Постановка онкологічного діагнозу докорінно змінює світогляд людини, її ставлення до себе, оточуючих, зрештою, до усього життя. У цивілізованих країнах в онкологічних клініках і відділеннях однією з головних дійових осіб виступає клінічний онкопсихолог. Разом із лікуючим онкологом він проводить терапію та зорієнтовує пацієнтів на позитивне сприйняття призначеного лікування. Нічого парадоксального в цьому немає, адже до 95% хвороб носять психосоматичний характер.
ВЗ Що об’єднує онкологічних хворих? Які риси особистості сприяють захворюванню?
Анна Кешковська-Грудни, доктор медичних наук, психоонколог, клінічний психолог Європейського оздоровчого центру м. ОтвоцькаВЗ Коли виникла необхідність виділення психоонкології в окрему спеціальність у Польщі? З чого складається програма навчання фахівців?
— Психоонкологія — область міждисциплінарних досліджень і клінічної практики на стику психології, психіатрії, онкології та соціології, що виникла й розвивається як підрозділ онкології. Психоонкологія як філія чи окрема гілка психологічної науки виділилася в 70-х роках XX століття. Всесвітньо відомий «батько» психоонкології — доктор Джиммі Холланд зі США. У Польщі офіційною датою початку діяльності психологів, що спеціалізуються на онкологічних хворих, є 1992 рік, коли було створене Польське товариство психоонкології. Спочатку така діяльність базувалася на звичайній освіті психологів та виключно на їх власному досвіді регулярної роботи з онкологічними пацієнтами. Згодом стало зрозуміло, що такі спеціалісти потребують освітніх змін, і 2005 року було засновано Національну школу психоонкології. Вона здійснює освітницьку, дослідницьку та видавничу діяльність, організовуючи навчальні програми для психологів, медсестер, фізіотерапевтів, лікарів та інших людей, зацікавлених в опануванні психоонкології. У 2007 році створено новий стандарт якості лікування раку (США), який вимагає, щоб психосоціальні втручання були інтегровані в повсякденну боротьбу з раком і клінічну практику. Змінилася й освітня програма. Психолог має отримати базову медичну освіту, пройти спеціалізацію психоонколога, яка триває рік. Далі спеціаліст складає іспит і, у разі його успішності, може 5 років практикувати під контролем старшого фахівця. Після цього знову складає іспит, представляє 10 власних успішних клінічних випадків та нарешті отримує сертифікат, який дозволяє здійснювати самостійну практику лікаря-психоонколога. В сумі освітня програма триває 11 років. Крім того, практикуючий психоонколог повинен постійно вдосконалювати свої навички та підвищувати кваліфікацію. Починаючи з 1996 року, в Польщі видається науковий журнал «Практична психоонкологія», який публікує оригінальні дослідження і сприяє поліпшенню освітніх програм. Зараз наука психоонкологія бурхливо розвивається. Результат виявився вражаючим: виживаність хворих зросла майже вдвічі. Кількість вилікуваних від раку ІІ-ІІІ стадії збільшилась до 75%, ІV стадії — до 25%.
ВЗ Які цілі психоонкології?
— Психоонкологія ґрунтується на припущенні про тісний взаємозв’язок між психікою й фізичним станом організму. Дослідження показують: психічна напруга, яка зберігається протягом тривалого часу, значно ускладнює тілесні процеси відновлення та загоєння. Тому акцент робиться на зменшенні наслідків стресу, відновленні душевної рівноваги і соціальній активації людей. Діяльність психоонколога в основному зосереджена в 3-х площинах: профілактика раку, допомога пацієнтам та їх сім’ям, а також освітні програми для хворих людей. Метою, яку намагається досягти психоонколог, є зміцнення поваги, відчуття незалежності й гідності пацієнта. Здійснення активного терапевтичного впливу (включно з реабілітацією) сприяє повному одужанню пацієнта, створенню комфорту та запобіганню суїцидів в онкохворих. Психотерапія орієнтована на здатність людини до самозцілення. Створюваний психотерапією позитивний емоційний настрій підсилює ефективність спеціального лікування, послаблює реакцію організму на хіміотерапію та опромінення. Результати численних досліджень демонструють ефективність психотерапевтичних втручань при лікуванні раку в плані поліпшення психічного здоров’я пацієнтів. Головним завданням лікаря-психоонколога є виявлення «больової точки» кожного пацієнта (відправного моменту негативного ставлення до життя). Піддаються роботі з психоонкологом практично всі, головне — знайти підхід.
ВЗ Чи існує поняття «золотого стандарту» в психоонкології?
— Концепція золотого стандарту в психоонкології — насамперед, широкий, цілісний погляд на пацієнта і міждисциплінарна робота з лікарями, реабілітологами та представниками духовенства. Крім того, обов’язком психоонколога є адресна допомога сім’ям хворих, які дуже часто не в змозі об’єктивно оцінити ситуацію та адекватно спілкуватися із хворим на рак. Умови золотого стандарту такі: психоонкологічну допомогу можуть надавати фахівці, що отримали освіту в цій галузі та ідентифікують себе як психосоматичні психіатри; необхідна також спеціальна підготовка в галузі онкології та уміння працювати в команді із дотриманням певної етики, де кожен дуже чітко розуміє та виконує правила.
ВЗ Які діагностичні програми наявні в арсеналі психоонколога?
— Робота психоонколога включає діагностику, лікування та психологічну реабілітацію онкологічних хворих. Діагноз ґрунтується насамперед на структурованому психологічному «інтерв’ю», ідентифікації фізичних і психологічних ресурсів, визначенні соціальної складової у житті пацієнта та оцінці емоційного стану. Для цього створені стандартизовані опитувальники, які мають допомогти в діагностиці психічних розладів, наприклад, «Модель оцінки депресивних симптомів, тяжкості тривоги, когнітивних здібностей» тощо. Всі дані ретельно занотовуються та зберігаються під час усього процесу лікування з метою аналізу динаміки.
ВЗ Тандем «онколог+психолог» в умовах стаціонару: як на практиці побудовано співпрацю для оптимізації лікування пацієнта?
— Польська система охорони здоров’я узаконила таке правило: медичні заклади, які мають у своєму складі відділення онкології, хірургічної онкології та гематології, обов’язково повинні укомплектовуватися психоонкологом, практикуючим принаймні 20 годин на тиждень. Психолог — повноцінний член терапевтичної команди. Цей спеціаліст бере участь у повсякденному житті та процесі лікування хворого, а також у обговореннях із колегами його стану та будь-яких змін у програмі терапії. Психоонколог відслідковує всі емоційні розлади і порушення мислення на кожному етапі лікування. Саме цей спеціаліст готує психіку пацієнта до моменту невтішного повідомлення. Він також допомагає колегам знайти оптимальний підхід до кожного хворого та його родини.
ВЗ Які наслідки для мозку та психіки має хіміотерапія та опромінення?
— Хіміотерапія часто негативно впливає на функціонування центральної нервової системи, викликаючи втому, сплутаність свідомості, депресію, тривогу, когнітивні порушення. Поняття «когнітивний резерв» включає в себе здатність людського мозку до створення нових нервових шляхів, а також нервових з’єднань будь-якого роду, що можуть служити ментальними накопичувачами, тобто резервом, який буде задіяно за необхідності. Завдяки створенню когнітивного резерву людина може підтримувати високу розумову активність (не демонструючи клінічних когнітивних симптомів), незважаючи на прогресуючу патологію мозку або травму. Когнітивні порушення при онкологічних захворюваннях (їх часто позначають як «хіміотерапевтичний мозок» чи «хіміотерапевтичний туман») можуть відбуватися через застосування хіміотерапії або бути патологічною імунною відповіддю на запальний процес, пов’язаний із розпадом пухлини або пошкодженням капілярів. Поширеність когнітивних порушень при онкологічних захворюваннях зі зниженням функції мозку на 10-12% упродовж терміну від 2 місяців до 10 років становить 25-33%. Шляхом створення когнітивного резерву можна впливати на такі порушення. Його підтримка і збільшення досягаються завдяки застосуванню лікарських засобів, що підсилюють когнітивні функції, а також адекватному розумовому та фізичному навантаженню, активній соціальній діяльності. Дослідження цього феномена показали: «збагачене середовище» (вивчення мов, фізична активність, розважальні заходи тощо) призводить до нейрогенезу (утворення нових нейронів). Основна ідея в тому, що різні види діяльності забезпечують синергічний внесок: тобто чим більше ви робите, тим більше у вас когнітивний резерв.
ВЗ Які психотерапевтичні чи психоонкологічні методики терапії застосовуються в спеціалізованих онкологічних стаціонарах?
— Важко уніфікувати робочі моделі, тому що вони завжди відповідають індивідуальним потребам і труднощам, з якими стикається конкретний пацієнт. Величезне значення має стадія захворювання. Крім цих індивідуальних особливостей, які впливають на методику роботи, має значення націленість на результат — як пацієнта, так і його близьких. Психоонколог учить адаптивним методам реагування на стрес, способам релаксації, наприклад, допомагає більш ефективно використовувати ресурси дихання. Найбільш ефективною, відомою й визнаною в психоонкології є програма «Саймонтон». Це метод, що ґрунтується на візуалізації процесу одужання, самонавіюванні та інтроспекції. Американські лікарі, які створили програму, виходили з відомого положення, що особисте ставлення пацієнта до хвороби може вплинути на її перебіг. Наступною високоефективною методикою є терапія з використанням ресурсних технік. Вона працює з глибинними структурами мозку, з підсвідомістю, яка не лише містить дані, що знаходяться поза свідомістю, але й обробляє інформацію, що надходить від відчуттів та управляє функціями тіла. Інші популярні методики — когнітивна психотерапія, арт-терапія, нейролінгвістичне програмування та гіпноз.
ВЗ Які види раку найкраще відповідають на психологічну допомогу?
— Кожен пацієнт, що веде нелегку боротьбу із раком чи навіть підозрою на захворювання, потребує допомоги психоонколога. І поки не вдалося виділити ті види раку, які найкраще відповідають на психологічну корекцію. Скоріше справа не в типі захворювання,
а в самому хворому та його оточенні.
ВЗ Яка роль такого спеціаліста в лікуванні дітей?
— Рак у дитини є тягарем і для всієї сім’ї як системи, і для кожного члена окремо. Це не просто хвора дитина! Вся сім’я, як правило, бере активну участь в усіх етапах діагностики, а отже переживає екзистенційну кризу. Хвороба маляти підпорядковує повсякденне життя всієї родини. Стійкість до стресу і відповідь на нові навантаження варіюється залежно від сім’ї. Але тривалість лікування, життя в постійному страху та невпевненість у завтрашньому дні часто доводить батьків такої дитини до розлучення. Тоді психоонколог стає майже членом цієї родини, намагаючись не тільки стабілізувати емоційний стан хворого малюка, а й утримати батьків від
імпульсивних кроків.
ВЗ Останнім часом досить часто йде мова про якість життя хворих на рак. Яким чином психоонколог може сприяти її покращенню?
— Якість життя хворих на рак справді неоднакова. Із самого початку кожної індивідуальної історії хвороби новина про наявність раку спричиняє хронічну депресію, що сама по собі суттєво знижує якість життя. Але згодом родина намагається створити для хворого найкращі умови, і об’єктивно якість життя таких людей часто є вищою, аніж у здорових. І це дуже добре, адже вона є важливим предиктором ефективності лікування раку. До завдань психоонколога входить пошук тих ланок життя, які найбільше потерпають від хвороби, та шляхів їх поліпшення. Це впливає не тільки на самопочуття, але й покращує самооцінку, зокрема оцінку власного тіла, і часто зменшує вираженість неприємних фізіологічних симптомів, наприклад, рівня болю.
ВЗ Чи гостро стоїть для хворих на рак проблема суїцидів?
— В онкохворих ризик суїциду дійсно є вищим, що підтверджується статистикою і численними дослідженнями. У цієї категорії пацієнтів суїциди відбуваються в 4 рази частіше, ніж у середньому в популяції. Серед 120 первинних онкохворих думка про суїцид виникає так чи інакше майже у кожного третього. Найчастіше спроби вкоротити собі віку вчиняють пацієнти з раком легенів, шлунка, ротової порожнини, глотки і гортані. Окрім того, ризик суїциду значно вищий в перші 5 років після встановлення діагнозу, і залишається високим протягом 15 років хвороби. До функцій психоонколога входить відслідковування таких станів та своєчасна боротьба з ними.
ВЗ Як проходить підготовка до смерті, коли зрозуміло, що лікування не допомогло?
— На кожному етапі роботи психоонколога найбільш значущими є чесність і відкритість. Важливо звести до мінімуму психологічні страждання пацієнта та його родини, а не заблокувати їх. Психолог має підготувати пацієнта до смерті, а його близьких до втрати рідної людини, «послабити» зв’язок між членами родини, допомогти відпустити хворого. На цьому етапі потрібно працювати з такими емоціями, як страх смерті, болю, страх за близьких, які залишаються без члена родини (особливо, коли він є годувальником). Для самого хворого важливо піти з життя з гідністю і відчуттям контролю того, що це станеться.
Тетяна Приходько, «ВЗ»
