Не встигло МОЗ оголосити про початок конкурсних торгів із закупівлі медикаментів, як одразу ж почалася підкилимна боротьба серед бажаючих лікувати українців за державні кошти.
Наприкінці серпня Антимонопольний комітет України (АМКУ) припинив тендери по кількох позиціях у зв’язку зі скаргою компанії «Людмила-Фарм» на нібито «дискримінаційні умови у вимогах до документації на препарати», виставлені МОЗ. Розгляд скарги призначено на 18 вересня, а розблокування тендерних пропозицій вартістю понад 85 млн грн відбудеться ще пізніше — після рішення АМКУ. Отже, відомство Олександра Квіташвілі зможе придбати потрібні препарати в кращому випадку наприкінці року.
Ліки, закупівлі яких оскаржила «Людмила-Фарм», належать до групи препаратів для лікування рідкісних захворювань. Зокрема мова йде про медикаменти для лікування дітей із хворобою Гоше (іміглюцераза) і мукополісахаридозом (ларонідаза, ідурсульфаза, галсульфаза). Усі вони є дороговартісними. Наприклад, у вітчизняних аптеках упаковка із 5 флаконів порошку для приготування розчину з діючою речовиною іміглюцеразою коштує понад 100 тис. грн. А за одну ампулу ларонідази потрібно заплатити від 27 тис. грн. Звісно, продавати такий товар державі більш ніж вигідно. У попередні роки «Людмила-Фарм», яка змогла підписати низку ексклюзивних контрактів із зарубіжними виробниками, непогано заробляла, у тому числі й на подібних ліках.
Фірма належить Олені Мироновій і Костянтину Грошеву й, за чутками, раніше входила в пул «улюбленців» екс-Міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, що забезпечувало їй статус незмінного переможця тендерів і давало змогу стрімко нарощувати оберти. Більше того, компанія змогла зберегти свої позиції й після зміни керівництва МОЗ. За інформацією інтернет-видання «Наші гроші», «Людмила-Фарм» за підсумками 2014 р. стала найвагомішим постачальником ліків для держави, збільшивши свої заробітки порівняно з 2013 р. майже наполовину — до 585 млн грн.
Цього року ситуація може змінитися. Як відомо, міністр Олександр Квіташвілі лобіює передачу частини закупівель міжнародним організаціям. Останні можуть поставляти препарати напряму в Україну, тобто ексклюзивні контракти, які отримували деякі вітчизняні імпортери, автоматично втрачають свою значущість. А ціни, які зможе запропонувати та ж ВООЗ, що безпосередньо працює з міжнародними фармацевтичними гігантами, будуть нижчими, ніж у посередників.
Єдине, що можуть зробити в цій ситуації українські постачальники, які «опинилися за бортом», — максимально затягувати тендери, намагаючись «вирішувати питання» завдяки старим зв’язкам у МОЗ. Зрештою така схема може спрацювати, адже чиновники зацікавлені у якнайшвидшому проведенні торгів. Пацієнтські організації вже зараз звинувачують МОЗ у тому, що воно залишає хворих без лікування. До того ж, суттєвого негативу додав останній випадок зі смертю в лікарні бійця, пораненого біля ВР, через відсутність потрібних ліків: недобросовісні імпортери ризикують потрапити в чорні списки активістів. А це навряд чи піде на користь їх бізнесу.
Своєю чергою «антимонопольники» вже підготували зміни до закону про держзакупівлі в частині, яка стосується термінів подання скарг. Якщо правки затвердять, подавати скарги можна буде не пізніше ніж за 4 дні до розкриття тендерних пропозицій (зараз скаржники, як правило, вибирають останній день, щоб зірвати початок проведення конкурсу).
За матеріалами газети «Ділова столиця»
