Харківщина: Кардіологія потребує єдиного медичного простору

Наприкінці листопада на Слобожанщину прийшов всеукраїнський проект «Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф», у рамках якого Харків відвідав головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хiрургія серця і магістральних судин у дорослих», доктор медичних наук Костянтин Руденко. Цей візит допоміг вирішити дуже гостру для Харківського регіону проблему.

Сергій Серік, завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я ХОДА з кардіології, доктор медичних наук

Проблеми кардіологічної служби

Але, незважаючи на таку серйозну медичну базу, кількість випадків інфаркту міокарда все одно залишається високою — до 3 тис. на рік. Та й смертність при цьому, на жаль, перебуває на рівні середніх показників по Україні — 13,13%. Щодо кардіологічної допомоги мешканцям районів, то проблемним питанням залишається недостатня забезпеченість служби медичними фахівцями. Дитячі кардіоревматологи працюють тільки в обласному центрі, Харківському та Чугуївському районах. Гострим питаннями є й недостатня забезпеченість реперфузійних відділень області витратними матеріалами за бюджетні кошти. Також суттєвих змін потребує логістика швидкого транспортування пацієнтів з невідкладними станами. Нині оперативність доправлення хворого до медичного закладу залежить від місця його проживання, тобто у харків’ян шансів отримати високоспеціалізовану допомогу вчасно набагато більше, ніж у мешканців області. Головний кардіолог країни вважає, що підвищити якість надання медичних послуг і зробити їх однаково доступними для всіх можуть міжрайонні регіональні центри кардіологічної допомоги з інтенсивною терапією. А в перспективі — центри інтервенційної кардіології.

Інфаркт не пробачає запізнень

Ситуацію прокоментував завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Ма­лої НАМН України», головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я ХОДА з кардіології, доктор медичних наук Сергій Серік. Зокрема він зазначив, що показники поширеності інфаркту міокарда та, що найголовніше, смертності від нього залишаються на рівні середньостатистичних по Україні, оскільки втрачається дорогоцінний час, коли можна провести стентування (перші дві години від початку інфаркту) або тромболізис (перші 12 годин). І причина не в поганій роботі екстреної медичної допомоги чи недостатній кількості спеціалізованих відділень з надання кардіологічної допомоги. На сьогодні показники часу доїзду швидких, їх укомплектованості фахівцями та переносними спеціальними приладами-кардіографами, які включено в обласну мережу «Телекард», на Харківщині одні з найкращих. Біда в тому, що самі пацієнти надто пізно звертаються по медичну допомогу. Спрацьовує наш споконвічний принцип: «Поболить та й перестане!».

Другим фактором є нестача кардіологів у районних центрах. Адже посади таких фахівців та оплата їх праці залежать від кількості населення. В окремих райцентрах не передбачено посади кардіо­лога або такий спеціаліст працює усього на 0,25 ставки. Що він може зробити без допомоги сімейних лікарів? Хто, як не сімейний лікар, мусить пильно слідкувати за групою ризику — гіпертоніками, пацієнтами зі встановленими діагнозами серцево-судинних захворювань, з високим ризиком інфаркту міокарда, переконувати хворих, що не можна зволікати, коли «болить серце»? Але тут постає проблема їх кваліфікації та добросовісного ставлення до пацієнтів.

Не можна не погодитися і з тим фактом, що реперфузійні відділення недостатньо забезпечені витратними матеріалами за бюджетні кошти. Пацієнти іноді мусять турбуватися про себе самі. Ці засоби можна придбати за власний кошт, але не всім вони по кишені. У середньому вартість процедури реперфузії становить 15 тис. грн — сюди входить ціна на стенти та інші витратні матеріали. Недешево обходиться і тромболізис. Найоптимальніший та економічно найбільш вигідний метод лікування інфаркту міокарда передбачає проведення стентування в перші дві години після коронарної події. У разі, коли немає змоги доставити хворого до реперфузійного центру у перші 2 години, але ще не минуло 12 годин від появи симптомів інфаркту міокарда, фахівці екстреної медичної допомоги проводять тромболізис уже під час виклику або везуть пацієнта до найближчого спеціалізованого стаціонару для проведення госпітального тромболізису, а потім транспортують його до одного з реперфузійних центрів для стентування. Але дуже часто через пізнє звернення хворого здійснення реперфузійних заходів просто неможливе. А це суттєво ускладнює процес одужання, визначає більшу смертність у гострий період інфаркту міокарда та негативні наслідки в майбутньому.

І, на жаль, подібне становище характерне не лише для Харківщини, а й для всієї України.

У кардіоцентрі ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України»

У лабораторії коронарної ангіографії

Нелогічність логістики

А от із логістикою, про яку згадав К. Руденко, на Харківщині — стан особливий. З 1 липня цього року екстрена допомога хворим на гострий коронарний синдром методами інтервенційної кардіології за рахунок бюд­жетних коштів проводиться у КЗОЗ «Облас­на клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у режимі «24 години 7 днів на тиждень». З 1 жовт­ня за таким самим графіком працює ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України», де також є всі можливості для надання екстреної допомоги. Там же представлена і серцево-судинна хірургія — виконується майже увесь спектр кардіохірургічних втручань дорослим і дітям. У ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня

Укрзалізниці» (більше відома як ЦКБ №5) реперфузійний центр працює вдень, але є можливість цілодобового чергування 1-2 рази на тиждень. Усі перераховані медзак­лади — різних форм власності та різного підпорядкування і фінансування. У цьому й проблема. Зараз тут намагаємося запровадити ефективний алгоритм на базі всіх установ: розподілити потоки хворих на інфаркт з урахуванням часу роботи й завантаженості операційних та ангіографічних установок, забезпечити витратними матеріалами та ліками. Урешті-решт, необхідно ще й вирівняти кошториси лікування. Система вже продумана, але не все так швидко просувається, як хотілося б.

Перші кроки до вирішення проблеми

Насамперед, було по-новому розподілено обов’язки. До системи включено ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України» — на нього покладено координаційну та організаційно-методичну функції. За розподіл потоку хворих до реперфузійних центрів відповідають фахівці КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». За ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України» — функції, що випливають з його назви: окрім стентування тут виконують найскладніші операції на серці та судинах. Щодо безпосередньої роботи реперфузійних центрів, то зараз опрацьовуємо графіки прийому до них хворих для проведення інтервенційних втручань. І головне — на базі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у 2016 р. вирішено створити єдиний сучасний центр кардіохірургії, який перебере на себе всі координаційні завдання.

За підсумками візиту К. Руденко провів робочу зустріч з Головою обласної ради С. І. Чер­новим і директором Департаменту охорони здоров’я ДОЗ О. В. Галацаном, під час якої обговорювалися питання налагодження в області єдиного медичного простору з надання допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями. Одразу після наради було затверджено наказ про створення обласної реперфузійної мережі з метою раціонального й оптимального використання ангіографічного обладнання для мешканців Харкова та області.

Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків