Медична реформа, запроваджена кілька років тому, повинна була покращити якість медичного обслуговування населення, зокрема сільського. Чи вдалося наблизити пацієнта до лікаря, як декларувалося на старті реформування? На ці та інші запитання «ВЗ» відповідає головний лікар КЛЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кіровоградського району Валерій Радулов.
ВЗ Із чого починалась медична реформа в Кіровоградському районі?
— Улітку 2013 року рішенням сесії Кіровоградської районної ради було створено наш комунальний лікувальний заклад, до якого увійшли 13 лікарських амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 2 амбулаторії, 6 фельдшерсько-акушерських пунктів та 25 фельдшерських пунктів.
ВЗ Чи всі проблеми сільської медицини регіону вдалося вирішити?
Валерій Радулов, головний лікар КЛЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кіровоградського районуМатеріально-технічне забезпечення сільських закладів охорони здоров’я, на жаль, не покращується, а погіршується. Вдається робити лише поточні ремонти — та й ті за кошти сільських рад та фермерських господарств. Зі 46 закладів центру потребують капітального ремонту або переводу в інші приміщення Грузьківська, Миколаївська лікарські амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, Медерівський, Вишняківський, Новоолександрівський фельдшерські пункти. Крім Могутненського ФАПу, який був капітально відремонтований у 2013 році, всі інші будівлі побудовані в 50-60 роках і теж потребують постійного поточного ремонту.
Наш район, мабуть, єдиний в Україні, де адміністрація центру відділена від усіх лікарів загальної практики-сімейної медицини та розташована окремо. Така ситуація ускладнює роботу та спричиняє незручності як для хворих, так і для лікарів. Повинен бути центр первинної медичної допомоги, де знаходились би лікарі терапевтичного профілю, педіатри, при потребі — акушери-гінекологи. Це покращить, насамперед, організацію та якість медичної допомоги.
ВЗ Якщо підсумувати результати втілення медичної реформи, чи виправдала вона себе?
— Якщо говорити відверто, на даному етапі реформа погіршила якість надання медичної допомоги. Співпраця між первинними і вторинними рівнями охорони здоров’я ускладнилась. Раніше щотижня в села району вирушала «виїзна поліклініка» — бригада районних фахівців — з метою проведення консультацій та огляду хворих, контролю роботи ФАПів та амбулаторій. Нині контролювати якісну роботу мережі самостійно складно, так само неможливо і наблизити якісну медичну допомогу до мешканців сіл. На даний момент відсутні електрокардіографи у Крупській, Соколівській, Федорівській, Миколаївській амбулаторіях. Наявне обладнання морально та фізично застаріле приблизно на 80-90%.
Також раніше в села майже щоденно виїздив педіатр, за яким був закріплений санітарний автомобіль, — для огляду дітей, зокрема, першого року життя. Разом із ним за потреби виїздив і акушер-гінеколог — для огляду жінок з метою раннього виявлення патологій, зокрема онкологічних, та їх вчасного лікування. Зараз, на жаль, ця робота теж не проводиться.
Медреформу не сприймає більшість населення, хоча, за словами нинішнього Міністра, гальмується вона, як не дивно, саме медичними працівниками, особливо керівниками закладів — головними лікарями, завідувачами. Ми всі розуміємо, що змінився устрій держави, а значить, має змінюватися і система охорони здоров’я. Але вона, на жаль, попри всі намагання, не зазнає жодних змін.
Реформа була передчасною, і, на мій погляд, не принесла нічого хорошого. Наступний її етап — це фінансове розмежування первинного та вторинного рівнів. Первинний фінансуватиметься з районного бюджету, а вторинний — з обласного. Після чого буде ретельно аналізуватися потреба в ліжко-місцях, що, беззаперечно, призведе до їх скорочення. Реформа робилася для того, аби здешевити і наблизити медичну допомогу до населення, — це стандарти цивілізованого світу, і кошти дійсно повинні йти за пацієнтом, а не на фінансування ліжок! Якщо ж бути відвертим, кожен головний лікар зацікавлений, аби ліжка були заповнені, і виникає такий парадокс: чим більше хворих, тим краще. А має бути навпаки.
ВЗ Із чого ви починали б реформування галузі?
— Зі спроб заохотити первинну ланку вчасно виявляти й лікувати хворих, особливо з хронічними хворобами. Це, зокрема, стосується онкологічних захворювань і туберкульозу. Необхідно розробити критерії оцінки роботи медичного працівника, і саме показник вчасного виявлення та кількість хворих має впливати на заробітну плату медика. Зараз, незалежно від того, скільки жителів обслуговує медик — 100 чи 700, заробітна плата однакова. Тож навіщо лікарю працювати більше? Реформа має справедливо вирішити це питання, тоді потрібний стимул з’явиться.
Я вважаю, що реформу потрібно було розпочинати не з пілотних проектів, а після втілення її в пілотних регіонах (Дніпропетровській, Вінницькій і Донецькій областях). Після цього необхідно було провести аналіз, врахувати плюси й мінуси, а вже потім розпочинати в інших регіонах. Проте підсумки реформи в пілотних областях так і не підбиті, не визначені переваги й недоліки, медиків не повідомили про результати.
Зараз реформа призупинилася — можливо, через ситуацію в країні. Та й за роки незалежності в нас майже щороку новий Міністр.
І кожен, зазвичай, не продовжує задуми свого попередника, а запроваджує щось своє.
Вікторія СЕМЕНЕНКО, власкор «ВЗ», м. Кіровоград
