Звістку про те, що на 2015 рік для київських поліклінік не передбачено коштів на проведення лабораторних аналізів і навіть на закупівлю таких необхідних витратних матеріалів, як вата і бинти, медики і громадськість зустріли, м’яко кажучи, без оптимізму. Директор однієї з київських поліклінік Микола Яремчук став першим представником столичної медицини, на якого обрушилося народне обурення.
26 січня представники ГО «Кияни, об’єднуємось» (Голова організації — Олександр Дядюк) у супроводі запрошених журналістів телеканалу «Україна» відвідали кабінет директора комунального некомерційного підприємства «Клініко-діагностичний центр Оболонського району» — так сьогодні називається колишня районна поліклініка, що обслуговує великий житловий масив. Авторитету «делегатам від народу» додавала й участь у заході помічника Голови люстраційного комітету Максима Маньковського. Приводом до візиту стало звинувачення М. Яремчука у «вимаганні неправомірних грошових внесків від підлеглих». Склалося враження, що очільника поліклініки не злякав «несподіваний візит» обурених гостей.
Активісти (всі — чоловіки з пов‘язками громадської організації на рукавах) вели бесіду в досить безцеремонному тоні, наче допитували шахрая, захопленого на місці злочину, хоча їх «речовими доказами» була банальна анонімка без зазначення прізвищ працівників цього Клініко-діагностичного центру, які нібито звернулись по допомогу до
громадської організації.
Директор Клініко-діагностичного центру Оболонського району Києва Микола Яремчук— Таких слів не було, — відповів на все це Микола Яремчук. — Дійсно, 14 січня на нараді з лікарями, завідувачами філій та відділень я повідомив, що на 2015 рік, згідно з кошторисом, нашому комунальному підприємству виділяється з бюджету коштів лише на заробітну плату і часткове відшкодування вартості енергоносіїв. І все. Більше на жодні медикаменти, матеріали, деззасоби коштів немає зовсім. При цьому перед нами ставиться завдання забезпечити всі пільгові верстви населення безкоштовним обслуговуванням.
Але для того, щоб підприємство працювало, мені потрібно закуповувати реактиви для лабораторного обладнання, бинти, вату, гель для УЗІ. Тільки на деззасоби для басейну ми витрачаємо 3 тис. грн щомісяця; 100 тис. грн на рік коштує сервісне обслуговування апарату МРТ. Тарифи на деякі платні послуги встановлені підзаконними актами ще 2010 і навіть 2001 року. Наприклад, така послуга, як прискорений аналіз крові, в нашій лабораторії коштує 6 грн. Це набагато менше, ніж у комерційних мережах, і не окупає навіть витратних матеріалів.
Я й нагадав своїм підлеглим про два законних методи заробляння грошей медзакладами — платні послуги та благодійні внески, та звернувся до лікарів з вимогою, щоб вони менше грошей в якості «подяк» клали собі до кишені, а натомість наповнювали бюджет поліклініки. А де ж нам ще брати кошти на проведення тих самих аналізів, шановні?
— Куди ви зверталися, щоб вирішити всі ці проблеми? Невже Київ не в змозі забезпечити фінансування елементарних медичних потреб населення? — допитувалися активісти.
— Наприклад, до профільної комісії Київської міської ради з питань бюджету. Але ж ми всі знаємо, що в країні йде війна, і вимагати від держави більше, ніж вона може дати — це, на мій погляд, безсовісно і не на часі. Що ж до «данини», то ніяких тарифів я не встановлював. Внесе пацієнт одну гривню, скажу «спасибі», внесе 5 — «велике спасибі», внесе 50 — вклонюся йому.
— І ви вирішили перекласти фінансові проблеми на плечі пересічних киян? — продовжували гніватися активісти, проявляючи явну небайдужість до персони Яремчука.
Проте очевидно, що таким питанням сьогодні можна «втопити» керівника будь-якої київської поліклініки. Але, на наш погляд, логічніше було б його поставити перед владою Києва та керівниками МОЗ. Адже, урізаючи фінансування комунальних медичних закладів практично до нуля, очільники галузі чомусь не вважають за потрібне пояснити, як головні лікарі мають забезпечувати функціонування своїх підприємств.
Начальник Управління охорони здоров’я Оболонської райдержадміністрації Мар’яна НекрасоваАле чого тоді варта улюблена фраза Міністра охорони здоров’я О. Квіташвілі, що Україні слід відходити від практики подвійного медичного оподаткування, коли за медичні послуги пацієнт платить податками, а потім ще й добровільно-примусовими зборами в самих лікарнях? У реальності ж ми отримуємо тиху легалізацію цього самого подвійного оподаткування! Можливо, «гроші, що прийдуть за пацієнтом» — це ті самі «добровільні внески», які пацієнт змушений примусово сплачувати, аби отримати найнеобхіднішу медичну допомогу навіть в районній поліклініці?
Наостанок активісти погрожували перевірити, чи за призначенням витрачалися кошти, зібрані тогоріч як доброчинні пожертви, пообіцяли ознайомити із записом, що дискредитує М. Яремчука, начальника Управління охорони здоров’я Оболонської райдержадміністрації Мар’яну Некрасову (вона з’явилася на несподіване «засідання» за декілька хвилин після його початку), яка пообіцяла вжити відповідних заходів реагування «за перегини».
Також вона на камеру «маякнула» й керівництву басейну, що входить до структури поліклініки: «Не кожна комерційна структура має такий шикарний басейн. Я дуже цьому рада, але це — дорога забаганка. Щомісячно обслуговування басейну забирало близько 6 тис. грн. І в той час, коли в мене не вистачає грошей на пільгові медикаменти для хворих, я не стану вибивати кошти на утримання басейну. Ми будемо змушені його законсервувати, а працівників відправити у відпустку за власний рахунок».
Ймовірно, ці слова адресовані й майбутнім господарям басейну, адже дійсно — це вже навіть непристойно, що в наші часи така «забаганка» знаходиться в комунальній власності. «ВЗ» поцікавилася в Мар’яни Некрасової, чи є у неї версії щодо того, чому саме поліклініка Оболонського району стала об’єктом активності громадських діячів?
— Якщо ви візьмете в Департаменті фінансів дані про кількість коштів, що надійшли від благодійних медичних фондів у 2014 році, то побачите: Оболонський район зібрав менше за інші
райони, — відповіла керівник управління РДА. — Зокрема, цей Клініко-діагностичний центр у 2014 р. отримав 255 тис. грн благодійних внесків, які було використано на придбання медикаментів. Тобто, можна сказати, що і населення, і лікарі Оболонського району звикли до гарного життя.
Як бачимо, представник влади районного рівня має внутрішню установку на розкуркулення «скупих оболонців». І хоча активісти, що прийшли відстоювати інтереси медичних працівників, виражали незгоду з підвищеними вимогами по збору коштів — наробивши галасу в поліклініці, вони навряд чи досягли декларованої мети. Навіть закралася підозра, що завдяки громадським діячам ситуація навмисно доводиться до кипіння, щоб медики зрозуміли: справа дійсно складна, директор — під загрозою звільнення, поліклініка — під загрозою закриття. І тільки вони, якщо бажають зберегти місце й зарплату, здатні уникнути неприємностей, доносячи до кожного пацієнта всю гостроту моменту і вклоняючись за кожні 50 грн благодійних внесків.
Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»
