У Празі завершився міжнародний конкурс наукових робіт із фундаментальних досліджень у галузі гастроентерології та гепатології ім. доктора Р.О.Бареса. Вперше в історії проведення конкурсу високу оцінку журі отримав цикл наукових робіт українських фахівців — представників Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України. Їх доробок було відзначено дипломом конкурсу і представлено на Десятому Інтернаціональному симпозіумі з гастроентерології, що відбувся у столиці Чехії. Своїми враженнями від участі у конкурсі та науковому симпозіумі поділився завідувач відділення хірургії печінки, позапечінкових жовчних шляхів та підшлункової залози ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України Олександр Тищенко.
ВЗ Яким проблемам фахівці інституту присвятили цикл робіт, представлений на конкурсі?
— За умовами конкурсу до розгляду приймалися роботи, де відображені фундаментальні дос-
лідження у галузі гастроентерології та гепатології. Колективна праця нашого відділення була присвячена різним методам дисекції печінки при анатомічних резекціях, які ми застосовуємо у своїй практиці. Крім уже відомих методів, останнім часом ми почали впроваджувати власну розробку — газоструминний апарат, який дає можливість розрізати тканину печінки за допомогою тонкого струменя вуглекислого газу без ушкодження судин і проток. Це ноу-хау ми й далі вдосконалюємо. Застосування такого дисектора під час операції на печінці розширює можливості хірургів, зокрема, дає змогу допомогти хворим, які можуть не витримати традиційного оперативного втручання. І нам приємно, що на конкурсі серед представників 18 країн ми були тими фахівцями, роботу яких помітили й високо оцінили.
ВЗ А що вам видалося цікавим із досвіду зарубіжних колег?
— Ми намагаємося постійно слідкувати за новими методами лікування, що з’являються у світовій медицині. Тому із задоволенням прийняли запрошення взяти участь у симпозіумі, під час якого дослідники та вчені з понад 20 країн світу поділилися своїми досягненнями в галузі клінічних досліджень. Зокрема, обговорювалися загальні підходи до хіміотерапії раку шлунково-кишкового тракту, результати вивчення, профілактики та лікування рефлюкс-езофагіту, так званої хвороби Баррета.
Велику увагу було приділено сучасним методам лікування хвороб печінки. Зокрема, значний інте-
рес у нас викликала методика еластографії цього органа. Вона дає можливість визначати ступінь щільності, жорсткості печінки, що свідчить про розвиток фіброзу та цирозу, які виникають внаслідок гепатиту або алкогольної інтоксикації чи в результаті застосування значної кількості антибіотиків.
Цікаво, що спочатку цей апарат використовували для визначення щільності сиру в промисловому сироварінні у Франції, а вже потім його «запозичила» медицина, доповнивши сканер УЗД. Цей метод неінвазивний, а визначення ступеня фіброзу допомагає не лише призначати вірний метод корекції цього стану, а й враховувати ці зміни для вибору оперативного втручання на печінці. Нам би дуже хотілося, аби такий метод дослідження впровадили й у нашій клініці.
Під час роботи симпозіуму пролунало чимало доповідей, присвячених малоінвазивним ендоскопічним втручанням, зокрема, фіброгастроскопії при кровотечі з вен стравоходу, при невеликих пухлинах у кишковій трубці, при ліпомах. До речі, такі операції нині виконують і в нашому Інституті (ми отримали нове устаткування).
Особливе враження справила доповідь про малоінвазивний метод лікування ожиріння та цукрового діабету: в ділянці шлунково-дуоденального переходу встановлюється невелика лійка, яка фіксується, і потім розкривається рукав довжиною 60 сантиметрів, котрий розташовується в порожній кишці. Такий пристрій допомагає уникнути всмоктування вуглеводів у цьому «небезпечному» місці, тож потрібна менша кількість інсуліну, необхідного для розщеплення вуглеводів, і тим самим припиняються клінічні прояви цукрового діабету. Лійка пропускає незначну кількість їжі, тому настає елементарне зниження ваги. Упродовж року пацієнт втрачає до 30-40 відсотків маси тіла без будь-якого відчуття тяжкості. Лійка та рукав виготовляються зі спеціального матеріалу і можуть знаходитися в організмі пацієнта упродовж трьох років.
Цю методику вперше було застосовано в Німеччині. Чеські лікарі її вивчили й нині обіцяють допомогти нашим фахівцям у запровадженні, оскільки в Україні таку методику поки що не використовують.
Директор нашого Інституту, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України Валерій Бойко планує направити наших фахівців з ендоскопії до Праги — для освоєння методу.
ВЗ Чи відчуваєте реальну віддачу від участі у подібних симпозіумах, зрештою, від стажувань фахівців за кордоном?
— За останні 4 роки співробітники нашого відділення десять разів побували на стажуваннях у закордонних клініках, які спеціалізуються на хірургії та трансплантації печінки. Із кожної такої поїздки, а також із конгресів, симпозіумів, науково-практичних конференцій вони привозять сучасні методики, котрі ми намагаємося впроваджувати в себе. Зауважу, що свого часу наші хірурги досить насторожено ставилися до операцій на печінці, бо вони викликали значні кровотечі й хворі їх тяжко переносили. Для того, щоб успішно виконувати операції на печінці й зробити їх максимально безпечними, співробітники нашого відділення впродовж останніх років активно розробляють і впроваджують сучасні високотехнологічні методики. Приміром, щоб мінімізувати крововтрати, використовують високотехнологічне обладнання, яке дає можливість проводити розрізи, як-то кажуть, без жодної краплі крові. Застосовуємо й власні розробки, зокрема, вже згаданий мною газоструминний дисектор.
Ще одне ноу-хау наших фахівців — технологія «виключення» печінки з кровотоку (автор — Маргарита Пісецька, науковий співробітник нашого відділення). Це дає змогу виконувати операції на тимчасово знекровленому органі без будь-яких його пошкоджень.
Із 2008 року хірурги нашого відділення виконали понад 300 резекцій печінки, 100 з них — упродовж минулого року. Нещодавно в нашому відділенні та відділенні реанімації перебували 7 хворих, яким було виконано різного роду оперативні втручання на печінці, в тому числі сегментектомії, видалення секцій печінки та гемігепатектомії. Серед цих пацієнтів були хворі на метастатичний рак: приміром, у одного з них виявили чотири метастази в печінці, і ми його прооперували.
Звісно, не всі операції, які ми виконуємо, унікальні. Існують стандарти проведення операцій, однак, на мою думку, потрібно до кожного випадку підходити індивідуально, вибирати той обсяг оперативного втручання, котрий хворий перенесе легше і який дасть максимальний лікувальний ефект.
Інна ПОГОРІЛА, спеціально для «ВЗ», м. Харків