Успішність лікаря залежить не тільки від його професіоналізму, а й від наявності у його розпорядженні сучасних лікарських засобів. Тому будь-які негаразди фармації відгукуються проблемами в медицині. Перші спроби дерегуляції фармацевтичного ринку в Україні обернулися фактичним призупиненням ліцензування у сфері реалізації та виробництва лікарських засобів. Чим це загрожує?
ВЗ Аптечна професійна асоціація України однією з перших висловила занепокоєння з приводу ситуації, що склалася «на переправі» реформ регуляції ринку лікарських засобів. Вона дійсно настільки критична?
Володимир Руденко, директор ВГО «Аптечна професійна асоціація України», Заслужений працівник охорони здоров’я України, доктор фармацевтичних наукМи звернулися особисто до Глави Уряду, Міністра охорони здоров’я, очільника Державної регуляторної служби України за відповідними роз’ясненнями і чекаємо визначеності та конкретних рішень. Інакше це призведе до колапсу ринку.
ВЗ Як довго ситуація перебуватиме у «підвішеному стані»?
— Поки що нам ніхто не відповів на це запитання. Ми запропонували Прем’єр-міністру України і Міністру охорони здоров’я призупинити пункт 19 Постанови Кабінету Міністрів №609 і надати можливість Держлікслужбі здійснювати ліцензійний контроль — до того як почне повноцінно функціонувати новостворена структура. На жаль, поки що ми не отримали відповіді на жоден зі своїх запитів. Я особисто озвучив це питання на нараді в МОЗ, яка відбулася на початку вересня: там створено так звану групу з дерегуляції фармацевтичної діяльності, куди входять провідні фахівці й асоціації, що представляють різні напрямки галузі. На жаль, представники Держлікслужби не прийшли на цю нараду. Наразі нам невідомо, що відбувається у владних кабінетах.
ВЗ Чи зміняться повноваження новоствореної служби щодо ліцензування?
— Це питання також залишається відкритим. У Положенні про нову службу закладено більше функцій, але швидше за все це пояснюється злиттям двох структур — Державної служби з лікарських засобів і Державної служби контролю за наркотиками. Тобто кількісно повноваження збільшуються, а от щодо якості роботи — усе залежатиме від керівника та політики служби. Але, хто її очолить, наразі також невідомо. Ми про це говоримо вже півроку, за цей час можна було сформувати нову структуру, набрати мінімум 30% штату — на підставі відповідного конкурсу. Тож не схоже, що з такими темпами нова служба запрацює до кінця нинішнього року. У будь-якому разі очікуємо, що вона буде професійною, діятиме прозоро — у ній не буде місця для корупціонерів, уважно прислухатиметься до потреб ринку і всіляко допомагатиме його учасникам, а не утискатиме їх. Безперечно, фармринок потребує чіткої регуляції та виконання всіма його учасниками встановлених правил. У галузі повинні працювати професіонали: і виробники, і аптеки мають відповідати високим стандартам виробництва та реалізації лікарських засобів, потрібно встановити чіткі правила промоції препаратів, дотримання належних практик тощо.
ВЗ Нині обговорюються нові Ліцензійні умови. Що очікуєте від їх запровадження?
— Наша Асоціація бере активну участь у цьому обговоренні. Ми надавали свої пропозиції Держлікслужбі, яка на той час ще могла на щось впливати. Зараз усе змінилося. І ми не знаємо, яке бачення процесу запропонує нова служба. Загалом Ліцензійні умови відпрацьовані, багато пропозицій вже внесено, однак залишилися деякі спірні питання. Наприклад, у частині відповідального зберігання лікарських засобів, виробництва ліків в умовах аптеки. Ми хочемо акцентувати увагу на тому, щоб усі учасники ринку (і фізичні особи-підприємці, і юридичні особи) були в рівних умовах — і щодо ліцензування, і щодо провадження фармацевтичної діяльності. Адже сьогодні часто-густо юридичні особи, щоб зменшити податкове навантаження або й піти «у тінь», взяти на роботу менш кваліфікованих працівників, «перетворюються» на фізичних осіб-підприємців. Наша пропозиція: якщо такі підприємці хочуть відкрити аптеку, вони повинні отримати фармацевтичну освіту і вести бізнес нарівні з іншими, що є нормою в розвинених країнах (в Україні, на жаль, — ні). Ми пропонуємо встановити певний перехідний період для таких підприємців у 3-5 років, упродовж яких вони можуть набути фахові знання.
Також наша Асоціація виступає за відпуск лікарських засобів за рецептами і за покарання аптечного закладу в разі порушення цієї норми. Дуже важливо, щоб в аптеках працювали винятково спеціалісти, а не як трапляється нині, коли так звані консультанти відпускають лікарські засоби — це порушення чинних вимог. Ми за те, щоб в усіх аптеках були встановлені касові апарати, — не лише задля дотримання фіскальної дисципліни, а й заради захисту пацієнта: маючи чек на руках, він зможе в разі виникнення питання щодо якості препарату чи інших порушень відпуску ліків і виробів медичного призначення звернутися до відповідних органів. Крім того, наша Асоціація ратує за наведення порядку у відпуску лікарських засобів, що містять сильнодіючі речовини, — кодеїновмісні, снодійні, заспокійливі тощо. Такі препарати мають відпускатися винятково за рецептом лікаря. На жаль, у кожному місті існують «особливі» аптеки, яким ці правила не писані, — вони вільно продають такі ліки підліткам і молоді, а правоохоронні органи, знаючи про це, просто закривають очі на їх діяльність. Якщо ми будемо замовчувати подібні факти, ганебна практика набиратиме обертів, а це негативно позначиться на здоров’ї підростаючого покоління.
ВЗ Щодо рецептурного відпуску, досі не знайшли винних у його блокуванні. Чи це аптеки, яким він не вигідний, чи лікарі, яким часу на писанину не вистачає?
— Ця проблема комплексна. Тож, якщо ми її вирішуватимемо однобоко, можуть виникати конфліктні ситуації. Тут і деонтологічні питання, і посилення відповідальності, і створення відповідних умов. Так працює весь цивілізований світ. Якщо в Україні буде запроваджено страхову медицину, лікар змушений буде виписувати рецепт — це його обов’язок, його звітність, і пацієнту також буде потрібен рецепт як фінансовий документ. Тоді лікар не скаже, що не знає латини чи не має рецептурних бланків, а пацієнт йтиме за призначенням до лікаря, а не лікуватиметься за порадами з телереклами. Я не прихильник її тотальної заборони. Дійсно, існують препарати, про існування яких людям варто повідомити. Однак така інформація має бути професійною, правдивою, корисною і для пересічного споживача, і для професіонала. Натомість ми бачимо багато недобросовісної реклами — з обіцянкою зцілити однією пігулкою кілька недуг і за кілька днів. Такі комерційні «пастки» потрібно викорінювати. Зрозуміло, що на телеканалах немає фахівців, які могли б проконтролювати об’єктивність подібних роликів, тому як варіант доцільно погоджувати рекламу з МОЗ, щоб потім не мати клопоту з її «побічною дією» на здоров’я людей.
ВЗ Фармацевтичний бізнес — соціально орієнтований. Тому питання ціноутворення тут особливо болюче. Що пропонуєте для «знеболювання» нинішніх аптечних цін?
— На жаль, усі претензії щодо ціни на ліки політики зазвичай перекидають на аптеки. Це спекулятивний підхід, на який купуються споживачі, адже вони приходять до аптеки і саме там бачать «космічні» ціни — сьогодні вони одні, а завтра — зовсім інші. Однак ціни формуються на всіх етапах ланцюжка «виробник — оптовик-дистриб’ютор — аптека», і вплив останнього — найменший. Усі аптечні мережі працюють у чітко визначених рамках і не можуть зробити «космічні» націнки, про які пишуть у пресі: мовляв, «аптечна мафія» отримує надприбутки, завищуючи ціни в кілька разів. Насправді роздрібні націнки аптек не можуть перевищувати 25%. У середньому по Україні вони становлять приблизно 20%, а влітку 2015 р. були не більшими ніж 16-17%.
На жаль, ніхто не розповідає населенню про економічний вплив на формування ціни запровадження тих чи інших податків. До 2004 р. в Україні не було ані ввізного мита, ані ПДВ на лікарські засоби. Ці податки введено з 2014 р. Ввізне мито становить 5%. Під час розмитнення імпортних ліків формується ціна у дистриб’ютора чи виробника у гривнях, одразу до вже підвищеної ціни додається 7% ПДВ. Тобто, як-то кажуть, на рівному місці значно зростає ціна на ліки — через відповідні податки з кишені пересічного громадянина. Та найприкріше те, що необхідність запровадження цих податків на ліки державні мужі пояснювали перспективою перерахування отриманих у такий спосіб коштів на потреби реімбурсації. І де вони? За деякими підрахунками у 2014 р. було заплачено приблизно 4 млрд грн ПДВ на ліки. Куди вони пішли?
У багатьох країнах світу також існує ПДВ на ліки, але в Україні ціни завжди опиняються заручниками політичної ситуації.
Не останню роль відіграв і різкий стрибок курсу іноземних валют, що позначилося не лише на вартості імпортних ліків — вітчизняні виробники також змушені закуповувати за кордоном сировину за нинішнім курсом. До того ж, врахуйте їх витрати, пов’язані з новими комунальними тарифами, високими відсотками за кредитами тощо.
ВЗ Зараз питанням ціноутворення в аптеках дуже активно зайнявся Антимонопольний комітет України. Що шукають?
— «Змову аптек щодо цін». Фармацевтичний ринок України на сьогодні є дуже конкурентним — про яку монополію можна говорити? Попереднє керівництво АМКУ дуже хотіло «викрити» додаткові заробітки аптек на так званих маркетингових послугах. Дійсно, такий вид діяльності існує. Адже сьогодні в країні дуже велика кількість аптек і постійно, поки що хаотично, відкриваються нові. Ми також наполягаємо, щоб держава почала врегульовувати цей вид діяльності, оскільки не завжди значна чисельність аптек — гарантія дешевих і водночас якісних ліків. Але щоб вижити в умовах такої конкуренції, аптеки вимушені проводити маркетингову діяльність — інакше можуть збанкрутувати. Зменшення ж кількості аптек зумовить скорочення надходжень до бюджету, а також знизить доступність лікарських засобів для населення. До того ж, не аптеки вигадали такий вид діяльності — він передбачений чинним законодавством, підзаконними актами, податковим кодексом. А завдання АМКУ — розібратися і знайти правильний вихід із ситуації. Здається, нове керівництво комітету має намір нас почути. Як розвиватимуться події далі — побачимо, але заборона на маркетингову діяльність аптек буде незаконною. Думаю, до цього не дійде. Інша справа, що потрібно впорядкувати надання таких послуг. Ми готові зустрічатися з усіма учасниками ринку — виробниками, дистриб’юторами й оптовиками, представниками аптек —обговорювати це питання.
ВЗ Навряд чи держава дискутуватиме з приводу того, є аптека торгівельним чи медичним закладом. Вибір — на користь останнього.
— Згідно із чинним законодавством аптека і є закладом охорони здоров’я. Державі краще подбати про впровадження страхової медицини, що відрегулює й ціни на лікарські засоби, й повернення коштів за відпущені аптеками ліки. Пригадайте, які проблеми виникли з пілотним проектом з реімбурсації (по гіпертонічній хворобі). З одного боку, він запрацював — доступність препаратів для населення збільшилася через зменшення ціни на них. Це позитив. Але остаточні розрахунки з аптеками досі не проведені! Тобто знову аптеки, які відпустили ліки під гарантії держави, опинилися крайніми — багатьом аптечним мережам не повернули сотні тисяч гривень. І ніхто ніколи ці кошти вже не поверне. Що далі? Яка аптека знову зважиться повірити державі?
ВЗ А як щодо соціальної відповідальності самих учасників фармринку? Наприклад, у суспільстві неоднозначно сприйняли ідею відміни обов’язкового мінімального переліку лікарських засобів в аптеках.
— Асоціація також ініціює відміну цього переліку, який нараховує понад 100 найменувань лікарських засобів і майже 20 — виробів медичного призначення. Він надуманий і не є соціально значущим. Натомість контролюючі органи за відсутності одного з таких препаратів у продажу (хоча здебільшого це ліки вчорашнього дня і не користуються попитом) стягують штраф, а після повторної перевірки можуть позбавити аптеку ліцензії, бо це прописано в Ліцензійних умовах. Якщо ж врахувати, що в аптеках присутні приблизно 10 тис. найменувань лікарських засобів і виробів медичного призначення, чи вплине на вибір споживача такий перелік? Ніде в світі не нав’язують обов’язкового мінімального асортименту.
Коли говорити про відповідальність у цілому, не все можна передбачити Ліцензійними умовами. Має працювати ще й Етичний кодекс, коли учасники ринку беруть на себе певні зобов’язання добровільно. (Стосовно тих питань, на важливості яких я вже наголошував, — вони мають увійти до кодексу.) Проаналізувавши й узагальнивши міжнародний досвід, ми плануємо запровадити Етичний кодекс для всіх учасників фармацевтичного ринку України.
ВЗ Чи вплинуть етичні зобов’язання на ситуацію, при тому що в нашій країні часто не виконуються навіть закони?
— Погоджуюся, передусім потрібно домогтися виконання законів. Той, хто їх порушує, мабуть, і Етичний кодекс ігноруватиме. Однак існує вплив громадськості — завдяки їй можна перезавантажити систему. Велику роль у цьому має відігравати фармацевтичне самоврядування — так відбувається у багатьох країнах світу. На сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано проект відповідного закону. Але складається враження, що наші законодавці або не хочуть, або не можуть розробити закон, зрозумілий і потрібний для всіх, зайнятих у цьому секторі. Поданий законопроект відверто лобіює інтереси однієї організації — Всеукраїнської фармацевтичної палати, зареєстрованої лише наприкінці минулого року, тоді як у цій галузі працює понад 10 громадських організацій, що охоплюють значний сегмент фармринку. Чому законодавці віддають фармацевтичне самоврядування в руки нікому ще невідомої організації? У проекті закону не має бути вказано жодних назв, там потрібно чітко визначити: які функції держава передає самоврядуванню, які його критерії, принципи діяльності тощо. Чому не враховуються інші асоціації? Яка ж це дерегуляція, конкурентне середовище, і чи насправді мета законопроекту — відстоювання професійних інтересів? Я в цьому сумніваюся і вважаю, що згаданий законопроект потребує суттєвого доопрацювання. Навіть якщо йдеться про створення єдиної самоврядної організації, й тоді потрібно прописати перехідні положення — усі громадські організації повинні провести з’їзд, визначитися, об’єднатися. Це цивілізований шлях. На жаль, в Україні чомусь люблять винаходити велосипед у будь-якому починанні — чи йдеться про модель страхової медицини, чи про реформи в галузі, чи про впровадження самоврядності. Можливо, не на те витрачаємо сили та дорогоцінний час? Краще зосередити їх на впровадженні вже випробуваних світом принципів і правил, які довели свою ефективність й допомогли досягти успіху.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
