Реклама ліків: бомба сповільненої дії

1474

Доступно на русском

Існує правильна думка, що ефективні, дієві препарати не потребують реклами, але їх, як правило, призначає лікар, спираючись на свій досвід. Левова ж частка українців звикла оминати кабінет лікаря і займатися самолікуванням. Жителі розвинених країн, виховані страховою медициною, звикли розплачуватися за таке свавілля із власної кишені. Наша країна робить лише перші кроки до викорінення цієї звички. Наразі мова йде про заборону реклами медикаментів — більшість лікарів вбачає в цьому здоровий глузд. Наталія Свиридова, лікар-невролог, головний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Рефлексотерапія», розповіла «ВЗ» про згубну дію реклами на прикладі неврологічних хворих. 

taitablet1

ВЗ Що найгірше, з неврологічної точки зору, в такому самолікуванні?

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_21_Изображение_0001Наталія Свиридова, лікар-невролог, головний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Рефлексотерапія»
— Сьогодні і патофізіологи, і клініцисти розуміють, що абсолютна більшість хвороб має єдине патофізіологічне коріння — різниця лише в термінах ураження органів-мішеней. Підтверд­женням даної концепції стає величезна кількість хворих із високою коморбідністю, тобто з одночасним маніфестуванням в організмі декількох захворювань. Коморбідність може бути досить рано виявлена при повноцінному зборі анамнезу, оцінці скарг, клінічної картини і розгорнутих лабораторних та інструментальних обстеженнях. Але зазвичай пацієнта довго лікує один фахівець, той, до якого хворий звертається з приводу «найяскравіших» клінічних симптомів, стаючи «монополістом однієї хвороби».

Так само і з рекламою: пацієнти вибирають основний симптом і «клюють» саме на цю вудку. Ми, як відомо, швидше і повніше сприймаємо зорові образи. 85% інформації, що залишається в довготривалій пам’яті, людина отримує через зоровий аналізатор, тому картинки працюють найбільш вдало. Особливо, якщо в рекламному ролику обіграний образ лікаря чи візуально людина впізнає свої симптоми. Така корекція просто «залишає за бортом» терапії інші системи, призводячи до поглиблення в них патологічних змін. Наприк­лад, неконтрольоване зниження артеріального тиску у пацієнта з артеріальною гіпертонією зі стенозами брахіоцефальних артерій призводить до поглиблення церебральної судинної патології. Основні синдроми, які найчастіше виникають при важких неврологічних зах­ворюваннях, — це ішемія, гіпоксія, локальне і системне запалення, больові синдроми. Вони супроводжують більшість захворювань і пот­ребують своєчасної грамотної терапії. Крім того, фармакокінетика і фармакодинаміка ліків, як і їх взаємодія, — це поки «терра інкогніта» для більшості лікарів. Що вже й казати про пацієнта! Це сфера діяльності клінічних фармакологів, і в жодній європейській країні ви не побачите реклами препаратів, які рекламуються у нас.

ВЗ З огляду на коморбідність, як взаємодіють неврологічні препарати, що найчастіше рекламуються, з іншими найпоширенішими ліками, котрі приймає більшість населення?
— Давайте розглянемо конкретні приклади. Почну з того, що кожен другий популярний неврологічний препарат майже не сумісний з антигіпертензивними ліками, статинами, антикоагулянтами, гіполіпідемічними препаратами, антиагрегантами, вітамінами групи В тощо. У кращому випадку препарати просто нейтралізують дію один одного, тобто знижують активність «основного» препарату, що загострює хворобу, а в гіршому — призводять до серйозних порушень.
Самі по собі деякі неврологічні ліки спричиняють загрозливі побічні ефекти. Наприклад, відомі всім ноотропні препарати, які широко рекламують, обіцяючи значне покращення мозкового кровообігу, пам’яті та «мозок у гарній формі», спричиняють судинний паркінсонізм. За своїм складом ці лікарські засоби схожі з цинаризином, один із препаратів якого свого часу зняли з виробництва через цей побічний ефект. Окрім того, суміщати ноотропи з ліками проти хвороби Паркінсона також не можна: вони значно знижують активність останніх. А такі випадки — не рідкість, адже у пацієнтів із паркінсонізмом бувають розлади пам’яті, й вони самовільно, спираючись на рекламу, призначають собі препарати із цинаризином.

Інший приклад: група нейропротекторних або цитопротекторних неврологічних препаратів (приміром, холіну альфосцерат) здатні неоднозначно впливати на частоту серцевих скорочень. Якщо пацієнт мав тахікардію — отримав збій ритму, мав брадикардію — отримав гемодинамічний інсульт. І щодо таких загрозливих побічних дій — це не виняток! У мене навіть виник конфлікт із однією фармакологічною компанією, яка активно просувала на ринок препарат із діючою речовиною вінкамін. Справді, в анотації написано, що перед тим, як приймати цей активний компонент, пот­рібно виключити онкологічну патологію, але для пацієнтів це не є керівництвом до дії. А тим часом пухлини росли на цих препаратах, як на дріжджах.

Були випадки, коли люди мали доброякісні утворення або абсцеси і жили з ними все життя, а на фоні вінкаміну отримували надшвидкий рак. Патологоанатоми, коли мали справу з тілом людини, яка померла від злоякісного процесу, навіть між собою називали її «жертвою вінкаміну». Так от, я почала на всіх конференціях наголошувати на цьому страшному побічному ефекті, й це викликало велике обурення виробника. Препарати вінкаміну існують тільки у формі таблеток, тому їх дуже полюбляють виписувати в поліклініках. І вони є на ринку й сьогодні, та я не впевнена, що всім пацієнтам, яким їх призначають, роблять МРТ.

ВЗ Але є неврологічні препарати на рослинній основі. Вони теж можуть зашкодити?
— Не зникають з екранів телевізора різноманітні препарати із гінкго білоба. Всі вони мають різне дозування цієї, на перший погляд, нешкідливої рослини. Але, не враховуючи ступеня когнітивних порушень, такий препарат прий­мати не варто. Пацієнтові складно об’єктивно оцінити свій стан: у нього може бути як важка деменція, так і звичайне перенавантаження. В першому випадку приймати гінкго — втрачати час, у другому — гроші, адже достатньо просто відіспатися та відпочити. І визначити це може тільки лікар.

Щодо седативних препаратів: теж ніби нічим не загрозливі сиропчики та капсули із рослинних компонентів. Велика їх кількість знижує концентрацію уваги — пацієнтами це сприймається як заспокійливий ефект, ейфорія, а насправді це може закінчитися бідою, якщо людина знаходиться за кермом або навіть просто переходить дорогу. Більш того, не поодинокі випадки, коли на заспокійливих «сидять» водії автобусів і потягів, дальнобійники. Це тільки здається, що трав’яний збір не може бути шкідливим. Призначати такі препарати повинен лікар, знаючи дозування і час прийому.

До речі, про часові характеристики: є препарати, які працюють лише вночі, або, навпаки, які слід приймати тільки зранку, а в рекламі про це — ані слова. В мене був пацієнт, який страждав на головний біль. Причину шукали довго, й людина випила весь арсенал відомих ліків. Після добового моніторингу артеріального тиску виявилося, що це «найт пікер», тобто пацієнт із нічною гіпертензією. Звичайно, він приймав ліки, які знижують тиск, тільки зранку: так йому було зручно і так йому радили лікарі та фармацевти. Та варто було змінити час прийому, як головний біль минув.

ВЗ Інша важлива проблема, яку ми маємо внаслідок самолікування, — «жадібність» пацієнтів…
— Дійсно, коли людину щось турбує — вона здатна скупити піваптеки і приймати все одночасно. Зрозуміло, що більшість ліків від однієї патології має спільну або схожу діючу речовину. Як результат — передозування і жодної ефективності, адже ліки працюють тільки в певних дозах.

ВЗ Дуже часто ми бачимо рекламу різноманітних мазей від болю в спині. Вони містять нестероїдні протизапальні речовини, а люди ними користуються роками…
— У випадку з мазями проблема не стільки в НПЗП (адже доля препарату, насправді, там мізерна), скільки в інших компонентах, які створюють зігріваючий чи охолоджуючий ефект. Ці компоненти можуть спричиняти важку алергічну реакцію. Але, купуючи мазь, пацієнти часто чують пораду від фармацевта про те, що краще вживати й пігулки з НПЗП, — це покращить ефект. От це вже є проблемою, адже найпопулярніший і широко розрекламований препарат містить ібупрофен, іноді з позначкою «форте». Ця діюча речовина токсична для печінки й нирок, але існує його нова форма — дексібупрофен, який не рекламується та коштує дорожче. Цей новий препарат працює вдвічі краще при значно меншій токсичності. Більш того, всі НПЗП впливають на артеріальний тиск, і для гіпертоніків може бути критичним.

ВЗ До речі, кажучи про біль у спині, згадала про рекламу різноманітних прист­роїв: дисків, ременів, корсетів…
— Так, це також елемент самолікування. Кажучи про біль у спині, найчастіше ми говоримо про шийний та поперековий відділи. Вони найрухливіші. І без встановленого лікарем діаг­нозу приймати ліки чи використовувати якісь допоміжні засоби не можна. На поперекових хребцях тримається весь хребет, і, займаючись самолікуванням, можна зашкодити органам, що знаходяться нижче попереку. Так само, експериментуючи із шиєю, ми «граємося» з головою. Надзвичайно ризиковано механічно впливати на ці відділи, тим більше приладами. До речі, біль у хребті не завжди вказує на те, що причина саме в ньому. Іноді буває так: лікуємо спину, а болить насправді шлунок — це великі зони ірадикації. І поки людина втирає мазі та використовує зігріваючий ефект із НПЗП, загострюється виразка. Так само не рідкість, коли у жінок віддають у поперек захворювання жіночих органів, іноді навіть доходить до розриву кіст. І шия також може боліти через безліч причин, не пов’язаних із нею самою. Нап­риклад, у цю зону може віддавати серце — так проявляють себе шийна мігрень і гіпертензія.

ВЗ Дуже популярними є препарати від головного болю. У чому тут загроза?
— Їх насправді дуже багато. По-перше, це ліки, які містять частину слова «спазм». Це симптоматична допомога, яка має на увазі локальне покращення на певний час і обов’язковий візит до лікаря, щоб встановити причину спазму. У той же час спазмолітики п’ють роками, не звертаючись по допомогу до спеціаліста.

Друга група препаратів, яку часто можна побачити в рекламі, — протимігренозні. Іноді рекламодавці обіцяють полегшення всього від однієї пігулки — вона ж, як правило, працює лише на початковому етапі.

Зараз ми стикнулися з іншою проблемою: люди, які роками страждають від такого виду головного болю, намагаються його лікувати, викликавши… блювання. Це, звичайно, знімає напад, але згодом провокує виразку і шлункову кровотечу. Наразі у світі немає препарату, який стовідсотково допомагає при мігрені. Ця патологія вимагає ретельного обстеження і комплексного лікування, іноді в умовах стаціонару. Тому лікувати мігрень, спираючись на рекламу, дуже небезпечно. Тим більше, що це тільки посилює прогресування хвороби і погіршує стан пацієнта, додаючи йому побічних ефектів.

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я