Державна медицина в нас безкоштовна, проте більшість пацієнтів за неї платять — у кишеню лікарям чи через благодійний фонд, який працює на базі закладу охорони здоров’я. Аби розібратися в діяльності подібних благодійних організацій, представники дванадцяти областей України взяли участь у дослідженнях «Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я», проведених у 2014 р. громадською організацією «Інститут аналітики та адвокації». Вінниччина також приєдналася до досліджень і підготувала власний аналітичний звіт.
ВЗ Хто ініціатор проекту «Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я» на Вінниччині і яка його головна мета?
Тетяна Нікелсен, регіональний координатор проекту «Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я» ГО «Інститут аналітики та адвокації»ВЗ Яка кількість благодійних фондів працює у Вінницькій області?
— У нас функціонує кілька благодійних фондів, які працюють із медичними закладами. Лікарні самі обирають, із яким фондом співпрацюватимуть. Проблемою ж є те, що фонди не звітують перед громадянами, на що і в яких обсягах використовуються отримані від них кошти. Наше завдання — домогтися того, аби фінансова діяльність фондів була задокументованою та відкритою.
ВЗ Хто до сьогодні регулював механізм взаємодії медичних закладів і фонду?
— Стосунки між закладами охорони здоров’я й благодійними фондами мав регулювати наказ, підписаний директором Департаменту охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації у 2014 р. Цей документ, на думку експертів, — один з найкращих в Україні. Проте, на жаль, він належно не виконується.
ВЗ Як ситуацію з неформальними платежами у закладах охорони здоров’я Вінниччини ілюструють проведені дослідження?
— Ми використовували найрізноманітніші джерела інформації. Найпоказовішими, звісно, стали результати спілкування з пацієнтами й опитування населення. Так, 79,5% респондентів, які переважно проживають у Вінниці, незадоволені якістю надання медичних послуг у лікувальних закладах міста. 84,2% опитаних вінничан вважають, що українська медицина не є безкоштовною.
Ми запитували людей, чи доводилося їм сплачувати за медичні послуги та діагностику. Майже 100% респондентів підтвердили, що така проблема існує. Так, за аналіз крові у Вінниці платили 20,4% опитаних, за рентген — 17,5%, за інші аналізи — 18,1%. Проведення магнітно-резонансної томографії оплачували 10% опитаних, ультразвукового дослідження — 9,5%. Операції чимало коштували для 6,5% вінничан, а послуги анестезіолога оплатили 6,3%.
На запитання «Чи доводилося вам або членам вашої родини вносити кошти до благодійних фондів лікарняних закладів?» майже 80% респондентів дали ствердну відповідь.
І, що цікаво, понад 85% опитаних вінничан хочуть знати, як використовуються благодійні внески, котрі сплачуються пацієнтами до так званої лікарняної каси. Це підтверджує вкрай високий рівень недовіри населення до роботи благодійних фондів.
Аналіз офіційної інформації, отриманої від лікувальних закладів, Вінницьких міської та обласної рад, та її порівняння з нашими дослідженнями дали підставу для невтішних вис-новків: надана інформація не відповідає ані результатам досліджень, ані навіть даним податкових звітів, що надійшли у відповідь на надіслані нами запити.
Проте є й гарні результати. Так, ми з’ясували, що у Вінницькій області один із найнижчих в Україні показників співвідношення між сумою коштів, отриманих благодійними фондами, і сумами благодійних коштів, про які звітують лікарні. Слід також зазначити: благодійні внески дуже підтримують роботу лікарень за відсутності достатнього фінансування із державного бюджету.
ВЗ Чи мають головні лікарі відповідати за ситуацію із благодійними внесками?
— Головні лікарі несуть відповідальність за те, які благодійні організації співпрацюють з їх лікарнями і на яких умовах. Вони можуть вибирати, із якими фондами працювати, та мають вимагати укладання договорів, що чітко регламентуватимуть механізм спільної роботи й забезпечуватимуть чіткий і відкритий механізм використання та розподілу благодійних коштів.
ВЗ Що ви очікуєте від подальших етапів реалізації цього проекту?
— Основна проблема, котра тягне за собою всі названі вище, — відсутність нормативно-правових актів, які мають регулювати стосунки між благодійними фондами та медичними установами, забезпечувати прозорість і підзвітність діяльності благодійних організацій. Ми хочемо змінити цю ситуацію, тож громадська організація «Інститут аналітики та адвокації» за підтримки Благодійного фонду «Відродження» під час другого етапу проекту планує розробити низку регуляторних документів, зокрема типовий договір про співпрацю між лікарнею і благодійним фондом. Сподіваємося знайти спільну мову з фондами щодо регулярного звіту перед громадою про зібрані кошти та шляхи їх розподілу.
Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця
Апогей злочинного та цинічного викачування готівки з громадян – це існування “благодійних” фондів. Невже цій багнюці не буде кінця! Вінницька обласна інфекційна дитяча лікарня розташована в приміщенні розміром в невеличку сільську ферму.Обласна!!! Душогубка неймовірна – по 12 осіб в палаті. Крик і плач цілодобовий. Хоч би одне чиновницьке рило замкнути там на одну добу з піврічною хворою дитиною щоб йому стало зрозуміло куди потрібно спрямовувати готівку, на яку він лікується за кордоном. 18 годин я там витримала і під розписку напівживих від втоми забрала доньку з онуком додому. Навіть медперсоналу там потрібно нагороди давати за умови роботи. Ганьба ненажерливій очмалій владі, а нам за те що терпимо і мовчки платимо, бо заклопотані здоров’ям дітей! Здоров’я вам вінничани!