Ізраїль: ставка на пацієнта

Система охорони здоров’я Ізраїлю вважається однією з найефективніших у світі. Середня тривалість життя в цій країні за даними минулого року становить у жінок — 84 роки, у чоловіків — 80. Рівень дитячої смертності в Ізраїлі один з найнижчих у світі (3,9 на 1 тис. новонароджених). Такі само високі показники держава демонструє щодо всіх основних соціально небезпечних захворювань. Завдяки чому Ізраїль тримається в лідерах?

Олег Шульман, президент Ізраїльської асоціації компаній медичного туризму

Страхування здоров’я в Ізраїлі є обов’язковим. Усі жителі країни віком понад 18 років оплачують медичну страховку у формі податку на охорону здоров’я. Його розмір встановлюється відповідно до доходів людини, але право на отримання медичного обслуговування гарантоване всім громадянам незалежно від матеріального становища та стану здоров’я на єдиному, визначеному законом рівні. За покриття витрат на медичне обслуговування, передбачене законодавством, відповідає уряд. Комплекс медичних послуг, які надаються в рамках страхування здоров’я, єдиний для всіх, а відповідальність за медичне обслуговування всіх жителів країни покладається на лікарняні каси.

Лікарняні каси

В Ізраїлі існує чотири лікарняні каси, діяльність яких регламентує держава. Для отримання медичної допомоги кожен житель країни повинен бути застрахований в одній з них за власним вибором. До речі, лікарняним касам заборонено відмовляти в прийомі жодному пацієнту — на будь-яку з них можна подати скаргу. А потім, після її розгляду, відповідна інстанція ще й прослідкує, щоб каса лояльно ставилася до цієї людини. Під час вибору лікарняної каси враховують низку чинників, починаючи від розташування найближчих поліклінік і закінчуючи комплексом медичних послуг, що надаються за додатковими страховками цих кас.

Важливим аспектом є вибір сімейного лікаря. До цього питання громадяни Ізраїлю ставляться дуже серйозно, оскільки часта зміна сімейного лікаря не сприяє ефективності лікування. Кожному лікарю потрібен певний час, щоб краще ознайомитись з особливостями організму пацієнта і його реакціями на різні методи лікування. Крім того, для створення атмосфери взаєморозуміння та довіри між пацієнтом і лікарем теж необхідне тривале спілкування.

Членство в лікарняній касі дає право отримувати повний обсяг її медичних послуг: амбулаторне обслуговування, лабораторні дослідження, придбання ліків за зниженими цінами тощо. Але найважливіше — лікарняна каса оплачує госпіталізацію.

Крім лікарняних кас в ізраїльську структуру охорони здоров’я входять державні та муніципальні лікувальні установи, станції швидкої допомоги, приватні медичні зак­лади, шкільні медпункти, а також мережа консультацій матері і дитини, так звані тіппот-халав (буквально «крап­лі молока»), які створені в кожному житловому районі. У цих консультаціях здійснюється плановий медичний огляд дітей віком до трьох років і вагітних. Також тут проводяться всі щеплення.

Центральний персонаж

Закон про права хворого визначає правові рамки, у яких жителі Ізраїлю користуються медичними послугами. У деяких країнах прийнятий підхід, згідно з яким у лікувальному процесі хворий є пасивною стороною: він звертається по медичну допомогу, і система охорони здоров’я йому її надає, часто не звертаючи уваги ані на побажання пацієнта, ані на його душевний стан. В Ізраїлі хворий — центральна фігура лікувального процесу. Медичний персонал зобов’язаний надати пацієнтові інформацію про його діагноз і прогноз захворювання, процес, мету та передбачувані результати лікування, можливі побічні прояви, біль і неприємні відчуття під час проходження терапії, а також про плюси й мінуси замісної терапії або відмови від лікування взагалі.

Інформація має бути зрозумілою хворому. Якщо він не згоден з рішенням лікаря, то має право звернутися до незалежних експертів, а лікарняна каса зобов’язана надати їм усю необхідну документацію.

Лікарська таємниця

Відомо, що деякі роботодавці й організації не зацікавлені в прийомі на роботу людей, які страждають на ті чи інші хронічні захворювання, тому воліли б отримувати інформацію про стан здоров’я майбутнього працівника. Але в Ізраїлі, відповідно до закону про збереження лікарської таємниці, лікарняні каси не мають права повідомляти дані медичної картки пацієнта і несуть за це відповідальність. Медичний персонал також зобов’язаний берегти лікарську таємницю кожного хворого. Дані з медичної картки пацієнта можуть бути передані сторонній особі лише на підставі письмової заяви застрахованого, наданої на спеціальному бланку «відмови від дотримання лікарської таємниці». Але при цьому ізраїльтяни чітко розуміють, кому і з якою метою передається інформація про стан їх здоров’я. У деяких випадках, зокрема в разі виявлення соціально небезпечних або інфекційних захворювань, лікарі зобов’язані повідомити про це у відповідні медичні інстанції.

Роль Міністерства

Міністерство охорони здоров’я встановлює державну політику в галузі медичних послуг і послуг у сфері охорони здоров’я, а також несе відповідальність за планування, нагляд, контроль, видачу ліцензій та координування цих послуг. Закордонні дипломи в галузі медичних і парамедичних професій підлягають затвердженню міністерством, що має особ­ливе значення в Ізраїлі, де значну частину медичного й допоміжного медичного персоналу становлять репатріанти. Безпосередньо міністерству підпорядкована значна частина медичних установ. Воно займається й питаннями організації та надання послуг з профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також проведення досліджень. Окрім того, чиновники відповідають за страхування населення у сфері психіат­рії, геріатрії, громадської охорони здоров’я та надання медичних пристосувань для реабілітації.

Приватна медицина

Сектор приватної медицини в Ізраїлі працює в тісному контакті з лікарняними касами. Кожна лікарняна каса має домовленості з приватними лікарями. Переліки лікарів публікуються в довідниках, і будь-який член каси може в межах страховки скористатися послугами приватного лікаря, зазначеного в довіднику. Якщо людина звертається до такого лікаря індивідуально, тобто не через лікарняні каси, їй заздалегідь повідомляють про затверджені тарифи.

Нині в системі суспільної медицини Ізраїлю прийнято, що хворий, маючи бажання лікуватися або оперуватися в якогось конкретного лікаря, може зробити це в приватному порядку. При деяких державних лікарнях функціонують приватні медичні служби. Лікарю, котрий працює в системі суспільної охорони здоров’я й одночасно має приватну практику, не дозволяється брати плату за свої послуги з пацієнта, що звернувся до нього в рамках державного страхування.

Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»