Франція вже не один рік зберігає першість у галузі медицини за результатами рейтингу ВООЗ. Головні критерії цього рейтингу, до якого ввійшла 191 країна світу, — доступність та ефективність медичної допомоги. Французам вдалося досягти найвищого в Європі показника середньої тривалості життя та найнижчого рівня смертності від серцево-судинних захворювань. Але і в цій, здавалося б, ідеальній системі є певні негаразди.
Основні риси медичної галузі Франції
Алексі Струве, директор Агентства «Бізнес Франс» при Посольстві Франції в УкраїніІ для нас важливо, щоб вони також могли користуватися всіма медичними послугами. Мова не йде про зайву щедрість: ми робимо ставку на знищення соціальних хвороб. Адже боротьба з епідемією обійдеться державі набагато дорожче, ніж лікування кількох нелегалів. І це елемент політики системи охорони здоров’я Франції».
Варіант страхової медицини
У Франції базовий рівень загального обов’язкового медичного страхування забезпечується через систему страхових фондів, в основному прив’язаних до місця роботи. Формально ці фонди є приватними компаніями, але вони жорстко регулюються і контролюються державою. «На сьогодні у Франції функціонує три гілки медичного страхування, — продовжує спікер. — Перша — Загальна національна система медичного страхування — охоплює 50 млн осіб й забезпечує страховками 83% населення країни. Це більшість працівників за межами аграрного сектора та члени їх родин. Зазначені внески покривають 60-70% загальної вартості лікування. Друга гілка — додаткове, тобто необов’язкове, страхування. Його можуть собі дозволити не всі. Приватне страхування у Франції покриває близько 12,7% усіх витрат на медичну допомогу. За цим показником серед промислово розвинених країн ми поступаємося лише Сполученим Штатам Америки (35%) і Бельгії (15,2%) . Вартість добровільної страховки середньої якості починається від 200 Євро на рік, хороша обійдеться значно дорожче. Варто зазначити: тягар додаткового страхування не завжди лягає на плечі самого працівника — багато солідних компаній беруть його на себе. На практиці більше ніж у половини працівників воно включене в соціальний пакет. Ринок приватного страхування у Франції за багатьма параметрами менше регулюється, ніж, скажімо, у США. Наприклад, якщо в Америці в 20 штатах діє стандартна система страхових внесків або їх обсяг обмежується, то у Франції внески в системі приватного медичного страхування диференційовані. У нас не регулюються пільги, які мають бути включені в страхове покриття. Третя гілка — понад 118 приватних страховиків, що надають різні форми медичних страховок. Так, окремі страхові схеми охоплюють працівників сільськогосподарського сектора та представників деяких інших професій — шахтарів, транспортних робітників, діячів мистецтва, священиків, державних нотаріусів, а також приватних підприємців. Ще один фонд спеціалізується на страхуванні безробітних. Ці великі страхові структури за регіональним принципом підрозділяються на фонди меншого масштабу».
Фінансування галузі
Французька система охорони здоров’я посідає третє місце в світі за обсягом витрат після США (17% ВВП) і Швейцарії (11,5%). Витрати на медичні послуги та товари в минулому році становили понад 190 млрд Євро (близько 9% ВВП). У 2012 р. цей коефіцієнт сягав 12% ВВП.
У фінансуванні медичної галузі Франції бере участь абсолютно кожен. Найбільшим джерелом надходжень є податок на зарплату. «Звичайно, за соціально незахищене і вкрай бідне населення платить держава, — коментує Алексі Струве. — Наприклад, особисто з мене вираховують 8%, ще 15% відраховує мій роботодавець. Крім того, в країні діє загальний соціальний податок у розмірі 5,25% від доходу, для пенсіонерів й осіб, які отримують допомогу по безробіттю, він зменшується до 3,95%.
Місцеві негаразди
«Починаючи з 50-х років минулого століття Франція переживала «30 славних років» — у цей період утримання медичної системи нікому не здавалося занадто витратним, — продовжує розповідь директор Агентства «Бізнес Франс». — Але зараз країна відчуває, що їй це не по кишені, і система тріщить по швах!
Витрати на медичні послуги ростуть передусім через подорожчання ліків: розробка однієї нової пігулки коштує 1 млрд Євро. Усі клінічні та доклінічні дослідження — украй дороге задоволення. Друга причина здорожчання системи — устаткування для лікарень, що потребує все більше коштів. Медичні заклади мають працювати на якісній апаратурі, а вона не дешева.
Є ще одна сторона медалі: коли медичні послуги безкоштовні, пацієнти втрачають відчуття міри! Ми спостерігаємо перебір як у споживанні ліків, так і діагностичних процедур. У галузі лабораторної діагностики ситуація взагалі дійшла до абсурду: люди перевіряють результати аналізів у кількох лабораторіях… Стало зрозумілим, що прийшов час реформувати медичну систему, адже такі безглузді витрати можуть зумовити зубожіння будь-якої держави, навіть зі стабільною економікою».
Державні заходи
Франція зробила ставку на контроль і десять років тому почала реформувати власну систему охорони здоров’я. «Ми рішуче скоротили кількість як лікарень, так і ліжок, — пояснює Алексі Струве. — Наші шпиталі-сусіди намагаються працювати разом, доповнюючи один одного. Це також підвищує ефективність послуг. Другою важливою реформою стала зміна системи фінансування. Ми почали зі збільшення відповідальності як лікаря, так і пацієнта. На сьогодні кожний француз може обрати свого лікаря (це щось подібне до сімейної медицини). У разі виникнення будь-якої проблеми зі здоров’ям француз іде в першу чергу до цього лікаря, адже «обійти» його буде значно дорожче. Лікар проводить бесіду, встановлює попередній діагноз і відправляє пацієнта до вузького спеціаліста. Це початок так званого маршруту лікування. Звичайно, хворий може й сам піти до вузького спеціаліста, але в цьому разі держава не поверне йому грошей взагалі, або відшкодує мінімальну суму. А вартість послуг таких фахівців у Франції досить висока. Французам, що звикли лікуватися «багато і зі смаком», подібне нововведення, покликане знизити величезні витрати держави на охорону здоров’я, звичайно ж, не до душі. Але вихід є — варто просто придбати додаткову страховку й звертатися по медичну допомогу до кого і коли заманеться».
Лікарні у Франції поділяються на державні та приватні, останні в свою чергу — на комерційні та некомерційні. Завдяки розвиненій системі медичного страхування доступ до них забезпечується однаковою мірою, а між собою вони різняться спектром медичних послуг. Наприклад, усі клінічні лікарні — це державні установи, а послуги тривалого перебування в стаціонарі, в основному, надають приватні заклади охорони здоров’я.
У свою чергу лікар має також відповідально ставитися до досліджень і ліків, які він призначає. На сьогодні створено спеціальні органи, що перевіряють зміст рецептів, їх кількість і тривалість лікарняних листків. До речі, своєрідні «відпустки через хворобу» — теж улюблена звичка французів. Окрім лікарської впроваджено фармакологічну відповідальність: лікарські засоби можна отримати винятково за рецептом. Більше того, держава намагається знизити вартість ліків, зберігаючи їх якість, завдяки продажу перевірених генеричних препаратів. Сьогодні у Франції налічується 30 тис. аптек, усі вони приватні й належать винятково фармацевтам. Кожна аптека зобов’язана обслуговувати не менше двох з половиною тисяч людей. За законом створення аптечних мереж у країні заборонено. До речі, у Франції фармацевтів, як і лікарів, готують в університетах: після шести-дев’яти років напруженого навчання з вишів виходять по-справжньому висококласні фахівці, що мають право давати медичні рекомендації. Тобто діяльність французьких аптек не обмежується приготуванням і відпуском ліків: фармацевти завжди готові надати нужденним екстрену допомогу — виміряти тиск, підібрати засоби догляду за інвалідами та лежачими хворими, порадити ліки, проконсультувати щодо аналогів призначених препаратів і навіть підказати адресу найближчого лікаря.
«Але це ще не всі наші досягнення, — зазначає спікер. — Віднедавна пацієнти мають оплачувати франшизу (фіксовану ставку) за кожну консультацію, лабораторне чи рентгенологічне дослідження, упаковку ліків, санітарний транспорт і час перебування в стаціонарі із власної кишені. Наприклад, стандартний візит до терапевта у Франції коштує 23 Євро. Із них 15,10 Євро компенсує держава, 6,90 Євро — додаткове страхування, а 1 Євро — той посильний внесок, який має зробити хворий. Хто не має додаткового страхування, сплачує майже 8 Євро. І такий крок виявляється дієвим: пацієнти припиняють бігати по лабораторіях або ж вживати непотрібні ліки. Усі ці заходи дали змогу зменшити витрати на медицину в країні на 20%».
Плани на майбутнє
Незважаючи на вжиті заходи, у французькій медичній галузі досі лишилися невирішені питання. Французи вчаться економити, адже їх система охорони здоров’я була створена для багатого суспільства. Звичайно, Францію не можна назвати бідною країною, але відзначається певний економічний спад, і про нього не варто забувати. Вартість лікарських послуг у Франції жорстко регламентується. Звичайний візит до терапевта коштує 23 Євро, до вузькопрофільного фахівця — від 40 Євро, найвитратнішими вважаються візити до стоматологів й офтальмологів. Проте багато лікарів схильні перевищувати базовий тариф. Іноді гонорари зростають у два рази і більше. Найчастіше подібне відбувається у великих містах і на курортах. Французи ставляться до цього досить лояльно, вважаючи, що за можливість отримати швидкий доступ до потрібного фахівця та за рівень його кваліфікації можна трохи й переплатити. Хоча за результатами нещодавно проведеного дослідження, на цю проблему звернули увагу 60 млн мешканців країни, а перевищення винагороди лікарів лише за один рік досягло 2,5 млрд Євро.
«Також ми працюємо над тим, щоб зберегти достойний рівень соціальних гарантій для бідних верств населення, — закінчує розповідь Алексі Струве. — І ще одна проблема — податки на медицину, які платять підприємства. Ми вважаємо, що їх варто знизити, аби це не завдавало економічної шкоди промисловцям».
У цілому якість медичних послуг у Франції задовольняє населення, проте існує своєрідна проблема — «медичні кочівники»: пацієнти, що відвідують одного лікаря за іншим, поки їм не встановлять той діагноз, який їх влаштує. Таке явище, безсумнівно, підвищує витрати на утримання системи охорони здоров’я, і держава відреагувала на це збільшенням пайової участі споживачів в оплаті послуг, а також спробами обмежити компенсації лікарям.
Доповідь Алексі Струве прозвучала у рамках Міжнародної конференції «Медицина та державне регулювання: міжнародний досвід»
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
