Медична сестра зазвичай першою зустрічає потерпілого, працює в тісному контакті з пацієнтом, його родиною, тому має заздалегідь подбати про всі їх потреби, у тому числі й психологічні. Саме вона мусить безпомилково розпізнати симптоми посттравматичного стресового розладу й надати психологічну допомогу або ж в разі потреби направити людину до відповідного фахівця.
«ТДМУ давно має тісні зв’язки з навчальними закладами країн Північної Америки, а нещодавно ми підписали черговий меморандум про співпрацю між ТДМУ та університетом Гранта Мак-Ювена (Канада) у сфері навчально-наукової діяльності, — розповідає директор Навчально-наукового інституту медсестринства ТДМУ, доцент Світлана Ястремська. — У рамках ділового партнерства й було започатковано елективний курс «Допомога пацієнтам із посттравматичним синдромом» для медсестер-бакалаврів. Якщо проект виявиться успішним, будемо впроваджувати його на додипломному та післядипломному етапах».
Варто зауважити, що навчальні програми вишів, які готують лікарів, вчителів, психологів, соціальних працівників, обов’язково включають курси, де студенти опановують методики надання допомоги людям із посттравматичним синдромом. Водночас у навчальних планах із підготовки медичних сестер темі психологічного здоров’я чомусь відведено лише кілька занять. Не передбачено в навчальному процесі й ознайомлення з медсестринськими аспектами надання меддопомоги пацієнтам із посттравматичним стресовим розладом. Особливої ж актуальності ця проблема набула в нинішні нелегкі для України часи, коли на Сході тривають воєнні дії та збільшилася кількість терактів.
«Наші канадські колеги запропонували власне бачення у викладанні цієї дисципліни, адже їх країну свого часу також не оминули воєнні дії, і було чимало людей, скалічених не тільки фізично, а й морально, яким потрібно було надавати психологічну допомогу, — розповідає Світлана Ястремська. — Матеріали, які представили іноземні партнери, ми переклали українською, і уже наприкінці травня канадська делегація прибула до ТДМУ, аби розпочати навчання та тренінги для наших викладачів.
Особливу увагу хочу звернути на форми та засоби викладання навчального матеріалу. Якщо ми звикли до того, що навчальний процес проходить у вигляді лекцій, семінарських і практичних занять, то канадці запропонували зовсім інший формат — наприклад, навчання у групах з елементами дибрифінгу, коли викладач дає ситуаційне зав-дання, а студент вирішує його в рамках власної компетенції. Згодом усі учасники дибрифінгу обговорюють кожний етап вирішення цього зав-дання, відзначають, що було правильно, а що ні. Зауважте, викладач виступає в ролі спостерігача, однак коригує і скеровує процес. Ще один важливий елемент у діяльності медсестер, на якому особливо наголошували канадські фахівці, — це врахування духовних потреб пацієнта: віросповідання, приналежності до певної національності, політичних поглядів. Велику увагу медсестри також мають приділяти спілкуванню з пацієнтами, дотриманню етичних норм у проведенні огляду та коректному наданню інформації.
Наступним кроком у реалізації проекту була зустріч із представниками МОЗ України — Міністерство підтримало цю ініціативу й надало дозвіл на введення в нашому закладі курсу як елективного на додипломному етапі викладання. Його впровадження в навчальний процес будуть координувати представники чотирьох навчальних закладів України: Львівського, Черкаського та Харківського базових медичних коледжів і Житомирського інституту медсестринства. Вони рецензуватимуть й оцінюватимуть рівень викладання цієї дисципліни в нашому інституті, а також братимуть участь у тренінгах, переймаючи новий досвід. Уже в січні наступного року маємо намір провести спільну конференцію, аби обговорити напрацьоване та вирішити питання впровадження курсу «Допомога пацієнтам із посттравматичним синдромом» у цих чотирьох медичних навчальних закладах. Згодом, коли курс пройде апробацію ще й там, будемо рекомендувати його для навчання майбутніх медичних сестер в усіх вищих навчальних медичних закладах України I-II рівня акредитації. Одночасно з впровадженням такого навчання на додипломному етапі плануємо започаткувати його й на післядипломному — навчатимемо медичних сестер, які працюють із пацієнтами, що потребують психологічної допомоги».
Крім того, канадські партнери запропонували ще одну корисну новацію — розробили сайт психологічної допомоги для людей із стрес-синдромом, оптимізований для мобільних телефонів. Усі матеріали на цьому ресурсі представлено українською мовою. Також канадська сторона звернулася до українських міністерств із проханням розмістити банери з посиланням на цей сайт.
Представник університету Гранта Мак-Ювена — проектний менеджер Центру українських ресурсів та розвитку Юрій Конкін розповідає: «Свого часу в Канаді було розроблену систему допомоги солдатам під час бойових дій, ветеранам і представникам служб безпеки. Ми вирішили систематизувати увесь матеріал і досвід, аби якомога краще налагодити процес надання допомоги. На сайті є можливість пройти первинну діагностику. Водночас ми представили перелік медичних закладів, де надають психологічну підтримку на професійному рівні з боку держави і волонтерських організацій. Тут також розміщено багато корисних матеріалів. Сайт повноцінно працює з квітня нинішнього року. Його банер на своєму інтернет-ресурсі розмістило Міністерство оборони України. Зараз постійно отримуємо позитивні відгуки. Отже, кожен бажаючий може скористатися ресурсом, щоб визначити свій ступінь тривожності й за потреби звернутися по допомогу».
Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль