Олександр Квіташвілі став першим Міністром охорони здоров’я, який погодився взяти участь у програмі «Школа доктора Комаровського», — так відбулася розмова лікаря і… полководця медичної реформи.
Є. Комаровський: Ви прийшли боротися за нормальну цивілізовану медицину. Очевидно, реформа полягатиме в тому, що вам доведеться якимось чином перерозподіляти грошові потоки?
О. Квіташвілі: Основна проблема охорони здоров’я України — в нечесній системі фінансування. Вона побудована на принципах Семашка, на принципах післявоєнної системи організації охорони здоров’я, що були актуальні в 50-х роках минулого сторіччя, але зараз — 2015 рік.
В Україні держава є замовником медпослуг, вона ж ці послуги закуповує, надає населенню і контролює їх якість. При такій ситуації неможливо говорити ані про якість медицини, ані про чесну систему фінансування. Це треба міняти докорінно.
Треба відходити від радянських символів. А радянські символи — це не тільки серп, молот і Ленін, а й відповідне мислення, що
постійно затягує в болото. Упевнений, що зміни, європейський орієнтир України допоможуть дуже багатьом. Медицина повинна стати локомотивом цього процесу, адже її якість — це показник цивілізованості нації. Але українські лікарі ще живуть за кріпосного права. Їм потрібно дати свободу.
Є. Комаровський: Але ви розумієте, що ситуація дуже непроста. Усіх, хто непогано почувається в медицині, ця система влаштовує. Ви навіть не уявляєте, скільки фахівців галузі просто не хочуть мінятися. Вам необхідно буде довести, що їм стане краще. Які у вас є для цього аргументи? Для тих, хто не хоче вчитися, не читає, нічим не цікавиться, але чекає від пацієнта подяк, вишукує неіснуючі хвороби, отримує відсотки від аптекарів, — як ви їх усіх заженете в європейську медицину?
О. Квіташвілі: Насамперед, треба, щоб вибір лікаря та медичних послуг робив сам пацієнт. У людей сьогодні немає права вибору. Вони ходять до лікаря за місцем проживання, а повинні вибирати кращого. Тільки тоді ми створимо відкриту систему, коли дозволимо лікарням легально заробляти гроші. Щоб гроші, які виділяє держава на медицину, — чималі, зауважу, гроші — слідували за людьми.
До одного лікаря на прийом сьогодні приходить 200 чоловік в день, до іншого — 3. Його можна навіть не звільняти, але ми зобов’язані домогтися, щоб перший заробляв у рази більше.
Є. Комаровський: Мені хочеться задушити все керівництво МОЗ за те, що в цей момент, коли ми з вами тут розмовляємо, десятки тисяч людей кричать від болю, помираючи від онкологічних хвороб і не маючи доступу до знеболювальних засобів. Два роки тому Уряд Азарова прийняв закон про спрощення доступу хворих до морфіновмісних препаратів і доручив МОЗ і МВС в тримісячний термін привести свою документацію у відповідність. Але ми спостерігаємо дикий саботаж в обох міністерствах, а люди страждають. Стрибають з балконів, щоб не бути тягарем для сім’ї, стріляються. Хочеться почути від вас, що ви за три місяці закриєте цю тему.
О. Квіташвілі: Для цього й трьох місяців забагато. Завтра ж дам розпорядження.
Є. Комаровський: Одна з найболючіших тем — розподіл ліків. Знаєте, про що я думаю, виписуючи ліки: пацієнтові продадуть нормальний препарат чи підробку? У країні — катастрофа з ліками, які пакуються десь на Малій Арнаутській. І вам разом із Міністром внутрішніх справ треба ці проблеми вирішувати. Ліки не працюють, а пацієнти висловлюють обурення нам — мовляв, що ви, лікарю, нам таке призначили? Я одному пацієнтові 4 рази призначав мазь від корости, яка повинна була допомогти на наступний же день. У п’ятій аптеці він все ж купив якісний продукт.
О. Квіташвілі: Проблема в тому, що в Україні все настільки зарегульовано, що легше виготовляти мазі на Малій Арнаутській, ніж завозити їх зі Швейцарії. Причому, швейцарська обійшлася б дешевше.
Є. Комаровський: Ви очолили армію. Стали полководцем. Але я не знаю, куди наша армія йде, не знаю, з ким ми воюємо, ворогів ви нам поки не називаєте. Ми хочемо від вас почути не гасла, а конкретику. Наприклад: «Я обіцяю, що до кінця 2015 року ми вирішимо проблему зі знеболювальними препаратами, Інститутом підвищення кваліфікації лікарів, розберемося, навіщо нам потрібна Академія медичних наук, хто у нас фінансує санаторії, кого туди направляють». І як тільки ми, лікарі, побачимо, що критерії ефективності вашої роботи починають підтверджуватися, ми повіримо в свого полководця.
О. Квіташвілі: Пропонуєте зробити «звернення Маннергейма»? Це правильний підхід. Я з вересня працюю в Україні, і коли входив до групи розробників реформ, сам дивувався, чому МОЗ не робить того-то й того-то. Але тільки потрапивши всередину системи, зрозумів, наскільки складно тут щось продавити. Це навіть не бюрократична система — для неї ще слово не підібрано. Доходить до маразму, коли міністерства змушені спілкуватися між собою листами.
Тут дрібними кроками йти буде важко, оскільки на один крок, що веде до змін, з’явиться 200 відповідних контркроків, на другий — 400 і т. д. Треба розробити одну концепцію на зразок великої порохової бочки, все туди закласти, включаючи законодавчі зміни, і — одним махом… Краще отримати один протест, ніж сто разів стикатися з опором.
Є. Комаровський: Але ви вже презентували документ про стратегію реформ. Я його прочитав 8 разів.
О. Квіташвілі: Чому 8?
Є. Комаровський: Міг читати і в 9-й, і в 10-й раз. Я не найдурніша людина, але він написаний дуже погано, написаний так, щоб ніхто нічого не зрозумів. Стверджую, що писати зрозуміло для людей ваша група не вміє. Хочете, я вам допоможу, якщо треба? Я — перекладач з вашої, чиновницької, мови на людську.
О. Квіташвілі: Коли я очолив Міністерство в Грузії, країна жила за 10-річним планом розвитку медицини, який був прийнятий у 1999 році. Він складався зі 160 сторінок і 300-сторінкової програми. Наша команда запропонувала альтернативний 10-сторінковий план реформ, щоб правильні речі не губилися у «воді»… Так, я буду тільки радий вашій допомозі, якщо ви займетеся цією справою.
За матеріалами телепрограми «Школа доктора Комаровського»
