвід «єдиного медичного простору», де кошти «ходять за пацієнтом», як це й передбачено нинішньою реформою. За сприяння лікарняних кас у медичних закладах області активно впроваджуються сучасні підходи до лікування на основі доказової медицини. Та й електронна система охорони здоров’я, що нині функціонує на державному рівні, для Житомирщини не така вже й новина. Завдяки використанню розроблених лікарняною касою комп’ютерних програм з 2005 року здійснюється автоматизований моніторинг дотримання протоколів лікування та раціонального призначення лікарських засобів. Звичайно, за 20 років багато чого змінилося, передусім в організаційних аспектах, законодавстві. Залежно від цих змін лікарняна каса трансформувала стратегічні та договірні відносини, адаптувалася до нових вимог. Наприклад, свого часу держава виділяла вкрай недостатньо коштів на екстрену медичну допомогу, не було навіть ліків для лікування невідкладних станів. Тому лікарняні каси забезпечувала ними «швидку» для надання допомоги нашим підопічним. Зараз така необхідність відпала. Також маємо досить цікавий досвід розвитку сімейної медицини, коли сімейні лікарі та члени ЛК укладали двосторонні угоди (на зразок нинішніх декларацій), а лікарняна каса забезпечувала все необхідне для надання медичної допомоги
Програми медичних гарантій не вистачить на все
ВЗ Чи вплине зміна механізмів фінансування закладів на перспективи лікарняних кас?
– Недостатнє фінансування закладів охорони здоров’я, а також окремі недоліки у розрахунках вартості медичних послуг не залишать лікарняну касу без роботи і не полегшать навантаження на неї. Для лікарень Житомирщини допомога лікарняних кас й надалі буде вельми актуальною, адже 23% пацієнтів цих закладів – члени нашої організації. Зокрема, за 6 місяців нинішнього року понад 17 тисяч осіб було забезпечено медикаментами для лікування у стаціонарних умовах (на суму більш як 12,6 млн грн) саме коштом нашої ЛК. Крім того, аптекам було сплачено близько 5,6 млн грн за ліки для амбулаторних пацієнтів (за понад 30 тисяч рецептів). А на проведення лабораторних та інструментальних обстежень було витрачено більше 4 млн грн. На первинці лікарняна каса, як і раніше, забезпечує амбулаторне лікування понад 100 захворювань: сімейні лікарі можуть виписувати рецепти на майже 300 найменувань ліків. Коштом ЛК члени організації мають можливість пройти понад 70 лабораторних обстежень у медзакладах усіх рівнів та приватних лабораторіях. Однак лікарняна каса не оплачує обстеження, які входять до Програми медичних гарантій. Також лікарняна каса не забезпечує лікування пацієнтів, для яких передбачено відповідні державні програми, наприклад, трансплантацію, лікування СНІДу тощо. Для стаціонарного лікування більшості захворювань ЛК й надалі надаватиме майже 600 лікарських засобів. Адже згідно з Програмою медичних гарантій заклади забезпечуються лише тими ліками, які включені в Національний перелік основних лікарських засобів. Враховуючи те, що цей перелік досить обмежений, члени ЛК отримуватимуть значну частину медикаментів коштом нашої організації. В той час, як решта пацієнтів будуть змушені шукати інші джерела фінансування. У разі позитивних результатів запровадження медичної реформи ми готові розширювати перелік програм, що забезпечуються коштом нашої організації.
80% респондентів вважають лікарняні каси потрібними
ВЗ Вітчизняна система охорони здоров’я готується до запровадження загальнообов’язкового медичного страхування. Лікарняні каси стануть зайвими?
– Мене запитують про це вже багато років. Але варто проаналізувати досвід інших країн. Практично в усіх державах світу, де запроваджено медичне страхування, існує співоплата з кишені пацієнта. Програма медичних гарантій в Україні також визначає перелік послуг, які можна отримати безоплатно, але залишаються й такі, які не входять до ПМГ. Тобто держава визнає, що не може покрити на 100% усіх потреб у медичній допомозі. Так буде й у разі запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Тож лікарняні каси й надалі залишаться опорою малозабезпечених верств населення, які не зможуть оплатити додаткову страховку за системою добровільного страхування. Ми проводили опитування й з’ясували: понад 80% респондентів вбачають доцільність існування лікарняних кас і рекомендуватимуть їх своїм родичам та знайомим. У регіонах, де такі каси існують, населення буде більше захищене від тягаря спів оплати, адже додаткове джерело фінансування у вигляді ЛК покриватиме вартість медичних послуг, котрі не може забезпечити система медичного страхування. Можливо, для цього навіть не потрібно збільшувати членські внески, натомість краще спрямовувати кошти ЛК в інноваційні технології. Адже, наприклад, попри інфляцію та неодноразові підвищення цін на ліки й витратні матеріали впродовж останніх років, наша лікарняна каса 2 роки поспіль не збільшує суму внесків і при цьому залишається фінансово стійкою. Це втішає. Хоча в статуті організації прописано, що членський внесок може становити до 3% мінімальної зарплати, насправді він не перевищує 60 грн. При цьому сума витрат, на яку може розраховувати кожен член ЛК при лікуванні, не залежить від того, скільки він сплатив. В середньому вона становить 20 тис грн. Забезпечити стабільність ЛК допомагає система моніторингу та управління ресурсами. І це при тому, що серед наших підопічних – 18% дітей і 27% громадян непрацездатного віку. Також лікарняна каса постійно забезпечує медичний супровід понад 400 дітей, позбавлених батьківського піклування – їм надана медична допомога на суму понад 350 тис грн. За рахунок лікарняних кас проліковані майже 700 інвалідів війни (витрати понад 167 тис грн). З 2014 року за кошти ЛК проліковано майже 500 учасників АТО/ ООС (на суму більше 800 тис грн). Наша лікарняна каса є найпотужнішою в Україні, адже охоплює 16,8% населення області, а це понад 200 тис осіб, лише 55% з яких – працездатного віку.
Програма медичних гарантій в Україні також визначає перелік послуг, які можна отримати безоплатно, але залишаються й такі, які не входять до ПМГ. Тобто держава визнає, що не може покрити на 100% усіх потреб у медичній допомозі. Так буде й у разі запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Тож лікарняні каси й надалі залишаться опорою малозабезпечених верств населення.
Плюси – не лише економічні
ВЗ Чи можна вважати діяльність ЛК значущою виключно в соціальному аспекті?
– У тому-то й справа, що ні. Не менш важливий медичний аспект. Запровадження інформаційних технологій в управління медичними ресурсами, формуляру та протоколів лікування, проведення фармакоекономічного аналізу – всього цього вдалося досягти завдяки діяльності лікарняної каси. Зокрема, за результатами аудиту, показник дотримання протоколів при наданні медичної допомоги членам ЛК становить 94%. Також постійно проводиться АВС-VEN аналіз використання лікарських засобів, вжито чимало заходів щодо зменшення частки другорядних препаратів у процесі лікування. Водночас частка витрат на життєво-важливі ліки зросла до 83%. Важко переоцінити й економічний ефект. На основну діяльність ЛК витрачає понад 82% своїх коштів. А за весь період існування нашої організації заклади, які з нею співпрацюють, отримали медикаментів, реактивів, виробів медичного призначення на суму понад 440 млн грн. Лише в стаціонарних умовах було проліковано майже мільйон осіб на суму понад 300 млн грн. Всього ж – майже 6 млн випадків звернень на суму понад 500 млн грн. І це результати діяльності лише однієї регіональної лікарняної каси! Тому я переконаний, що вітчизняний досвід успішних лікарняних кас є унікальним і важливим для запровадження ефективної системи медичного страхування в нашій державі. Тільки б управлінці й реформатори звернули на нього належну увагу.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
