Внайближчі дні Україні загрожує зупинка центрів переливання крові: МОЗ, яке обіцяло почати тендери із закупівлі виробів медпризначення з квітня, все ще перебуває в ступорі. Дефіцит багатьох необхідних ліків прогнозується на червень.
Медики — в очікуванні звільнень, закриття лікарень. З великою недовірою зустрічають ініціативи з переходу на платну медицину і страхові поліси.
Не переймається МОЗ і відсутністю препаратів для щеплення. Вакцину від поліомієліту, що надав Україні ЮНІСЕФ разом із 1 млн спеціальних шприців, О. Квіташвілі одразу ж записав собі в актив, хоча від нього вимагалося лише зустріти ці — оплачені урядом Канади — препарати в аеропорту. Епідемічна ситуація в Україні стає загрозливою для Європи, відзначають у ЮНІСЕФ.
Передача закупівель ліків міжнародним організаціям, згідно з заявами очільників Міністерства, незважаючи на прийняті закони, відкладається на наступний рік, що знову призведе до проблем із плановою вакцинацією дітей. Хоча у березні Олександр Квіташвілі обіцяв почати закупівлі вже з квітня 2015 року: «У квітні будемо проводити нормальні закупівлі. Вони будуть проводитися по-новому — зможемо без збільшення фінансування закупити більше препаратів».
За словами головного імунолога Києва Федора Лапія, гострий дефіцит препаратів тільки частково перекривається за рахунок гуманітарної допомоги: «Невизначеність — ось що нас найбільше турбує. У столиці вакцин для проведення календарної вакцинації дітей до року вистачить ще на 1,5-2 місяці. Що буде далі, невідомо».
Поки що є фантомною оголошена Міністерством реформа охорони здоров’я. На що будуть витрачені мільйони доларів, окрім процедур, пов’язаних із переводом лікарень на госпрозрахунок, який, звісно, спричинить масове звільнення лікарів, досі незрозуміло.
На медичних форумах і в соціальних мережах активно обговорюють, що в Одесі вже розформовують поліклініки, а лікарів, які не пройшли курси так званої сімейки, звільняють. У Києві всі тубдиспансери об’єднують в один. При поліклініках повсюдно створюють ТОВ, котрі вимагають уже не просто благодійні, а якісь обов’язкові «соціальні внески», мотивуючи тим, що заклад знаходиться на госпрозрахунку.
Все це Грузія вже проходила при М. Саакашвілі, коли виникли лікарні-фантоми та поширилося шахрайство з медичними полісами, де О. Квіташвілі, що експортує грузинську реформу охорони здоров’я в Україну, зга-
дують зовсім не в позитивному руслі.
Про те, що Квіташвілі намагається впроваджувати в Україні грузинський досвід, говорять і його заяви про створення так званих медичних кластерів, про ваучеризацію незахищених верств населення. Але є велика різниця в обсягах коштів, які надали американці грузинам, і тими, що обіцяють позичити нам.
У січні 2007 р. уряд Грузії анонсував «проект століття» під назвою «100 нових лікарень». Влада розпочала продаж лікарняних будівель у престижних районах Тбілісі, пообіцявши, що на кошти, виручені від приватизації, побудує нові лікарні майбутнього. Медстрахування стало обов’язковим.
Спочатку це викликало грандіозний ажіотаж, але вже через 2 роки Квіташвілі пішов у відставку, а проект був згорнутий: замість обіцяних 100 лікарень до кінця його міністерської діяльності була побудована лише 1 і ще 4 — відремонтовані. Деякі лікарні перетворили на приватні санаторії. Багато будівель продати не вдалося. Чимало медустанов, що потрапили до категорії «Лікарні майбутнього», виявилися лікарнями-примарами.
Більшості громадян у Грузії доводилося влазити в борги або продавати нерухомість, щоб оплатити медичні послуги. Зараз уряд цієї країни видає незахищеним верствам населення лімітовані ваучери, частково оплачуючи медичні послуги з бюджету. Але лише за рахунок ваучерів неможливо вилікувати серйозні захворювання.
Мінімальний місячний вклад в офіційну обов’язкову страховку в Грузії — близько 20 дол. Це дозволяє скористатися мізерним переліком послуг: здати основні аналізи, отримати безкоштовну консультацію лікаря та 80-відсоткову допомогу при екстрених випадках, що потребують невідкладних операцій.
Щоб отримувати більший пакет медичних послуг, треба розщедритися на щомісячний страховий вклад розміром від 50 дол., при тому що середня зарплата в Грузії сьогодні становить близько 200 дол.
Отже, грузинський досвід навряд чи можна вважати успішним, та й не варто забувати, що сам Олександр Квіташвілі в складних запущених випадках… просто змінює місце роботи.
За матеріалами сайту «Версии.com»
