«Нація може втрачати свої ліси, водні запаси та надра і, до певної межі, власну територію, але якщо вона хоче захистити саму себе у боротьбі за виживання, її діти повинні бути збережені за всяку ціну» — такими словами починалася стаття, опублікована у 1925 р. The New York Times, де аналізувалися причини дитячої смертності. На жаль, сьогодні проблема залишається не менш актуальною, ніж майже 90 років тому. І одним із значущих чинників загибелі у дитячому віці є пологова травма, у структурі якої виділяється пошкодження діафрагмального нерва.
Вдихнути на повні груди
Згадане перинатальне пошкодження відноситься до травм нервової периферичної системи і загалом зустрічається досить рідко. Частота його становить приблизно від 1:15 тис. до 1:30 тис. живих новонароджених. Тим складнішою є ситуація, коли лікар стикається з такою травмою у власній практиці і вимушений приймати рішення, як врятувати дитину. Адже летальність при цьому є досить високою — на рівні 10-15% випадків.
До пошкодження діафрагмального нерва логічно приєднується парез діафрагми (синдром Кофферата) — обмеження функції діафрагми в результаті ураження корінців CIII-CV або діафрагмального нерва при надмірній бічній тракції у пологах.
Проблеми починаються вже на етапі діагностики: зазвичай клінічна картина дуже стерта і виявляється лише під час рентгеноскопії грудної клітки або за допомогою комп’ютерної томографії. Клінічно патологія проявляється задишкою, прискореним, нерегулярним або парадоксальним диханням, повторними нападами ціанозу, вибуханням грудної клітки на боці парезу. У 80% випадків ураженим виявляється правий бік, двобічне ураження становить менше 10%. Купол діафрагми на боці парезу стоїть високо і є малорухомим. У новонароджених це може спричинити розвиток пневмонії.
Коли потрібні рішучі заходи
Обираючи лікувальну тактику при пошкодженні діафрагмального нерва, спеціаліст має не дуже багато варіантів. Один із популярних підходів — забезпечення адекватної вентиляції легенів до відновлення самостійного дихання. Дитину кладуть у так зване хитне ліжко, якщо є необхідність — проводять штучну вентиляцію легенів, черезшкірну стимуляцію діафрагмального нерва. Також забезпечують іммобілізацію спинного мозку, у тяжких випадках — витягування. Коли мієлограма показує вдавлення спинного мозку, необхідними є ламінектомія та видалення екстрадурального згустку.
Часто призначають препарати, що підвищують згортуваність крові і зменшують проникність судин. Після 7-10 днів гострого періоду проводять тривалу відновлювальну терапію, яка включає ЛФК, масаж, фізіотерапію, електростимуляцію. Медикаментозне лікування може складатися з препаратів алое, інгібіторів АТФ, імуностимулюючих, антихолінестеразних засобів, периферичних вазодилататорів, вітамінів групи В тощо.
На жаль, великий перелік різноманітних груп препаратів не гарантує виживаність дитини, та й взагалі часто виникають питання щодо доцільності їх призначення при парезі діафрагми.
Хірургічна тактика вважається більш виправданою. Донедавна оперативне лікування пошкодженого діафрагмального нерва проводилося лише шляхом плікації діафрагми. При цій операції доступ до діафрагми є торакальним або абдомінальним, ослаблена центральна частина діафрагми збирається (гофрується) у кілька шарів і фіксується у цьому положенні кількома рядами швів. Діафрагма у результаті операції стає плоскішою і нижче розташованою, що збільшує об’єм грудної порожнини і сприяє збільшенню об’єму легенів та дихального об’єму. Але у хірургічної плікації є важливий «побічний ефект»: втрачена функція діафрагми не відновлюється.
Власними силами
У згаданій статті The New York Times є такі слова: «Від величини фізичної, інтелектуальної і моральної міцності дітей сьогодні залежить майбутнє». Мабуть, схожими принципами керувалися спеціалісти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м.Київ) та ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), коли поставили собі за мету вдосконалити метод плікації, щоб зберегти функцію діафрагми у новонароджених, які отримали пологову травму.
«Пацієнтів у нас небагато, що й недивно, оскільки мова йде про дуже складну патологію. Але корисно ознайомитися з цими клінічними випадками для того, аби у разі необхідності знати, як вивести дитину з такого стану. Наше дослідження включало 3 пацієнтів (1 хлопчика і 2 дівчаток), яким у 3-місячному віці було проведене оперативне лікування. Діагноз «Пошкодження діафрагмального нерва з парезом діафрагми» був поставлений при клінічному дослідженні, рентгенографії та УЗД грудної клітки, у всіх дітей мало місце правобічне пошкодження діафрагми. Всі були доношеними крупними плодами. Одразу їм проводилися реанімаційні заходи у повному комплексі. Показанням до операції стала неможливість відміни штучної вентиляції легенів», — поділився Валерій Похилько, завідувач кафедри педіатрії №1 із пропедевтикою, неонатологією та дитячими інфекційними хворобами ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», професор. Він розповів, що під час оперативного втручання проводилася бічна торакотомія по восьмому міжребер’ю. Операція здійснювалася за допомогою мікрохвильового скальпеля, завдяки чому крововтрати були мінімальні. Плікацію діафрагми виконували «П»-подібними швами плетеною ниткою, яка не розсмоктується, з розкриттям заднього реберно-діафрагмального синусу.
«Ми виділяли діафрагмальний і міжреберний нерви і проводили їх пластику. Після укладки нерва та фіксації здійснювали подальше пошарове ушивання грудної клітки, і вже через годину спостерігали позитивні зміни на рентген-знімку. Перебіг післяопераційного періоду був без ускладнень», — підкреслив В.Похилько.
Результат оперативних втручань характеризувався суттєвим покращенням стану дітей у вигляді припинення проведення їм респіраторної підтримки, відміни штучної вентиляції легенів на 2-3 добу після операції.
«Слід відмітити, що через дихальну недостатність усі діти від народження і до операції потребували проведення штучної вентиляції легенів, тривалість якої у середньому становила 94,7 днів. Завдяки хірургічному лікуванню їх вдалося зняти з апарату. Після екстубації у дітей не спостерігалися респіраторні розлади, і вони були виписані зі стаціонару в задовільному стані», — сказав В.Похилько.
Експерт також пояснив, чому консервативна терапія не може впоратися з завданням зняти таких дітей зі штучної вентиляції легенів. Річ у тім, що повітря у лівій легені дитини з пошкодженням діафрагмального нерва рухається не в тому напрямку, як при фізіологічному диханні. І тому ця гіпоксемія може бути ліквідована лише хірургічним втручанням із проведенням реіннервації. Тільки таким чином шлях нормального фізіологічного дихання відновлюється. Відповідно, це дає підстави вважати невропластику і плікацію діафрагми ефективними методами лікування евентрації діафрагми у дітей із пошкодженням діафрагмального нерва. До того ж пластика купола діафрагми з одночасною реіннервацією допомагає відновити функцію діафрагми, запобігає атрофії м’яза і розвитку деформації грудної клітки.
«Звичайно, для з’ясування ефективності лікування евентрації діафрагми у дітей із пошкодженням діафрагмального нерва необхідні подальші дослідження на більшій кількості немовлят. Але сьогодні ми бачимо дуже позитивні результати і вже отримали патенти на корисні моделі «Спосіб хірургічного лікування паралічу діафрагми у дітей» та «Спосіб хірургічного лікування паралічу діафрагми у новонароджених дітей», — повідомив В.Похилько.
Звичайно, досягнення вітчизняних вчених вселяють оптимізм і ще раз нагадують про роль інноваційних діагностичних та лікувальних технологій у підвищенні виживаності дітей. Але не слід забувати, що безпосередньою причиною пологового травматизму нерідко бувають неправильно виконана акушерська допомога під час поворотів і витягання плода, накладання акушерських щипців, вакуум-екстрактора тощо. Як говориться у повідомленні Американської академії педіатрів: «Зустрічаються хворі, яким ми не можемо допомогти, але немає таких хворих, яким ми не могли б нашкодити».
У статті використані матеріали Науково-практичної конференції лікарів-педіатрів з міжнародною участю «Проблемні питання діагностики та лікування дітей з соматичною патологією».
Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»