Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» медичні заклади «Укрзалізниці» мають бути передані на утримання місцевих рад. На Івано-Франківщині таких два, зокрема вузлова лікарня станції Коломия ДТГО «Львівська держзалізниця». Враховуючи обмеження, що заклад не може перейти до приватних рук, розглядаються різні варіанти підпорядкування та фінансування. Головний лікар Коломийської відомчої залізничної лікарні Володимир Федоришин разом із колективом мають своє бачення майбутнього і по-в’язують його зі створенням центру відновного лікування, перш за все для поранених у зоні АТО.
ВЗ Ви ініціюєте зміну профілю лікарні, а хто ж обслуговуватиме залізничників?
ВЗ Чи відповідає цьому перепрофілюванню структура залізничної лікарні?
— Практично жоден медзаклад країни нині не відповідає державним нормам для інвалідів щодо освітленості, просторості. Але перевага нашої лікарні в тому, що вона вже частково підготовлена: під час капітального ремонту утеплили фасад, замінили на металопластикові вікна та двері, спорудили новий дах. Один із трьох корпусів зовсім новий, побудований 1991 року. Є автономне опалення. Заклад має поліклінічне відділення, терапевтичне на 45 і хірургічне на 25 ліжок, повний комплекс для рентгенобстеження, повноцінну клініко-діагностичну лабораторію. Готовий проект її реформування зі збереженням структурності закладу й оптимізацією ліжкового фонду — з 70-ти на 60, у структурі хірургічного відділення заплановано 10 ортопедо-травматологічних ліжок. Залишається трохи змінити вже готовий проект реконструкції внутрішніх приміщень вузлової лікарні. Корекція не така витратна, як виготовлення нового плану. Медзаклад знаходиться в затишному районі Коломиї, має зручне транспортне сполучення. Налагодили співпрацю зі спортивним клубом, в якому йде реконструкція і передбачається спорудження басейну, встановлення кінезіотерапевтичних та реабілітаційних тренажерів. Це допоможе проводити реабілітацію травматологічних, неврологічних хворих, зокрема поранених бійців. Їх зараз дуже багато, з важкими травмами.
ВЗ Що каже місцева влада?
— Коломийська влада в розрізі створення єдиного медичного простору бачить залізничну лікарню в структурі медзакладу госпітального округу, що в перспективі має формуватися навколо ЦРЛ. До нього має входити власне центральна районна лікарня як заклад інтенсивної терапії (клініка швидкої допомоги), поліклініка в форматі клініко-діагностичного центру й центри первинної медико-санітарної допомоги. Наразі немає лікарні планового та відновного лікування. Вважаю, що розпорошувати ЦРЛ на два заклади з однаковими функціями нема потреби, тому на базі вузлової лікарні й доцільно створити центр відновного лікування. Я вже мав розмову з директором Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Романом Мельником. Він побував у лікарні і сам бачив, що зроблено. Тут уже готова матеріальна база — значно краща, ніж в інших медзакладах області. Разом із нашими медиками я відвідав Львівський військовий госпіталь, там якраз йде робота над центром відновного лікування на 25 ліжок. Зрозуміло, що Коломия не зможе самотужки створити такий центр. Треба чимало коштів на внутрішній ремонт і закупівлю обладнання, адже апаратура для розробки кінцівок після поранення дуже дороговартісна. На це підуть мільйони гривень! Тому вважаю більш доцільним підпорядкування нашого закладу області. Івано-Франківськ єдине місто, яке не має військового госпіталю. На засіданні обласного Координаційного центру допомоги пораненим недавно обговорили необхідність створення реабілітаційного центру для учасників АТО та їхніх сімей. Нині на Прикарпатті налічується понад 200 поранених, майже 50 загиблих на Сході, 7 Героїв Небесної сотні та близько десяти зниклих безвісти. Постає проблема психологічної допомоги військовим, які повертаються із зони бойових дій. Увесь цей комплекс питань буде винесено на розгляд чергової сесії обласної ради.
ВЗ А як щодо обладнання?
— Керівники медицини області вже звернулися за допомогою до закордонних колег — для забезпечення комфортних умов перебування поранених та придбання необхідного медичного устаткування. Зголосилися німецькі і польські партнери. Але донори хочуть бачити чіткий план дій, проект центру відновного лікування. Тоді вони готові допомогти не лише з обладнанням, а й із навчанням персоналу: психологів, психотерапевтів, реабілітологів.
Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон