Медична громадськість із великою пересторогою сприйняла призначення на посаду Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі не тільки тому, що Україна вперше відчинила двері головного медичного держкабінету іноземцю, але й тому, що за «зовнішнє управління» українською медициною взялася людина без медичної освіти — попередні 18 Міністрів МОЗ часів незалежності були медиками. Хоча назвати лікарем Олега Мусія язик не повертається.
Професійний протестувальник
У 2009 році Олег Степанович отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» всупереч вимогам, установленим Положенням про порядок проведення атестації лікарів. Адже вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарям-спеціалістам, які мають стаж роботи за даною спеціальністю не менше 10 років і високу теоретичну та практичну професійну підготовку, володіють сучасними методами профілактики, діагностики й лікування хворих за своєю й суміжними спеціальностями. Якщо ж вірити офіційній біографії Олега Мусія, оприлюдненій на сайті МОЗ, він працював за фахом лікаря анестезіолога-реаніматолога лише 4 роки (з 1988 по 1992 рр.) і ще 2 роки лікарем дитячої юнацької спортивної школи «Нивки» футбольного клубу «Динамо» (Київ), а з 2001 року взагалі не працював у системі охорони здоров’я. Таким чином, вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» отримана паном Мусієм незаконно, з ознаками корупційних дій.
Останнім часом основні зусилля Мусія були зосереджені навіть не на управлінні Всеукраїнським лікарським товариством та Громадською Радою при МОЗ України, які він очолював, а на проведенні різноманітних акцій протесту, іноді зовсім далеких від медицини — проти забудов, порушень виборчого законодавства, проти рейдерів, сніжного колапсу в Києві, — про що регулярно звітував на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук».
Він був одним із найактивніших громадських діячів, які в 2013 році боролися, за його словами, «зі зграєю шакалів та злодюг, що засіли у Київраді», — нагадаємо, що протягом 2013-го представники громадськості проводили таку собі передреволюційну репетицію, беручи штурмом саме КМДА і погрожуючи колишньому меру О. Попову достроковими виборами.
Дорога до пекла
Олег Мусій безславно закінчив своє перебування на міністерській посаді (був позбавлений повноважень рішенням Прем’єр-міністра А. Яценюка), але навряд чи сумує з цього приводу. Навпаки, він уміло перетворив свою опальність на політичний капітал, козирнувши нібито незаслуженим відстороненням на виборах до Верховної Ради: наш народ до скривджених та ображених завжди ставиться зі співчуттям і готовністю надати всіляку підтримку.
Хоча цього разу варто відкинути українську жалісливість і проаналізувати діяльність, яка призвела до такого сумного міністерського кінця. Отже, «здобутки» Олега Степановича:
- процес закупівлі ліків був заморожений на кілька місяців, і смертельно хворі українці постали перед загрозою неотримання життєво необхідних лікарських препаратів; були провалені найважливіші державні програми із закупівлі ліків для хворих на діабет, ВІЛ, онкологію тощо;
- рівень проведення вакцинації упав настільки, що Україна перетворилася на гіршу, за словами О. Квіташвілі, країну Африканського континенту, яка наводить жах на всю цивілізовану Європу;
- медичне забезпечення українських військових, що беруть участь в АТО, і жителів охоплених воєнним конфліктом регіонів було перекладено на плечі волонтерів через ігнорування цієї проблеми Міністерством охорони здоров’я.
До цього можна додати й постійні чвари в МОЗ, Кабміні та на засіданнях Верховної Ради, коли туди запрошувався «волелюбний» Міністр, рейдерські захоплення фармвиробництв і медустанов…
Невже нічого позитивного не відбулося в галузі за часів Мусія? Чому ж, відбувся прорив — просто-таки європейського рівня. У жовтні 2014-гоз’явився персональний сайт Олега Мусія в інтернеті (http://musii.org): подібних не було і немає в жодного з очільників МОЗ — ані колишніх, ані нинішнього!
4 жовтня 2014 року (через 3 дні після відсторонення від виконання міністерських обов’язків) Олег Степанович не зміг стримати радості з цього приводу і повідомив у «Фейсбуці»: «Нарешті запрацював мій персональний сайт. Щира дяка розробникам та підтримувачам!!!»
А ось на розробку сайту Громадської Ради при МОЗ, яку пан Мусій очолював з 2005 до 2014 року, ресурсів очевидно не вистачило — персональне завжди на першому місці, суспільні ж інтереси можуть зачекати.
Просто «Герой»
Його самомилування часом приймає відверто патологічні форми: приміром, на цьому ж сайті в резюме можна прочитати про такі «досягнення», як «участь у круглому столі до Дня Конституції України в червні 2012 року». Але справжнім апофеозом любові до себе коханого стала фотогалерея під умовною назвою «Головний лікар Майдану». Відразу ж після приходу Олега Мусія до Міністерства стіни відомства прикрасили світлинами, на яких координатор медичної служби Штабу національного спротиву самовіддано та героїчно завідував (з 1 грудня 2013 р. по 27 лютого 2014 р.) роздачею ліків на Майдані.
Як відомо, збір пожертвувань на медичні потреби протестувальників супроводжувався низкою скандалів зі звинуваченнями на адресу Мусія в крадіжці і спекуляціях, про що на численних прес-конференціях заявляла Голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець.
До речі, це не єдина загадкова сторінка в революційному минулому Олега Мусія. Сьогодні, коли обурені українці ставлять руба питання, чому й досі не названі імена винуватців у масових вбивствах під час Революції Гідності, мабуть, буде незайвим нагадати, що саме Олег Степанович як начальник медслужби Майдану став тим, хто озвучив на камеру інформацію про перших загиблих 22 січня 2014 року.
Сьогодні вже встановлено, що вранці того дня на Майдані загинули два активісти (Сергій Нігоян і Михайло Жизневський), однак Олег Мусій у відеозапису, що був зроблений і викладений в інтернеті 22 січня, говорив: «Убито четверо — це зафіксувала наша медслужба. Насправді їх могло бути набагато більше…»
Ймовірно, ця не зовсім достовірна інформація була виправдана революційною доцільністю посилити громадський резонанс, але помилився Мусій і кажучи про вогнепальне поранення одного із загиблих — нібито в шию, хоча Головне слідче управління МВС, яке проводило експертизу тіл загиблих, цього не підтвердило. Така помилка свідчить про те, що сам Олег Степанович у цей трагічний для Майдану ранок не брав участі у спробах урятувати героїв і в їх обстеженні.
Не будемо стверджувати, що він у цей час відсиджувався в центральному медпункті на 3-му поверсі Будинку профспілок, але чим тоді пояснити, що головний медик революції проігнорував найтрагічніший її момент, але незабаром звітував про нього перед усією країною? Мабуть, без професійного розслідування відповіді на це запитання не знайти.
Сумнівні призначення
Взагалі революційність Олега Степановича «трохи» перебільшена самим Олегом Степановичем. Зокрема, гучні фрази, що злітали з вуст Голови Громадської Ради при МОЗ стосовно реформ Раїси Богатирьової із часом звучать трохи смішно. Адже він брав у тих самих невдалих реформах безпосередню участь: із червня 2005 року Мусій входив до Робочої групи МОЗ України з питань розробки Стратегії реформування галузі охорони здоров’я та Плану дій з реформування системи охорони здоров’я населення.
Словам екс-Міністра охорони здоров’я дуже хотіли вірити і лікарі, і пацієнти, але дійсність, як часто трапляється з мюнхгаузенами, чомусь постійно спростовувала його обіцянки. «Відтепер у МОЗ України не буде людей, які відповідають за корупційні схеми», — обіцяв Олег Мусій у своїх перших виступах на посаді Міністра. Результат його антикорупційної діяльності став очевидним у кінці року: на «манежі» залишилися ті самі тендерні «рішали». Та чи не сам пан Мусій укріпив їх позиції у системі охорони здоров’я, коли в липні 2014 р. призначив першим заступником Голови Державної служби України з лікарських засобів Олену Алексєєву — директора Асоціації «Виробники ліків України», президентом якої є Петро Багрій — один із чотирьох основних тендерних переможців, що останні 5 років знімають таким чином багатомільйонний джек-пот.
У журналістському розслідуванні інтернет-видання «Обозреватель» «Корупційна «піраміда» міністра Мусія» (від 14 липня 2014 р.) йдеться про те, що саме Петро Багрій під патронатом Олега Мусія розробляв торік нову корупційну систему закупівель. Що новий Голова МОЗ не витримав випробування владою і відродив у Міністерстві корупційні методи часів Януковича. Що, незважаючи на заяви про люстрацію, в Тендерний комітет МОЗ часів Мусія входили всі старі кадри Міністерства, і саме завдяки йому в МОЗ зберігся «головний розсадник корупції» попередньої влади.
У вересні до виконання обов’язків заступника Міністра охорони здоров’я з питань євроінтеграції приступив Юрій Савко, що до призначення очолював Асоціацію виробників інноваційних ліків «АПРАД» (до складу якої входить близько двох десятків найбільших міжнародних фармкомпаній). На попередній посаді Савко чесно відпрацьовував гроші імпортерів («АПРАД» активно відстоювала інтереси іноземних фармацевтів, намагаючись впливати на законотворчу політику МОЗ), і за «дивним» збігом обставин був заступником Мусія в Громадській Раді при МОЗ часів Раїси Богатирьової.
Завдяки тендерним та іншим призначенням (фахівці, принаймні, називали сумнівним призначення на посаду Голови Держлікслужби Михайла Пасічника, власника збанкрутілої аптечної мережі «Фалбі») О. Мусій увімкнув зелене світло ще двом представникам «четвірки олігархів» — Борису Литовському і Миколі Кузьмі.
Чи це не протиріччя між численними заявами Олега Мусія про боротьбу з корупцією та прозорість роботи МОЗ і реальними діями?
Про те ж, що «керівник МОЗ України приймає волюнтаристські рішення, логіку яких зрозуміти вкрай важко», ще у червні минулого року наголошував відомий психіатр та правозахисник Семен Глузман (матеріал «А де ж прозорість і відкритість?», видання «Лівий берег» від 13.06.2014 р.): «Мені імпонували його заяви про подолання корупційних схем у діяльності відомства, про чесну і прозору політику, про те, що у своїй роботі він, передусім, дослухатиметься до думки громадськості… Але… усунення Ірини Пінчук із посади головного психіатра і нарколога МОЗ стало для мене справжнім шоком. Міністр не пояснив свого рішення медичній спільноті, він не порадився з Асоціацією психіатрів України, кого вони вважають гідним цієї посади, хто продовжить підтримувати європейський вектор розвитку галузі. То де ж проголошена демократія, де обіцяна орієнтованість на громадськість, де задекларована прозорість у прийнятті рішень? Це ж справжнісінький волюнтаризм!»
Ціна питання
Не гребував Мусій і трансляцією, м’яко кажучи, неперевірених відомостей. Наприклад, у червні, коли почалася перша фаза скандалу, пов’язаного зі зривом тендерів, Міністр повинен був відзвітувати з цього питання в Парламенті, але терміново пішов на лікарняний — була зафіксована спроба нівелювати загострення пристрастей вельми оригінальним способом. На офіційному сайті МОЗ з’явилося повідомлення про те, що відомство проводить процедуру державних закупівель лікарських засобів та засобів медичного призначення… на загальну суму понад 537,5 млн грн. Але це, на жаль, знову виявилося «фейком» — жодних оголошень у відповідному розділі «Державні закупівлі», а тому й жодної інформації, куди звертатися підприємствам та фірмам, що бажають взяти участь у тендерах, на сайті не з’являлося ще довго.
У липні бездіяльність О. Мусія визвала занепокоєння членів Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Якби Міністерство провело тендери своєчасно, то наявність залишків ліків та медвиробів у торговельних і дистрибуторських мережах ще дозволяла б закупити їх за цінами, встановленими за курсом 8 грн/долар США.
Але попри обіцянки Мусія, що його політика забезпечить зниження цін на імпортні ліки мінімум на 40%, вже наприкінці року МОЗ змушене було визнати: ціни в тендерних пропозиціях зросли на 40-120%.
У жовтні Кабмін офіційно заявив, що Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій несе персональну відповідальність за зрив програми закупівель лікарських засобів, медичних імунологічних препаратів (вакцин), виробів медичного призначення, і усунув одіозного Міністра від виконання обов’язків, які виявилися тому не до снаги.
До того ж Уряд звернувся до Генеральної прокуратури України, дав доручення Міністерству внутрішніх справ і Національному агентству України з питань держслужби перевірити причини непроведення у визначені законом терміни відповідних тендерних закупівель.
Після того, як А. Яценюк відсторонив від виконання обов’язків О. Мусія, опальний Міністр чомусь не став звертатися до правоохоронних органів із тим, щоб установити справжніх винуватців зриву тендерів і призвати до відповіді порушників, а подав позов до суду лише для того, щоб судді визнали незаконною постанову Прем’єра, який не мав права позбавляти його повноважень. Імідж — понад усе!
«Папєрєднікі» і послідовники
Але якщо хтось думає, що на міністерській посаді Олег Мусій нічого не зробив, маємо заперечити: «світле» сьогодення української системи охорони здоров’я також інспіровано екс-Міністром.
23 серпня у блозі на «Укрінформі» у статті «Нова система охорони здоров’я затребувана суспільством» Мусій уперше повідомляє читачам про створення Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я, яка працюватиме над підготовкою Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.: «Експерти мають напрацювати План дій з переліком конкретних поетапних кроків та заходів, чітким визначенням термінів, методів, індикаторів досягнення результатів, виконавців», — підкреслював Мусій. До групи увійшло 12 фахівців, серед яких 7 вітчизняних та 5 експертів з інших країн (одним із них був і нинішній Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі).
Як Мусій «злякав» аптечну наркомафію
МВС неодноразово наполягало на негайному застосуванні жорсткіших заходів із контролю за кодеїновмісними препаратами шляхом введення предметно-кількісного обліку, адже тільки протягом 2013 р. підрозділами органів внутрішніх справ України було вилучено понад 464 тис. доз кодеїновмісних комбінованих лікарських засобів, що використовуються для виготовлення наркотиків у домашніх умовах.
Про це йшлося в офіційному листі Міністерства внутрішніх справ України на ім’я Голови Держлікслужби України від 27.03.2014 р.
Але в ефірі ток-шоу «Свобода слова» на каналі ICTV тодішній Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій заявив, що саме МВС і СБУ не рекомендували переводити ці препарати на суворий облік. Чим викликана ця відверта брехня?
Чому він не став вводити єдиний механізм суворого контролю за кодеїновмісними препаратами, а просто переклав відповідальність за контроль за обігом «аптечного наркотику №1» із ввіреного йому Міністерства на громадські організації, запропонувавши розсилати аптечним закладам якісь непередбачені чинним законодавством України «листи-погрози» про позбавлення ліцензій у разі безконтрольного продажу цих пігулок?
Чому, усвідомлюючи і публічно визнаючи факт використання кодеїновмісних препаратів наркозалежними людьми, пан Мусій вирішив не вживати заходів щодо припинення нецільового застосування цих препаратів, які чітко окреслені в чинному законодавстві України?
Відповіді напрошуються самі собою.
Згодом Мусій заявив у тому ж блозі: «Концепцію вже аналізували провідні міжнародні експерти, Світовий банк, її визнано однією з найкращих на території Східної Європи. На відміну від реформи, яку розпочали за попередньої влади, наш підхід є комплексним і системним».
Але в той же час (як вказувало видання «Дзеркало тижня») «медична спільнота була занепокоєна тим, що серед 12 авторів проекту з досить амбітною назвою не було жодного фахівця, який має успішний досвід практичної роботи в медицині, наукові здобутки, знає систему охорони здоров’я від сільської лікарні до сучасного медичного центру».
«У проекті стратегії неможливо знайти відповіді на ключові питання, які сьогодні надзвичайно цікавлять медичну спільноту», — нарікала й Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса Канаровська.
А популярний український медичний публіцист і телеведучий, лікар Євген Комаровський в програмі «Школа доктора Комаровського», на якій був присутній О. Квіташвілі, заявив прямо в очі Міністру: «Стратегія написана дуже погано, так, щоб ніхто нічого не зрозумів. Стверджую, що писати зрозуміло для людей ваша група не вміє».
Найбільш цікаво, що на розробку такого документа, з яким, за твердженням Мусія, можна буде «йти в народ», Міжнародний фонд «Відродження» виділив грант у розмірі 150 тис. доларів на три місяці. Погодьтеся, за такі гроші і за такий час можна було попрацювати так, щоб Міністру охорони здоров’я, який став послідовником Мусія, не довелося червоніти за «незрозумілу стратегію» перед телеглядачами.
Нерідко, слухаючи виступи Олександра Квіташвілі, складається враження, що хтось дуже знайомий стоїть у нього за спиною та вкладає тези йому у вуха.
О. Квіташвілі: Основна проблема охорони здоров’я України — в нечесній системі фінансування. Вона побудована на принципах Семашка, на принципах післявоєнної системи організації охорони здоров’я, які були актуальні в 50-х роках минулого століття.
О. Мусій: Треба змінити підходи до фінансування системи охорони здоров’я. Сьогодні це підходи за старою радянською моделлю Семашка, фінансування ліжок, а не фінансування пацієнтів.
О. Квіташвілі: Фінансувати лікарів, як це зараз робиться, тобто орієнтуючись на кількість ліжок, тощо — на це держава виділяти грошей не буде.
О. Мусій: Держава повинна оплачувати надані в лікарнях чи поліклініках послуги. А не так, що існує багато ліжок і лікарі зацікавлені писати дуті історії хвороби.
О. Квіташвілі: Тільки тоді ми створимо відкриту систему, коли дозволимо лікарням легально заробляти гроші.
О. Мусій: Заклад медицини повинен заробляти гроші, але не має права витрачати ці кошти на збагачення засновників, а повинен спрямовувати їх на внутрішні потреби.
О. Квіташвілі: Зараз в Україні держава є замовником, провайдером і контролером медичних послуг. Це неправильно.
О. Мусій: Система управління охороною здоров’я монополізована державою.
О. Квіташвілі: Коли лікар отримуватиме гідну зарплату, він буде дорожити робочим місцем і своїми пацієнтами, якість послуг підвищиться, він не матиме необхідності брати хабарі. Коли фінансової мотивації немає, лікарям доводиться бігати за пацієнтами, принижувати себе, збирати гроші…
О. Мусій: Сьогоднішня ситуація в охороні здоров’я є принизливою як для медиків, так і для пацієнтів. Лікарі через мізерну зарплатню вимушені приймати подяки від людей. На жаль, це стало звичною нормою взаємин.
О. Квіташвілі: Українські лікарі ще живуть за часів кріпосного права. Їм потрібно дати свободу.
О. Мусій: Лікар — раб цієї системи, він залежний від неї, від її управлінців. Він як виконавчий гвинтик,
у якого нічого не запитують, лише дають доручення для виконання.
Іноді виникає думка, що «папєрєднік» і послідовник «випікалися в одній печі» — настільки схожі їх лозунги. Невже і результати будуть такими самими?
Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»
