Проблема з імунопрофілактикою в регіонах останніми роками — не новина. Проте цьогоріч охоплення населення щепленнями досягло критично низького рівня. У Черкасах вакцини відсутні не лише в комунальних пологових будинках і дитячих поліклініках — їх не можна придбати в жодному приватному медичному закладі навіть за власні кошти. Про непросту ситуацію, яка склалася в місті, розповідає директор Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міської ради Олег Стадник.
Нині ефективно реалізувати затверджену на державному рівні програму імунопрофілактики в місті неможливо: для виконання Календаря профілактичних щеплень не вистачає майже всіх вакцин. Терміни вакцинації порушуються через дефіцит препаратів для імунопрофілактики, які мають закуповуватися за державний кошт. Якщо визначити співвідношення проведених щеплень і річного плану, то отримаємо строкату картину — від 80 до 20% запланованого обсягу фактично за всіма видами керованих інфекцій. Календар щеплень зірвано! Звісно, щеплення за віком ніколи не проводилися на 100%, переважно через медичні протипоказання до вакцинації у дітей. Але, як свідчить аналіз системи імунопрофілактики населення, ще 8-10 років тому показник охоплення щепленнями сягав 90-93% від запланованого. Тоді держава закуповувала необхідні вакцини, а контроль за процесом закупівлі і виконанням планів вакцинації вели фахівці санепідемстанції. Останні дуже ефективно працювали в цьому напрямку, особливо коли десь не виконувався Календар щеплень. Сьогодні ж санепідемстанція у своєму «урізаному» стані позбавлена відповідних повноважень.
Олег Стадник, директор Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міської радиТака сама ситуація і з антирабічною вакциною, що є засобом профілактики сказу, і з протиботулічною сироваткою. До речі, у нинішньому році в нас зареєстровано вже 3 випадки цього небезпечного захворювання. Зважаючи на це, хотіли при інфекційній лікарні створити незнижувальний запас протиботулічної сироватки, але виявилося, що вона в Україні не ліцензована й офіційно закупити її не можна.
Нещодавно я цікавився, чи наявні в медзакладах запаси протигангренозної сироватки, — ситуація аналогічна. Сироватку проти укусу гадюки мені вдалося знайти: одну дозу на всю область у центрі екстреної медичної допомоги.
Отже, ситуація вкрай напружена. Рано чи пізно трапиться так, що хворий потребуватиме негайної медичної допомоги, а відповідного імунопрофілактичного препарату не буде.
ВЗ Батьки скаржаться, що не можуть вакцинувати немовлят навіть від туберкульозу. Хоча офіційно визнано — в Україні епідемія цієї хвороби…
— Імунопрофілактика туберкульозу має два аспекти. Перший — це введення новонародженому вакцини БЦЖ у пологовому будинку. Другий — визначення специфічної реакції організму на пробу Манту (підшкірне введення туберкуліну). Туберкулін не є вакциною і останніми роками ми змушені його закуповувати самостійно. Однак більше 9 місяців цей препарат був відсутній на ринку України, і, незважаючи на проведені тендери, ми не змогли його закупити. Раніше туберкулін постачався з Російської Федерації, але нині через складну політичну ситуацію існують обмеження щодо його закупівлі.
Врешті ми придбали туберкулін за міською бюджетною програмою «Туберкулінодіагностика дитячого населення» для забезпечення власних потреб до кінця року і в дитячій лікарні створили спеціальний запас препарату.
А ось вакцину БЦЖ постачає лише держава. Надходить вона нерегулярно, унаслідок чого трапляються ситуації, коли невакцинованій у пологовому будинку дитині не можна зробити щеплення і через місяць, як того вимагає Календар. Бо якщо протягом місяця малюк не щеплений, то починаючи з другого місяця життя перед вакцинацією обов’язково слід виконати туберкулінодіагностику, а в нас то туберкуліну немає, то вакцина відсутня. У ці ножиці потрапляє здоров’я дитини. У соціально орієнтованій державі, яка турбується про кожного свого громадянина, така ситуація неприпустима.
ВЗ Можливо, зважаючи на критичну ситуацію, міська влада могла б забезпечити громаду необхідними препаратами за кошти місцевого бюджету?
— Ми не маємо права за рахунок міського бюджету закуповувати вакцини, передбачені урядовою програмою, вакцинування якими включене до обов’язкового Календаря профілактичних щеплень. Із вакцин з метою вироблення в людини імунітету до інфекцій ми можемо придбати лише препарати за епідеміологічними показаннями. Наприклад, вакцини проти грипу в період, коли наближається епідемія цього захворювання.
Законодавством чітко регламентовано, що держава затверджує Календар щеплень і потім гарантує кожному громадянину, у тому числі й дітям, його дотримання. На рівні Міністерства повинні проводитися тендерні процедури й здійснюватися закупівля необхідних вакцин в інтересах усіх громадян держави. Нинішнього року Міністерство охорони здоров’я до цього питання підійшло по-новому, «по-реформаторськи». За ініціативи МОЗ змінили порядок придбання препаратів для імунопрофілактики. На відміну від минулих років закуповувати їх вирішили через міжнародні структури — ВООЗ, ЮНІСЕФ та ін. Проте, на жаль, між задекларованим законом і реаліями життя виникли серйозні розбіжності. Виявилося, що до нового закону необхідно прийняти ще безліч підзаконних актів. Зрозуміло, що нинішнього року через ЮНІСЕФ нічого закуповуватися не буде. При цьому тендери за старою процедурою теж не були оголошені. А відтак ми користуємося запасами вакцин, закуплених у 2014 р. Їх розподіл по регіонах відбувається нерівномірно і нерегулярно, що зриває Календар щеплень. Такий стан справ, безумовно, викликає справедливу критику і занепокоєння батьків, які не можуть вакцинувати свої дітей. На передовій лінії в цьому конфлікті стоять медичні працівники, на яких спрямовується обурення населення.
Що стосується анатоксинів, імуноглобулінів і сироваток, то їх дійсно можна закуповувати за кошти місцевих бюджетів. Але тут виникає інша проблема — відсутність цих препаратів і специфічних компонентів лікування на ринку України. Їх просто неможливо купити. Ми проводили 2 тендери на придбання вакцини від сказу й анатоксину від правця. Торги не відбулися через відсутність учасників, які б могли запропонувати препарати: у них або закінчився термін дії реєстрації, або ж вони заборонені до ввезення в Україну.
Негативно впливає на ситуацію й те, що в Україні безліч відокремлених структур, кожна з яких впливає на процес закупівлі препаратів для імунопрофілактики. З одного боку, МОЗ як уповноважений центральний орган керує цим процесом, з іншого — Держлікслужба, яка надає дозволи, ліцензує, контролює ввезення або виробництво на території України зазначених препаратів.
В Україні дуже громіздка система дозволів. Свого часу Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі обіцяв її спростити, зазначаючи, що нелогічно лікарський препарат, який сертифікований і використовується медзакладами світу чи Європейського Союзу, знову сертифікувати й ліцензувати в Україні. Тоді не потрібно було б утримувати зайвих чиновників, які виконують функцію «дозволити — не дозволити». Це набагато спростило б ситуацію з увезенням на територію держави лікарських засобів, зокрема й імунобіологічних. Однак обіцяних змін ми не дочекалися.
ВЗ Який вихід із ситуації?
— Така проблема не вирішується на рівні Департаменту охорони здоров’я міста чи області — це загальнонаціональне питання безпеки населення України. Центральний уповноважений орган виконавчої влади в особі МОЗ повинен зробити все можливе, у тому числі й розробити відповідні нормативні документи, для того щоб на ринку з’явилися препарати для імунопрофілактики. Ми готові їх закупити, готові створити незнижувальні запаси, розуміючи власну відповідальність за життя кожного мешканця міста. Але сьогодні через ситуацію, що склалася, я як очільник департаменту, на жаль, не можу гарантувати їх права на життя і здоров’я. Ми неодноразово зверталися в різні інстанції: останній раз 18 червня 2015 р. після того, як на сесії міської ради депутати знову підняли це питання і прийняли рішення звернутися до Міністерства охорони здоров’я з проханням вирішити проблему.
На ситуацію, що склалася, потрібно реагувати негайно. Адже ця проблема стосується не лише Черкас, а й усіх регіонів України. Це не тільки моя позиція, а й позиція громади, уповноваженого нею органу — міської ради, яка закликає МОЗ активніше виконувати свої повноваження. Коли мова заходить про децентралізацію, ми чуємо, що на місцях будемо самостійно все забезпечувати, координувати і контролювати. Але не можна «спустити» вниз відповідальність за ті чи інші напрямки роботи, залишивши нагорі механізм її забезпечення. Не можна закріпити за органами місцевої влади питання надання специфічної медичної допомоги, залишивши в руках держави механізм дозволів на поставки чи виготовлення на території Україні тих чи інших препаратів. У цьому немає логіки.
Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси
Коментарі
Ольга Савенко, в. о. начальника Черкаського міського управління Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області, головного санітарного лікаря м. ЧеркасиДержсанепідслужба нині забезпечує організацію та здійснення епідеміологічного нагляду лише за несприятливими подіями після імунізації із застосуванням вакцин, анатоксинів та алергену туберкульозного.
Цифри Зведеного звіту про виконання профілактичних щеплень у 2014 р., зокрема в м. Черкаси, вказують на те, що більше половини новонароджених були виписані додому з пологових будинків, відділень не щепленими проти туберкульозу. Залишилися не імунізованими проти дифтерії та правця майже кожна третя дитина віком до 1 року, переважна більшість дітей віком 6 років і більше, підлітки 14 років та доросле населення міста. Охоплення профілактичними щепленнями проти поліомієліту окремих вікових категорій дітей далеке від рекомендованого ВООЗ. Подібні висновки можна зробити і за результатами аналізу решти показників імунізації населення.
Унаслідок цього збільшується кількість людей, у яких відсутній імунітет до інфекцій, керованих засобами специфічної імунопрофілактики. Епідеміологи відзначають зростання показників захворюваності на кашлюк, краснуху, епідемічний паротит, у місті зафіксовані випадки захворювання на кір та дифтерію. Епідемічна ситуація з так званими керованими інфекціями стає нестійкою, оскільки «створюються» сприятливі умови для їх поширення. Якщо найближчим часом стан охоплення профілактичними щепленнями окремих категорій населення не зміниться, прогноз невтішний: епідемії не за горами.
В умовах подальшого реформування Держсанепідслужби (а на мою думку — подальшої її ліквідації, зокрема епідеміологічної ланки) усе частіше та гостріше постає питання: якими силами та засобами забезпечити виконання положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме обов’язкового епідеміологічного обстеження кожного випадку (осередку) особливо небезпечного інфекційного захворювання? А це ще одна складова формування несприятливих прогнозів щодо інфекційної захворюваності в країні.
Тамара Ланкмілєр, в. о. начальника Головного управління Держсанепідслужби в Кіровоградській областіДля дітей ця вакцина поки що є: її отримала лише обласна дитяча лікарня і розподілила по районних медичних закладах. Звісно, забезпечення не стовідсоткове, але кожна третя дитина щеплена.
Чому виникла така ситуація? Пояснення одне: Міністерство охорони здоров’я України не провело тендери і в цьому році вакцину просто не закупили. Торік ситуація теж була напружена, та ми використовували залишки вакцин, придбаних у попередні роки. Але зараз питання загострилося ще більше, і як буде далі — залежить від того, чи вирішать цю проблему нагорі.
Сергій Федоренко, головний лікар Львівської обласної інфекційної клінічної лікарніКрім цього чоловіка, до ЛОІКЛ із підозрою на ботулізм госпіталізовані ще троє осіб: вагітна наречена загиблого, 1997 р. н., її 26-річна сестра та 57-річна мати. Усі вони куштували той самий домашній паштет, що й стало причиною хвороби. Стан вагітної тяжкий, двох інших пацієнток — тяжкий, але ближче до середнього ступеня тяжкості. Зараз лікуємо хворих симптоматично, проводимо дезінтоксикаційну терапію і сподіваємось, що вона буде ефективною. На жаль, потерпілі всі п’ять діб після інфікування жодної медичної допомоги не отримували, до лікувального закладу не зверталися.
Якщо впродовж перших годин після споживання неякісної їжі виникає підозра на ботулізм, то одним із заходів медичної допомоги таким хворим є введення спеціального антитоксичного розчину — сироватки. Донедавна МОЗ України закуповувало її в Російській Федерації. Після того як Україна підписала низку угод, що передбачають уведення в дію стандартів Належної виробничої практики (GMP), протиботулічна сироватка російського виробництва не пройшла перереєстрацію в нашій країні, оскільки не відповідає цим вимогам. Тобто протиботулічна сироватка в Україні відсутня, тому провести за потреби специфічне лікування наразі просто неможливо.
Родичі потерпілих самостійно придбали за кордоном польську сироватку, і ми ввели її згадуваним пацієнтам — але під їх відповідальність, бо протоколом заборонено використовувати не сертифіковані в Україні препарати.
Роман Павлів, начальник Головного управління Держсанепідемслужби у Львівській областіЯкщо говорити про небезпеку виникнення промислового ботулізму, то вона практично відсутня, оскільки оператори виробництва консервів забезпечують належний контроль за дотриманням режимів автоклавування продукції. А от консерви домашнього приготування є потенційно небезпечними. І тут виникає велика небезпека для наших воїнів, які нині перебувають у зоні проведення АТО: відомо, що волонтери запасли для бійців чимало консервації від щедрих людей. Адже, споживаючи продукт, практично неможливо визначити наявність у ньому ботулотоксину. Більше того, симптоми цього захворювання проявляються тоді, коли токсин або частина його вже всмокталися в шлунку та кишечнику, і ймовірність летального наслідку зростає залежно від його кількості.
Отож, єдиним виходом зі складної ситуації є придбання протиботулітичної сироватки. Як відомо, МОЗ України провело переговори про її ввезення з Польщі через механізм разового дозволу. Міністерство звернулося до світових виробників із пропозицією зареєструвати сироватки на території України. Сподіваємося також на гуманітарну допомогу від міжнародних організацій і фондів.
