На розгляд постійної Комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики, засідання якої відбулося 7 квітня 2015 року в сесійній залі Київради, було винесено 2 пункти: Концепція з модернізації системи охорони здоров’я Києва, яка за розпорядженням столичного Голови Віталія Кличка розробляється вже не перший місяць і проект рішення Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ) Києва про передачу функцій фінансування та управління всіма комунальними лікарняними закладами цьому самому ДОЗ. Районні управління охорони здоров’я, на функціонування яких щорічно виділяється 6 млн грн, мали б бути ліквідовані. Але доводи виявилися непереконливими, тому із 7 членів Комісії за таку централізацію проголосували лише 3 депутати.
Зала, де мали обговорюватися такі життєво важливі для киян питання, була практично пустою — реформаторів заслуховували лише представники районних управлінь охорони здоров’я.
Учасники відзначили відсутність новизни реформаторських пропозицій, незважаючи на те, що над «програмою модернізації» працюють уже 3 титуловані фахівці з Грузії:
- Андрій Урушадзе — колишній Міністр охорони здоров’я, соцполітики і праці Грузії, який змінив на цій посаді Олександра Квіташвілі в 2010 році;
- Георгій Удобрілі — колишній Міністр економіки і митниці;
- Серго Кітішвілі — колишній депутат грузинського парламенту, який відповідав за медицину.
Не варто забувати і про те, що до цієї робочої групи входить і головний спеціаліст з фінансових питань ДОЗ Києва Зураб Малазонія — ще один представник «грузинського десанту».
Нагадаємо: тези медичних реформ у столиці («10 кроків») уже були озвучені Віталієм Кличком і Олександром Квіташвілі головним лікарям м. Києва і викликали чимало критичних зауважень.
Михайло Радуцький, заступник Голови Київської державної адміністраціїКрім економії у 6 млн грн, це давало б можливість керівнику ДОЗ вирішувати господарські питання з лікарнями без зайвих погоджень з, як він висловився, «місцевими гетьманами».
Депутати, що не одобрили такі підходи, по суті підтримали точку зору Голови РУОЗ Дніпровського району Данієля Карабаєва: «Якщо йдеться про те, що управління на місцях неефективні, керівник департаменту насамперед має сказати, що саме ми не зробили, в чому проблеми і яким чином їх буде вирішувати міський Департамент, коли функції 10 РУОЗ покладуть на нього. Але, крім загальних слів про ефективне використання коштів, ми нічого не почули. Де саме вони неефективно використовуються зараз? Чи ефективно вони використовуються в установах, керованих містом? При концентрації коштів на щось дуже важливе — що конкретно буде урізатися у районів?
На місцях сьогодні вирішується величезна кількість питань, які потребують і оперативності, і взаємодії різних служб району, і мені складно зрозуміти, як Департамент збирався справлятися з тисячами звернень різного ступеня важливості».
Повертаючись до Концепції модернізації системи охорони здоров’я (просто взятої депутатами до відома, бо обговорення звелося до висновку, що всі ці декларації про застосування ефективних форм надання послуг, звітності, тарифікації звучать уже протягом десятиріччя), хотілося б відзначити такий запланований захід, як впровадження методики DRG, або клініко-пов’язаних груп. Він полягає в об’єднанні в групи захворювань, які потре-
бують приблизно однакових витрат на лікування 1 пацієнта в стаціонарі. І Голова ДОЗ Києва має власну стратегію прискорення модернізації.
«Я ставлю запитання: чому й досі не розроблені ці методики розрахунку і не затверджені тарифи навіть на дозволені платні послуги? У МОЗ і СБУ відповідають: ці методики невигідно розробляти саме медикам, тому що, як тільки з’являться затверджені тарифи, вони не зможуть самі регулювати ані благодійних внесків, ані інших фінансових надходжень…
На те, щоб ввести DRG, МОЗ отримало 215 млн грн. А наші шановні грузинські консультанти вже домовилися зі Світовим банком, що він профінансує Києву роботи по введенню DRG: столиця з держбюджету ні копійки на це не візьме. А знаєте, як ввести DRG? Треба лише взяти існуюче в світі, перекласти на українську мову та затвердити наказом Міністра. Крапка».
Що ж, вочевидь цими особливими повноваженнями «шановних консультантів», які здатні вирішувати питання безпосередньо зі Світовим банком, можна пояснити й виправдати багато чого. Але поки незрозуміле голов-
не: цифри з англійської на українську будуть також «перекладатися» в співвідношенні 1:1 чи все-таки з поправкою на фінансові можливості наших громадян, які значно поступаються американським або європейським? Таємницею залишається й те, скільки коштів обіцяє виділити Світовий банк на звичайний переклад документів.
Також Михайло Радуцький, схоже, першим із чиновників медичної галузі не побоявся застосувати до комунальних медзакладів термін «акціонерне товариство».
«Навіть у цей важкий час я щодня зустрічаюся з 2-3 інвесторами, найчастіше іноземцями, які хочуть інвестувати кошти, — зізнався він депутатам. — Наприклад, у пологовий будинок №4, Олександрівську лікарню, у комунальну стоматологію. Компанія Siemens готова була вкласти в Олександрівську лікарню 6 млн Євро. Але не змогла цього зробити, тому що в німецькому законодавстві взагалі немає такого юридичного поняття, як «лікувальний заклад». Із ким спілкуватися з приводу землі та будівлі, вони розуміють; як заходити в акціонерний капітал комунального підприємства теж розуміють — але ж «лікувальний заклад» не гарантує акціонеру ніякого захисту».
Отже ми бачимо абсолютно чіткі наміри ввести приватний («в основному, іноземний») капітал у комунальну медичну сферу міста. Незрозуміло тільки, чому реформатори постійно це заперечують, заявляючи, що українські реформи не проводитимуться за зразком приватизації лікарень у Грузії? Напрошується висновок: така утаємниченість потрібна як мінімум для того, щоб поменше привертати увагу до ризиків подібного акціонування. Принаймні до того часу, поки всі питання управління комунальними лікувальними закладами міста не будуть зосереджені в одних руках.
Роман Барашев, спеціально для «ВЗ»
