Причина 30% смертей на передовій — відсутність надання домедичної допомоги. Таку невтішну статистику навели директор КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної ради Владислав Свириденко та начальник навчально-тренувального відділу цієї установи Ігор Фесун, яким неодноразово доводилося надавати медичну допомогу українським бійцям у зоні АТО. За час війни вони разом із колегами, заручившись підтримкою волонтерів Черкаського та Чорнобаївського районів, здійснили 13 «ходок» у населені пункти, де ведуться найзапекліші бої за рубежі нашої країни. Волноваха, Дебальцеве, Курахове, Піски, Водяне, Опитне, Артемівськ, Слов’янськ — ось лише неповний перелік тих міст і селищ, де вони побували з медично-волонтерською місією, розуміючи, що сьогодні необхідно активно допомагати в гарячих точках, аби війна не прийшла і в наш дім.
Від держави — лише зеленка
Щоразу черкаських лікарів-волонтерів військові зустрічають у так званій червоній зоні й супроводжують до місця призначення. Останнім часом допомагають 93-й механізованій бригаді Другого добровольчого батальйону, до цього — підрозділу «Правий сектор», батальйону «Донбас» та іншим. Інколи за день медикам доводиться об’їжджати по
3-4 підрозділи. Проблеми практично у всіх однакові. Одна з них — катастрофічно не вистачає медикаментів.
Владислав Свириденко, директор КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної радиДержавна машина не встигає вчасно реагувати на медичні потреби армії. Адже процес погодження на рівні Міністерств затяжний: формування списків замовлення, підготовка й підписання відповідних наказів тощо. І це потрібно сприймати адекватно, вважає Ігор Анатолійович. Навіть ізраїльтяни й американці, які воюють роками, щоразу формують списки медичних індивідуальних аптечок відповідно до військових потреб.
«Без волонтерів війну не виграти. Держава дає патрони, автомати, паливо, сухпайки, намети, деякі речі першої необхідності, — перераховує Ігор Фесун. — Воювати є чим. Натомість не вистачає інфузійних препаратів, замінників крові («Рефортан®» — на вагу золота), сильних знеболювальних. Останні видаються за рецептом і мають постачатися виключно через Міністерство оборони».
Ігор Фесун, начальник навчально-тренувального відділу КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»Та що казати про нестачу ліків, коли нерідко бійцям не вистачає навіть води. «Приїхали, коли бригада стояла в полі перед Дебальцевим, — згадує Владислав Свириденко. — Води немає: руки помити нічим, напитися не можна. Поле, висотка, пилюка, спека — а вони без води. Тепер щоразу, коли їдемо на передову, обов’язково її привозимо».
Без транспорту вся робота медиків зводиться нанівець
Та, виявляється, найважливіша і найочікуваніша допомога від персоналу черкаського Обласного центру екстреної медичної допомоги (ЕМД) — це машини швидкої. Спеціалізований медичний транспорт на фронті рідкість, а без нього військові медики як без рук. «Якщо ти геніальний лікар, маєш купу реанімаційного обладнання і медикаментів, але не можеш евакувати пораненого, то все це не варте і ламаного гроша, — переконаний Ігор Фесун. — Лише маючи швидку, бригада лікарів може дістатися до пораненого бійця, стабілізувати його стан, надати першу допомогу і доставити до госпіталю». Саме тому військові медики просять черкащан перш за все допомогти транспортом.
Медики черкаського Обласного центру ЕМД відвідали бійців на передовій
Першу швидку для передової черкаські медики переобладнали з мікроавтобуса, який вдалося придбати завдяки організації благодійного концерту на Чорнобаївщині. Ремонт авто робили власними силами в позаробочий час на ремонтній базі Обласного центру ЕМД. Волонтери Чорнобаївщини придбали ноші, крапельниці, інше необхідне обладнання для салону. Машина стала придатною для транспортування 2 пацієнтів у лежачому положенні та 2 — у сидячому, тут є можливість під’єднання інфузійної терапії, забезпечення дихальної підтримки.
Крім цього, медики черкаського Обласного центру ЕМД екстреної допомоги відремонтували, укомплектували й передали в зону АТО 2 УАЗи, Volkswagen-транспортер та броньовану швидку — позашляховик Mitsubishi Pajero, який допомогла придбати громада Чорнобаївського району.
Цього, звісно, замало. Умови експлуатації техніки в зоні АТО складні, ремонтувати транспорт ніде. На сьогодні із 4 переданих автомобілів на ходу залишився лише 1. Одна швидка ремонту не підлягає — в неї поцілив снаряд. Нині для відправки в АТО персонал черкаської швидкої готує ще один УАЗ, на ремонт якого необхідно близько 20 тис. грн.
Залишається відкритим питання забезпечення військових лікарів броньованими автомобілями. Нині медики черкаського Обласного центру ЕМД ведуть переговори з місцевим автоскладальним заводом «Богдан» про надання броньованого автомобіля для переобладнання під швидку для потреб АТО.
Не медичною допомогою єдиною
Укомплектовані швидкі черкаські медики переганяють на передову самостійно. Під час перебування в зоні АТО фельдшери й лікарі надають необхідну медичну допомогу військовослужбовцям, консультують із питань лікування певного захворювання.
«Це війна, і бувають різні випадки, — розповідає Владислав Свириденко. — Інколи ще не доїхав до призначеного пункту, а вже надаєш медичну допомогу. Не завжди травми пов’язані з пораненнями. Якось по дорозі на Артемівськ зустріли українських бійців, які ремонтували старенький «Урал». Один із них відкрив капот, і йому в обличчя вдарило гарячою парою. Ми надали першу медичну допомогу. Всіх випадків уже і не згадаєш. Інколи приїдеш — і поранених немає. Коли ж прибули після атаки на Піски, то там за один бій 5 «двохсотих» і 24 «трьохсотих». Раз на раз не припадає…»
Владислав Свириденко під час перебування в зоні АТО
Черкаські машини на передову не їдуть порожніми. Медики Центру закуповують для бійців необхідні медикаменти, перев’язувальні матеріали, воду. Волонтери через них передають продукти харчування, миючі засоби, обмундирування тощо.
«Ми — наче пошта, якою можна передати допомогу в зону бойових дій, — жартує Ігор Анатолійович. — За весь час привезли до військових частин тільки продуктів харчування 138 тонн. Також передаємо форму, бронежилети, прибори нічного бачення, ліхтарики тощо».
Та найбільше, зазначають медики, наші бійці потребують спілкування та психологічної допомоги.
Лікарні на Сході переповнені пораненими, а медики падають з ніг
Саме таку картину побачили черкаські лікарі, відвідавши медичні заклади Дніпропетровська, Харкова, Артемівська. Місцеві медики, які проводять на роботі по 3-4 доби без відпочинку, реагують лише на вигук «Привезли!».
Владислав Свириденко акцентує: нині медичні заклади регіонів, де немає військових дій, менш завантажені. Вони могли б доліковувати поранених, у яких стабілізовано стан. Таким чином вдалося б розвантажити лікарні Східного регіону.
«Ми запропонували забрати черкаських поранених до лікувальних закладів нашої області, проте це видалося проблематичним. Виявляється, якщо ми заберемо військовослужбовців у звичайну лікарню, то вони втратять статус учасника бойових дій і всі відповідні пільги. У Дніпропетровську бійці лікуються в комунальних закладах, але числяться за госпіталем, тобто їх військова документація, історія хвороби знаходяться у військовому медзакладі. У нас же виникає юридична колізія — втрачаючи зв’язок із госпіталем, бійці не можуть отримати довідку про поранення і навіть можуть бути визнані дезертирами».
Розвантаження гуманітарної допомоги в одному із військових підрозділів
Тож черкаські медики спільно з Головою Черкаської облдержадміністрації Юрієм Ткаченком звернулися до народних депутатів із проханням включити багатопрофільні обласні лікарні по всій Україні до переліку відділень військових госпіталів. Це дасть можливість переводити поранених до місцевих медичних закладів для доліковування та реабілітації. Після закінчення лікування військовослужбовець зможе повернутися до госпіталю, де пройде медкомісію та отримає висновок щодо можливості продовження служби.
«Необхідно зробити розгалуження госпітальної мережі та розвантажити лікарів харківських і дніпропетровських лікарень, — наголошує Владислав Іванович. — Сподіваємося, це питання буде вирішено позитивно. В умовах війни так працюють в усьому світі. Це доктрина військово-медичної служби. Бо якщо, не дай Боже, почнеться наступ — не буде куди везти поранених, адже на Сході країни всі лікарні переповнені».
Домедична допомога: надолужити згаяне
Надання вчасної медичної допомоги в зоні АТО має не менше значення, аніж озброєння чи захисна амуніція. Ігор Фесун наголошує: майже третина смертей на передовій відбуваються через те, що не надана або неправильно надана перша медична допомога в «золотий час». «Правильне надання першої медичної допомоги рятує життя військовим, — констатує фахівець. — Якщо постраждалого неправильно перевернути, вчасно не зупинити кровотечу, не дати протишоковий препарат, то все це може призвести до летальних наслідків».
Значна частина військовослужбовців потрапили до зони бойових дій, не знаючи елементарних правил надання домедичної допомоги. Тепер же, перебуваючи у військових умовах, нарікають на зайнятість та нестачу часу для засвоєння хоча б азів цієї науки.
Проаналізувавши таку ситуацію, при черкаському Обласному центрі ЕМД нещодавно відкрили тренувально-навчальне відділення з питань надання домедичної допомоги, яке очолив Ігор Фесун. «Існує домовленість із черкаським військкоматом про направлення на навчання тих, хто готується до відправки в зону АТО. Наступного тижня розпочинаємо курси підготовки санінструкторів, — говорить керівник новоствореного відділення. — Усі, хто пройде курси, також отримають пам’ятку «Домедична допомога в умовах бойових дій», надруковану у вигляді брошури, що з легкістю поміститься в кишені бійця».
Ігор Фесун, Владислав Свириденко разом із підприємцем Чорнобаївського району Олександром Тарасенком доставили гуманітарну допомогу в зону бойових дій
«Ми не повинні повторювати тих помилок, негативні результати яких нині спостерігаємо в зоні бойових дій, — говорить Владислав Свириденко. — Сьогодні маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій. Велику увагу необхідно приділяти системі екстреної медичної допомоги і лікарням швидкої. Таких медичних закладів небагато. Тому, на мою думку, потрібно в кожній області визначити міські лікарні, в яких багатопрофільність є вагомою складовою, особливо в хірургічному плані, посилити їх, переформатувати роботу приймальних відділень, щоб вони були готові до масового прийому постраждалих. Там має бути гарантований запас кисню, медикаментів, обладнання. Це задача номер один у тій суспільно-політичній ситуації, в якій знаходиться наша держава. Бо якщо військові дії посиляться або вийдуть за межі Східного регіону, наша система охорони здоров’я не зможе надати допомогу відразу всім. Якою б не була фінансова скрута, сьогодні не може бути й мови про скорочення лікарень інтенсивної терапії.
На мій погляд, систему ЕМД, лікарні інтенсивної терапії та багатопрофільні лікарні навпаки потрібно посилити. Тим паче, що нині служба екстреної медичної допомоги працює в режимі незавершеної реформи. Адже планувалося, що в результаті переформатування малих лікарень (на 5-7 ліжок), які економічно невигідні й мають низький рівень медичної допомоги (без лабораторії, рентгена), вивільнені фахівці посилять службу ЕМД. Але цього так і не відбулося.
Аналізуючи проведену реформу служби ЕМД, можна погодитися, що система функціонує, але говорити про високу якість медичної допомоги у серйозних випадках (бойові політравми, дорожньо-транспортні пригоди, масові випадки тощо) не можна. І потрібно чесно про це сказати, оскільки така ситуація не лише на Черкащині, а й по всій Україні. Візьмемо, до прикладу, навіть склад бригад швидкої медичної допомоги. Відповідно до чинного законодавства лікарська бригада повинна складатися з лікаря, 2 фельдшерів і водія, а фельдшерська — зі старшого фельдшера, медсестри і водія. Як мінімум 3 особи. Зараз же 90% фельдшерських бригад по всій Україні — фельдшер і водій. Зрозуміло, що один медик не може взяти з собою навіть те обладнання, яке необхідне для надання екстреної медичної допомоги. Все це тримається до тих пір, поки все спокійно. Бо, зрозуміло, якщо станеться серйозніша ситуація, то одна жінка-фельдшер нічого не вдіє. Хіба що таблетку дасть і тиск поміряє. А потрібно підходити до всього виваженіше й серйозніше, бо людські життя не мають ціни. Це безпека наших громадян…»
Від слів — до справи
Нині в Черкаській області створено запас медикаментів на випадок масового надходження постраждалих із зони АТО. Минулого року за рішенням Черкаської обласної ради на цю справу для медичних закладів обласного рівня було виділено близько 700 тис. грн. А такі лікувальні заклади, як обласна лікарня та Обласний центр екстреної медичної допомоги, створили додатковий резерв із власних запасів. Зокрема, резерв медикаментів та виробів медичного призначення у Центрі ЕМД складає близько 900 тис. грн.
А поки що медики черкаського Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф готуються до чергової поїздки в зону бойових дій. Вони переконані: потрібно докласти максимум зусиль, аби в мирних містах України не повторилося тих жахіть, які зараз відбуваються на Сході.
Інна Хімічук, власкор «ВЗ», м. Черкаси
