Дніпропетровська область взялася за реформування закладів охорони здоров’я, прийнявши на себе тягар і відповідальність першопрохідців — пілотний проект завжди має свої плюси та мінуси. Протягом двох років у системі охорони здоров’я регіону відбувалися значні зміни: поліклініки реорганізовувалися у ЦПМСД, відкривалися нові амбулаторії й діагностичні центри, оснащені сучасним обладнанням. Тут уперше в Україні з’явилися лікарі сімейної практики, а пацієнти отримали можливість обирати «свого» лікаря. Проте, попри всі зусилля й благі наміри, якість надання медичних послуг, як і їх доступність, оцінюється населенням регіону досить критично. Чи є вихід із цього глухого кута? Про це розмірковує Голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко.
Медичну реформу в нас, на превеликий жаль, поховали. Спочатку закрили лікарні в селах і сказали: усіх хворих возитимемо до Дніпропетровська. У результаті в міських медичних закладах лікуються люди із сіл, а фінансує їх, як і раніше, громада Дніпропетровська. Це системна проблема. Її можна вирішити, якщо Парламент прийме закон, запропонований Міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі. Зараз держава спрямовує в регіони кошти через Міністерство, а далі на ці гроші закуповуються препарати, обладнання тощо. Але буде набагато ефективніше, якщо держава даватиме гроші напряму: конкретній лікарні, конкретному пацієнтові, а я як керівник регіону не займатимуся більше закупівлею ліків. Це правильний підхід. Сьогодні все відбувається так: скажімо, пацієнтові потрібен якийсь конкретний препарат, але чиновник каже, що вже закуплено інший лікарський засіб, тому користуйтеся тим, що є. Рішення, чим і як лікуватися, мають приймати лікар і пацієнт й, відповідно, потрібно дати їм цю можливість.
Таку реформу вже проведено в Грузії. У ній використано елементи страхової медицини: пацієнт отримує цільову субвенцію й купує потрібні ліки. На жаль, я поки не бачу передумов того, що запропонований Квіташвілі закон буде прийнятий Верховною Радою.
За матеріалами офіційного сайту Дніпропетровської ОДА
