Міністерство охорони здоров’я очікує, що в разі прийняття розроблених відомством законопроектів із реформування системи охорони здоров’я медзаклади перейдуть на нову організаційну форму до кінця 2017 р., а не до кінця 2016 р., як було заплановано раніше. Про перспективи реформування в ефірі радіостанції «Голос Столиці» розповіла перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко.
— Чому так повільно просуваються реформи в МОЗ?
— Потрібно розуміти, що собою являло Міністерство до нашого приходу. Аморфне тіло, яке ми з усіх сил намагаємося штовхати та рухати вперед. Соціальну сферу міняти дуже важко. Якщо відбуваються зміни в економічному сегменті, то люди це не завжди відчувають, але якщо справа стосується «соціалки» — а система охорони здоров’я тут іде під першим номером — вони миттєво реагують. І противникам реформ дуже легко маніпулювати інформаційним простором, лякаючи негативними наслідками та розповідями про те, що вас знову намагаються обдурити.
Другий фактор протидії — групи впливу на фармацевтичному ринку, які давно вважали Міністерство своєю вотчиною. Коли ми прийшли в МОЗ, побачили, що, з одного боку, це — державний орган, а з іншого — приватний, де розсаджені свої для впливових груп люди. Їм платили зарплати, спускали завдання щодо закупівель, прийняття певних нормативно-правових актів. Це стосувалося також блокування надходжень препаратів в Україну, дешевших і ефективніших, ніж ті, що поширювали на території країни певні гравці. Звісно, ми почали не з реформи охорони здоров’я, а з реформи Міністерства.
— Хто представляє ці групи впливу?
— В основному, це дистриб’юторські компанії, які викуповують великі партії імпортних препаратів і, як правило, беруть участь у закупівлях. Серед переможців закупівель попередніх років не так вже й багато безпосередніх виробників. І наше завдання — закликати виробників брати участь у закупівлях, що забезпечить зокрема зниження цін.
— Закупівлі ліків за п’ятьма держ-програмами в 2015 році будуть здійснюватися через міжнародні організації. Це успіх?
— Ми докорінно змінили процедури національних закупівель: ліквідували номенк-латурні комісії, створивши єдиний орган з прийняття рішень. Відтепер підпис під кожною затвердженою номенклатурою ставить безпосередньо Міністр охорони здоров’я. Це підвищує відповідальність. Якщо говорити про міжнародні організації, то ми активно працюємо над розробкою нормативно-правових актів у розвиток закону про міжнародні закупівлі, які надають можливість використовувати цей інструмент.
— Що ще вдалося змінити в МОЗ?
— Безперечно, важливим проміжним результатом є подання пакету реформаторських законопроектів, які істотно змінять систему. Якщо залишити медичні заклади в тому вигляді, у якому вони є зараз, то там, як і раніше, будуть пливти конверти з хабарами медикам у кишеню. Залишаться мізерні зарплати.
А головні лікарі не зможуть керувати клініками так, як мусять це робити за світовими стандартами, приймаючи рішення не тільки з питань лікування, а й у сфері управління фінансами.
Кажуть, що ми хочемо легалізувати оплату медичних послуг. Але давайте подивимось на це замкнене коло. Щоб отримувати нормальну зарплату, ми повинні наростити державний бюджет. Звідки брати гроші? Вводити ще більше податків? Світова система працює так: базовий пакет — безкоштовний, це і є медичною допомогою (наприклад екстрена медицина при травмах), інший пакет, який називається медичними послугами, — платний. І за рахунок цього пакету головний лікар зможе акумулювати фінанси, підвищувати заробітну плату медикам, поліпшувати матеріально-технічну базу лікарні.
— Що означає автономність для поліклінік і лікарень?
— Передусім необхідно розвіяти міф, який створили противники реформи. Він полягає в тому, що реформа нібито призведе до приватизації медзакладів. Це не так. Автономізація не є шляхом до приватизації — це головне, що повинні розуміти люди.
У нас всі клініки мають статус або державного, або комунального закладу. Ми не змінюємо форми власності, просто комунальні заклади набувають форми комунальних підприємств, а державні — державних підприємств. Що це дає? У медичних закладів є багато обмежень, зокрема кошториси, у рамках яких вони рухаються, постійно узгоджуючи багато управлінських моментів. Підприємство ж дає автономність у прийнятті управлінських рішень. Наприклад, фінанси, які спущені зверху, залишаються в управлінні навіть у тому випадку, якщо клініка вирішить заощадити кошти й використати їх на розсуд колективу та головного лікаря (раніше ці кошти поверталися державі).
Ми укладатимемо трудові контракти з керівниками, забезпечуючи їм можливість проводити самостійну кадрову політику, збільшувати заробітну плату за рахунок тих коштів, які будуть у їх розпорядженні. Також за рахунок власних коштів вони зможуть закуповувати лікарські засоби, поліпшувати матеріально-технічну базу закладів. Багато в чому розв’язуються руки, що сприяє більшій оперативності.
Зрештою, головний лікар повинен стати управлінцем. І час покаже, хто спроможний управляти, а хто є «червоним директором», який може тільки розподіляти кошти і більше ні на що не здатен.
За матеріалами радіостанції «Голос Столиці»
