Турбота про здоров’я кожного — базовий принцип австрійської моделі сімейної медицини

Досвід Австрії у сфері організації охорони здоров’я вважається одним із найпрогресивніших та найбільш соціально справедливим щодо всіх верств населення. Австрія багато років входить у десятку країн із найкращими показниками ефективності у медичній сфері, посідаючи чільне місце поряд із найбільш розвиненими в соціальному відношенні державами світу — Швейцарією, Швецією, Канадою, США та Німеччиною. На потреби охорони здоров’я Австрія щороку витрачає 8,3% валового внутрішнього продукту. 

Фокус на первинну профілактику

Ще наприкінці 70-х років в Австрії була прийнята Федеральна програма медичної профілактики, яка визначила новітні принципи австрійської превентивної медицини, спрямовані не лише на лікування та корекцію вже існуючих недуг, а й на їх запобігання та популяризацію здорового способу життя.

Тут розроблені й ефективно працюють програми скринінгу, зокрема, програма Mother-child medical card programme, направлена на підтримання здоров’я вагітних та дітей до 5-річного віку, програма періодичних шкільних медичних обстежень School medical examinations, програма для молодих людей віком від 15 до 18 років, які вже працюють, — Young Person’s Health Check, програма впровадження та популяризації здорового способу життя та звичок — New preventive examination. Також існують програми ранньої діагностики окремих захворювань, зок­рема, раку товстої кишки, молочної залози, простати тощо. Основний принцип системи первинної медичної допомоги в Австрії — «Турбота про здоров’я кожного» — дає право на проходження щорічного безкоштовного повного медичного обстеження навіть тим, хто з будь-яких причин не має медичного страхування, проте постійно проживає на території цієї країни.

Отже, один з основних слоганів прог­рами медичної профілактики Австрії — «Проти передчасної смерті» — успішно діє, причому не лише шляхом збільшення тривалості життя, а й завдяки прогресуючому приросту населення, що є рідкістю для високорозвинених країн Європи. Й успішно реалізується ця програма саме завдяки існуванню ефективної системи первинної ланки медичної допомоги.

Первинна медична допомога в цифрах

Першим так званим пунктом входу пацієнта в систему охорони здоров’я Австрії, як правило, є GP (General Practitioner) — лікар загальної практики, який забезпечує широкий спектр послуг, у тому числі має право надавати консультацію.

За результатами пілотного дослід­ження системи австрійської охорони здоров’я, 75,6% чоловіків і 81,8% жінок потребували послуг лікаря загальної практики принаймні один раз на рік. Також найбільш затребуваною є гінекологічна практика: так, у 2013 р. близько 83,6% опитаних жінок хоча б один раз відвідували гінеколога. Третє та четверте місця за частотою візитів посідають стоматологи та оптометристи.

У 2013 році близько 19 000 лікарів — майже половина з усіх практикуючих в Австрії — працювали в приватних практиках. Близько половини з них (10 695) мали контрактні зобов’язання перед одним або декількома фондами медичного страхування.

Доступ пацієнтів до лікарів загальної практики за контрактом є безкоштовним, без необхідності направлення — воно потрібне лише в разі радіологічного обстеження або лабораторної діагностики. Близько 40% контракт­них лікарів у незалежних практиках працюють у якості лікарів загальної практики, чверть складають стоматологи, а решта — «вузькі» фахівці.

Інститут сімейної медицини по-австрійськи

Поліклінік в Австрії просто не існує. Первинна медична допомога надається лікарями загальної практики. Вони мають приватну або частково підтримувану федеральною землею практику. В невеличких населених пунктах або селах будинок лікаря обов’язково оснащений відповідним вказівником. Лікар там, по суті, є сімейним, а в більших населених пунктах виступає в ролі дільничного. Ця посада є державною, і, отримавши її одного разу, з нею «не розлучаються» аж до пенсійного віку. Такі лікарі знають усіх жителів підпорядкованої їм території в третьому, а інколи й у четвертому поколіннях.

В Австрії пацієнт має повне право вибору лікаря, яке визначається ще й типом медичного страхування. Відрахування в лікарняну касу роботодавці здійснюють автоматично. Вони ж реєструють у ній громадян. При цьому великий відсоток громадян також заст­рахований у приватних страхових компаніях. Це, звісно, дає певні переваги пацієнтам, хоча й коштує недешево.

За звичайною схемою медичного страхування в лікарняній касі, окрім лікаря загальної практики, пацієнти мають право безкоштовно відвідувати гінеколога та стоматолога, до інших «вузьких» спеціалістів теж є вільний доступ — за наявності направлення від сімейного лікаря. Якщо пацієнт має намір відвідати фахівця з власної ініціативи, без направлення, йому доведеться стати в чергу та заплатити власні кошти, які згодом частково або повністю, залежно від типу страхування, відшкодує страхова компанія.

В Австрії працюють і лікарі, які не укладали договорів з медичними страховими компаніями і займаються виключно приватною практикою. Це зазвичай «вузькі» спеціалісти «з авторитетом», власною клієнтурою й науковим ступенем.

Система Е-card

У 2005 році Австрія, однією з перших серед розвинених країн Європи, запровадила інноваційну систему електронного медичного обслуговування. Суть цього нововведення полягає в тому, що всі категорії громадян, які проживають у країні і мають право на соціальне та медичне страхове забезпечення, отримують двосторонню пластикову картку (E-сard). Одна її сторона є національною і служить для використання всередині країни. Вона, будучи персональним електрон­ним документом, містить особисті дані людини: ім’я, прізвище, фонд соціального страхування, в якому застрахований пацієнт, і особистий страховий номер, що присвоюється при народженні або в’їзді в країну з метою постійного проживання і залишається незмінним усе життя. На зворотній стороні E-сard — європейська медична карта для міжнародних подорожей, а саме в країни Шенгену і Європейського співтоварист­ва, європейського економічного простору, а також до Швейцарії.

При кожному відвідуванні лікаря загальної практики або «вузького» спеціаліста цю карту необхідно мати при собі. Також її доведеться пред’явити під час відвідування лікарні або в аптеці, купуючи ліки за рецептом. Медичні страхові компанії оплачують усі лікарські препарати за умови наявності рецепта від лікаря, а хворому доведеться лише сплатити в аптеці фіксований збір за рецепт (у межах кількох Євро, незалежно від вартості препарату). Якщо пацієнт, наприклад, залишив E-сard вдома, необхідно лише повідомити свій номер медичного страхування в реєстратурі, і його швидко знай­дуть у загальній комп’ютерній базі. У цьому разі медобслуговування доведеться оплатити на місці, однак кошти за візит будуть відшкодовані, як тільки пацієнт пред’явить E-сard.

Амбулаторне лікування в Австрії

Важко встановити межу між первинною і вторинною ланками медичної допомоги в Австрії, оскільки амбулаторні клініки тут функціонують як у складі лікарень, так і в якості окремих інституцій — вони не лише здатні забезпечувати спеціалізовану медичну допомогу, але й відіграють важливу роль у наданні первинної медичної допомоги. Амбулаторні клініки дуже популярні серед населення в неробочий час, у вихідні та святкові дні, переважно тому, що офісні години прийому незалежних практикуючих лікарів зазвичай не дуже зручні для пацієнтів. Впровадження так званої групової практики спрямоване на те, щоб зробити доступ до амбулаторної допомоги поза межами лікарень привабливішим для пацієнтів — за рахунок більш гнучкого графіку роботи та медичного забезпечення.

Права пацієнтів

Права пацієнтів в Австрії чітко визначені й забезпечені законодавством. Спеціалізовані адвокатські групи та компанії із захисту пацієнтів працюють у всіх провінціях Австрії, забезпечуючи права пацієнтів і представляючи їхні інтереси в суді, крім того вони виступають посередниками у конфліктах. Близько 1200 груп підтримки допомагають пацієнтам змиритися з власною хворобою і подолати депресію — на додачу до широкого кола належних за законом доступних професійних медичних послуг.

Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, для «ВЗ»