Ортопедія та травматологія — настільки широкі спеціальності, що оволодіти всіма методами роботи тут надзвичайно складно. Тим паче, якщо впроваджувати новітні методики лікування травм і захворювань опорно-рухової системи. Але в травматологічному відділенні Хмельницької міської лікарні намагаються працювати за стандартами європейської медицини. Цьому сприяє й ноу-хау хмельницьких травматологів — бригадний метод роботи. Розповісти про нього «ВЗ» попросила завідувача відділення Олексія Стефанчука.
Ми умовно сформували ініціативні групи — так звані бригади, які відповідають за той чи інший напрямок роботи. Наприклад, бригада політравматологів займається здебільшого політравмами, переломами великих трубчастих кісток. Інша бригада відповідає за травми і захворювання кисті та ступні — це дуже тонка, можна сказати ювелірна, робота, на межі мікрохірургії. Ми маємо сучасний мікроскоп, завдяки чому можемо зшивати нерви, судини. Ще одна бригада спеціалізується на артроскопічних операційних втручаннях. Її фахівці досить ефективно впроваджують методики пластики схрещених зв’язок, оперативних втручань із приводу пошкоджень менісків, операцій на плечовому суглобі, на гомілково-ступеневому суглобі. Існує низка операцій, які не потребують використання скальпеля (достатньо двох проколів, щоб повністю провести ревізію суглоба), — у цьому напрямку щороку впроваджуємо нові методики.
Олексій Стефанчук, завідувач травматологічного відділення лікарні, Заслужений лікар УкраїниАле це не означає, що хірурги працюють тільки в одному напрямку. Просто «свої» питання вони знають краще, ніж інші, бо відслідковують усі новинки, відвідують спеціалізовані конференції й симпозіуми і знайомлять з усім, що дізналися, інших спеціалістів нашого закладу. Таким чином колектив розвивається професійно.
Власне, ортопедична бригада — це група фахівців, які в окремому питанні йдуть на крок попереду інших. Таким чином ми працюємо більше десяти років, і завдяки цьому досягли значних успіхів. Адже щоб хірург був «у тонусі» і досконало виконував оперативні втручання, потрібно, аби він протягом року зробив не менше п’ятдесяти аналогічних втручань. А якщо він виконає їх лише два-три, то й результати будуть гіршими. Саме наш бригадний метод дозволяє травматологам отримувати й накопичувати досвід виконання операцій, а отже, і кваліфікація таких хірургів у своєму напрямку значно зростає.
Розподіляючи на бригади, ми враховували ще й індивідуальні особливості хірургів. Наприклад, для мікрохірургічних операцій на кисті потрібно, щоб лікар був спокійним, виваженим, бо це досить кропітка й тривала робота, яка вимірюється не хвилинами, а годинами.
Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА, власкор «ВЗ», м. Хмельницький
