На Полтавщині склалася загрозлива ситуація із виконанням загальнодержавних програм «Туберкульоз», «Онкологія», «Імунопрофілактика». По жодній із них регіон не отримав цього року ані пігулки. А поки в МОЗ дискутують про те, як зарадити ситуації, резервний запас ліків вичерпується, і вже зовсім скоро пацієнтів нічим буде лікувати…
«Туберкульоз»
Володимир ПЕЧЕРИЦЯ, головний лікар ПОКПД, Заслужений лікар України, головний позаштатний фтизіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДААле цього року, на відміну від минулих років, склалася вкрай загрозлива ситуація: жодної пігулки або ін’єкції за вісім місяців область не отримала! Це створює небезпеку для хворих, особливо на мультирезистентний туберкульоз, лікування якого досить тривале, а відсутність таких препаратів, як «Канаміцин», «Левофлоксацин», «Капреоміцин» не лише порушує схему лікування й не дає змоги досягти необхідного результату, а й призводить до збільшення мультирезистентних форм туберкульозу в області.
«Згідно з нашими заявками в минулі роки МОЗ стовідсотково забезпечувало нас ліками за державною програмою «Туберкульоз», — говорить Володимир Печериця. — Програма почала «давати збої» ще минулого року. Ми недоотримали вкрай необхідних препаратів, таких як «Левофлоксацин», «Капоцин», «Протомід», на суму 216 тис. грн. А цього року не одержали жодного! Сьогодні вирішуємо проблему за рахунок резерву — це стосується препаратів для вперше виявлених хворих. Проблему ж забезпечення пацієнтів, хворих на мультирезистентний туберкульоз, частково вирішили за допомогою Глобального фонду».
Про напружену ситуацію в області з деякими протитуберкульозними препаратами другого ряду в червні цього року був направлений лист за підписом директора Департаменту охорони здоров’я ОДА Віктора Лисака в Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. У листі Департамент охорони здоров’я просив негайно вирішити питання з ліками для забезпечення безперервного лікування хворих на туберкульоз. Натомість тодішній Голова служби Володимир Курпіта, посилаючись на лист першого заступника Міністра охорони здоров’я Руслана Салютіна, повідомив, що МОЗ, мовляв, не заперечує, аби протитуберкульозні лікарські засоби другого ряду закуповувалися… за кошти місцевих бюджетів.
«Ми спробували вирішити проблему на місцевому рівні. Є погодження з Полтавською обласною радою про можливе виділення коштів на вказані цілі, але не більше 760 тис. грн, — коментує ситуацію Володимир Георгійович. — Однак потреба в таких ліках на сьогодні оцінюється в понад 1 млн грн! Фактично МОЗ перекладає ці проблеми на плечі хворих і на місцеві бюджети, які не мають можливості виділити такі кошти…»
Якщо врахувати те, що більшість хворих на туберкульоз — із категорії соціально вразливих верств населення, а тільки один флакон, приміром, «Капреоміцину» коштує понад 100 грн і термін інтенсивного лікування становить 8 місяців, то стає зрозумілим: хворому таке лікування не по кишені. Стандартний же курс лікування хворого на мультирезистентний туберкульоз згідно з протоколом триває 20 місяців. При цьому щодня слід приймати до 7 препаратів. А якщо не лікуватися — наслідки відомі. Про це не можуть не знати у МОЗ…
«Онкологія»
Орест ВОВК, головний лікар Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний позаштатний онколог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА«Наприкінці кожного року ми подавали в МОЗ заявку на ліки для онкохворих згідно з вищеназваною програмою, — розповідає головний лікар Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний позаштатний онколог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Орест Вовк. — Проте отримували за державний кошт лише 60% від потреби. І вже зовсім критичною виявилася ситуація 2014 року: цьогоріч ми не одержали зовсім нічого — ні на копійку…»
Керівництво медичної установи спільно з Департаментом охорони здоров’я почало бити на сполох: бо як матеріально незабезпечена людина може придбати хіміотерапевтичні засоби, вартість яких сягає від 1 до 20 тисяч грн, не кажучи вже про ліки?! А препарати третьої лінії коштують до 50 тис. грн. Це означає, що хворий приречений на загибель…
«Влада області пішла нам назустріч, — продовжує Орест Ярославович. — У квітні, за рішенням обласної ради, для онкодиспансеру було виділено кошти з обласного бюджету на суму понад 5 млн грн. Частину з них ми використали на закупівлю хіміотерапевтичних засобів та ліків. Але ж це — крапля в морі! Якщо Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями не діятиме далі, все ляже на плечі хворих, більшість із яких неспроможна придбати дороговартісні препарати…»
«Імунопрофілактика»
Світлана Писаренко, головний позаштатний педіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА«Те, що ми отримали цього року, — це лише 24-25% від потреби, — ділиться Світлана Геннадіївна. — Наведу факти. Через те, що вакцина «Пентаксим» надходила в область нерегулярно та обмежено, показник вакцинації нею склав лише 19,6%. Вакциною «Інфанрикстм» нас забезпечили лише на 26%, тому порушено календар щеплень і виконано план АКДП-З до року лише на 10,5%, а перша ревакцинація у 18 місяців виконана всього на 7,1%…
Низький і відсоток виконання плану вакцинації дітей проти туберкульозу: 12 березня призупинено використання БЦЖ через закінчення терміну реєстрації. А згодом добіг кінця й термін придатності частини цієї вакцини. Вакцину АДП Полтавська область за останні два роки зовсім не отримувала. Через недостатнє надходження вакцини проти вірусного гепатиту В виконання заключної вакцинації В-3 склало всього 8,4%. Забезпечення регіону вакциною проти гемофільної інфекції складає 35% від річної потреби, а показник 37,8% прищеплених досягнуто виключно за власні кошти батьків.
Про критичну ситуацію з поставками імунобіологічних препаратів ми повідомляли й МОЗ, і Представництво Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні. Але, як кажуть, «віз і нині там…»
Пацієнти без вакцин — а ліки на складах
«Те, що відбувається з виконанням вищеназваних загальнодержавних програм, а вірніше — їхнім невиконанням, жахливо, — вважає заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Ігор Юрійович Куделич. — За десять років моєї роботи на цій посаді таке вперше. Змінилося керівництво МОЗ, а головних завдань воно так і не виконало: досі не проведено необхідних тендерів, не забезпечено хоча б наполовину потребу області в ліках за державні кошти, а це — понад 50 млн грн. Міністерство перекладає проблему на місцеві бюджети. А де їм взяти такі кошти?!
Я можу зрозуміти, що зросли ціни на медпрепарати, піднявся валютний курс. Але не можу збагнути, чому з початку року на складах на карантині лежать конче потрібні для проведення планових щеплень ліки й ніяк не вирішується їхня подальша доля? І це в той час, коли пацієнти з надією отримати ліки і вакцини оббивають пороги медустанов… То робіть же хоч щось, шановні керівники Міністерства! Оформте хоч якийсь дозвільний документ на їх використання! Інакше пропадуть і ліки, і державні кошти…
На десятки наших листів із приводу означеної проблеми ми одержували тільки відписки. Як це назвати? Не інакше, як байдужістю й нехтуванням національними інтересами…»
Хто відповість?!
Як пояснює Міністерство охорони здоров’я України таку кричущу ситуацію з виконанням державних програм? Наприкінці серпня в МОЗ відбулася міжвідомча нарада, присвячена обговоренню плану дій щодо формування очікуваної ціни державних закупівель лікарських засобів, вакцин та виробів медичного призначення за бюджетні кошти. На ній очільники відомства бідкалися й виправдовувалися, посилаючись на загальне підвищення цін на лікарські препарати, девальвацію національної валюти, тендерну кризу в сфері закупівлі ліків та інше.
Фахівці Міністерства охорони здоров’я, переслідуючи, здавалося б, благородну мету — зламати корупційні схеми в закупівлі препаратів (так вони про це заявляли), не врахували головного: пересічних громадян цікавлять не прагнення й наміри чиновників, а результат — своєчасне забезпечення пацієнтів необхідними ліками.
Виникає й інше запитання: чому нарада з цієї болючої для медиків і населення проблеми відбулася не в перші місяці 2014-го року, а лише в серпні, майже напередодні останнього кварталу? Так, у країні справді напружена ситуація: триває війна, а з нею поглиблюється й бюджетна скрута, але ж ніхто не зупиняв діяльності такого важливого для життя нації органу, як МОЗ? Чому там усе робиться із запізненням і бюрократичними перепонами? А між тим час, коли пацієнта буде нічим лікувати, наближається. Наближається неминуче і невблаганно. І виникає запитання: хто відповість за це?!
Андрій КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», м. Полтава
