За даними ВООЗ щороку кожна доросла людина в середньому 2-4 рази хворіє на ГРВІ, школярі — до 4-5 разів, а діти першого року життя значно більше. Можливо тому більшість нашого населення сприймає «короля інфекцій» (так називають грип) і його свиту (інші ГРВІ), як банальну хворобу, що можна лікувати, спираючись на «досвід» сусідів або нав’язливу телерекламу. Часто на цей гачок потрапляють і лікарі — вони радять активно лікувати ГРВІ розрекламованими препаратами, ефективність яких не визнає ніхто у світі, крім довірливих українців. Хворіти «на ходу» без лікування так само небезпечно, як і вживати «оманливі» ліки, вважають наші експерти.
У європейських країнах намагаються не допустити високої захворюваності населення на грип, тому там активно розробляють нові вакцини і там значно вищий показник щеплень проти грипу, особливо серед осіб із груп ризику. Приміром, вакцинуються 50-70% медичних працівників, до 80% людей похилого віку. Відомі закономірності поширення грипу, які повторюються щороку, — найвища захворюваність спостерігається серед дитячого населення, а найвища смертність від нього — серед осіб старше 65 років, оскільки люди похилого віку зазвичай мають певні хронічні патології, загострення яких і провокує грип.
Алла МІРОНЕНКО, завідувачка відділу респіраторних та інших вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України, доктор медичних наукСвого часу, у 2009-2010 рр. (якраз після антивакцинальних скандалів) багато вагітних померли від грипу саме тому, що не були вакциновані (та й відповідних вакцин в Україні не було зареєстровано). До речі, після пандемічного сезону 2009-2010 років у всьому світі змінили пріоритети у вакцинації проти грипу (стосовно того, кого потрібно вакцинувати першочергово). Приміром, у США до 2010 року від грипу вакцинували 10% вагітних, а з того часу й донині — понад 50%.
В Аргентині з 2010 р. налагодили виробництво власних інактивованих вакцин проти грипу і, згідно з державною програмою, всіх вагітних вакцинують безкоштовно. Завдяки цьому там удвічі зменшилася смертність новонароджених — встановлено, що грип дійсно може бути причиною загибелі немовлят, оскільки у них дуже незріла імунна система, а від матері й оточуючих вони легко можуть перейняти грипозну інфекцію.
За новим календарем щеплень 2012 року в Україні до груп ризику за епідемічними показаннями належать медичні працівники, військовослужбовці, працівники сфери обслуговування, транспорту, а за станом здоров’я — люди з хронічними патологіями, вагітні, особи у віці понад 65 років, діти з бронхіальною астмою (у разі захворювання на грип у 80% таких дітей виникає пневмонія), ВІЛ-інфіковані та пацієнти, які з лікувальною метою постійно вживають ацетилсаліцилову кислоту чи проходять хіміотерапію. Дорослих пацієнтів щеплять в один, дітей — у два прийоми (по півдози з інтервалом 4 тижні). До неспецифічної профілактики ГРВІ належать загартовування, водні процедури, інші заходи зі зміцнення імунітету.
Існують хімічні засоби неспецифічної профілактики грипу. Але в Україні їх зареєстровано лише 2 — «Таміфлю» та «Реленза». Останнім часом їх рекомендують як для лікування грипу, так і для профілактики. Хоча як профілактичний засіб його уявити складно — епідемія грипу триває 4 і більше тижнів, а довго приймати ці ліки не можна. З метою лікування вони найефективніші у перші 2 дні хвороби: вживати їх можна тільки під наглядом лікаря і лише у складних випадках хвороби. Знаю, що багато лікарів побоюються призначати ці препарати через можливі ускладнення. Тобто завжди треба зважувати: від чого ризик буде більший — від ускладнень грипу чи від побічної дії ліків.
Окрім зареєстрованих в Україні «Таміфлю» та «Релензи», за кордоном використовується досить багато їхніх аналогів: при тривалому застосуванні таких засобів віруси набувають резистентності до їхньої дії, тому іноді доводиться застосовувати одночасно 2-3 препарати, що дуже важко для людського організму.
Українці ж вважають найпопулярнішими засобами «профілактики й лікування» грипу та інших ГРВІ «Афлубін®», «Амізон®» та їм подібні. Але «вважати, що допомагає » не означає «лікуватися».
Приміром, «Афлубін®» — гомеопатичний препарат. Ймовірно, він може полегшувати стан хворого на ГРВІ. Однак противірусної ефективності препарату не доведено.
«Амізон®» — індуктор інтерферону. Але як його правильно застосовувати, невідомо. Інтерферон — це внутрішньоклітинний білок людини, який утворюється у відповідь на вторгнення вірусу в клітини організму. Тобто він утворюється і природним шляхом (про що свідчить підвищення температури тіла) — без штучного «шмагання батогом» клітин. Проте науці (а тим більше виробникам препаратів) й досі невідомо, скільки можна примушувати клітини виробляти додатковий інтерферон, з якою періодичністю це безпечно робити.
У Білорусі існує школа вчених-біологів, які займаються питаннями стимуляції інтерферону в організмі людини, і вони стверджують: схема стимулювання продукування клітиною інтерферону досить складна, і сліпо втручатися в неї не можна. Натомість досі не існує незалежних досліджень, які б довели, що «Амізон®» дієвий при грипі. Уперше він був застосований як несаліциловий нестероїдний знеболювальний засіб. А нині в інструкції до нього можна прочитати, що він ефективний і проти грипу, і проти гепатитів, паротиту, герпесу тощо — тобто від абсолютно різних за природою вірусів, які вражають зовсім різні групи клітин людського організму. То це ж треба ще довести!
Останнім часом потужним стимулятором ендогенного інтерферону визнано мефенамінову кислоту. Її також недоцільно рекомендувати для тривалої профілактики, приміром, упродовж епідемічного сезону, однак якщо людина вже контактує безпосередньо з хворим на вірусну інфекцію (якщо захворів хтось у родині), їй можна порадити вжити цей препарат.
Популярними серед нашого населення є рослинні імуностимулятори — настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу, кореня женьшеню. Дорослим такі засоби вживати можна (якщо є бажання пацієнта і немає застережень з боку лікаря), а от дітям — ні. Користь таких препаратів у лікуванні ГРВІ не доведена, а от алергізація дитячого організму внаслідок їх вживання — доведений факт.
Людмила ЧЕРНИШОВА, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча імунологія», завідувачка кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П.Л. Шупика, професор, доктор медичних наукЩодо лікування, то у більшості випадків респіраторних вірусних інфекцій хворим потрібні лише посилений питний режим, контроль лихоманки та симптоматичне лікування.
Для боротьби з лихоманкою препаратом вибору за рекомендацією ВООЗ та Американської академії педіатрії є парацетамол/ацетамінофен (з урахуванням високого рівня його безпеки).
Єдиним протигрипозним засобом із доведеною противірусною дією є озельтамівір. Застосування його у дітей здійснюється виключно в умовах стаціонару. Для іншої величезної кількості вірусів, що спричиняють захворювання дихальної системи, етіотропного лікування не існує.
Застосування імуномодуляторів, індукторів інтерферону, фітотерапії є необґрунтованим, оскільки їхньої ефективності не доведено. Крім того, ці препарати неспецифічно впливають на імунну систему, внаслідок чого порушуються фізіологічні регуляторні механізми, відповідальні за нормальний розвиток та дозрівання імунної системи дитини. Тож їх вживання може призвести до таких тяжких наслідків, як автоімунні та онкологічні захворювання. Ще одним негативним наслідком надмірного застосування цих препаратів є підвищена алергізація організму.
Хоча в більшості випадків грип та ГРВІ перебігають у легкій формі або набувають середньої тяжкості, не потрібно забувати про такі загрозливі симптоми, як лихоманка, що не купується пероральним прийомом жарознижувальних засобів, відмова хворого від пиття та їжі, блідість і ціаноз шкіри, поява та наростання дихальної недостатності (ціаноз носо-губного трикутника, участь в акті дихання міжреберної мускулатури, крил носа, втягнення над- та підключичних ямок), загальмованість хворого, порушення свідомості, ригідність потиличних м’язів, судоми. У разі появи таких симптомів хворому необхідна термінова госпіталізація.
