Після спроби ввести реімбурсацію лікарських препаратів для хворих з артеріальною гіпертензією у 2014 році МОЗ вирішило запровадити таку саму систему для інсулінів. Але вкотре переносить термін початку дії чергового експерименту, мотивуючи неготовністю регіонів до нововведення. Це справді так чи, може, існують інші причини гальмування поширеної в Європі та в інших країнах світу системи забезпечення хворих дороговартісними ліками?
ВЗ Якою є цьогорічна ситуація із закупівлею інсулінів для харків’ян і чи потрібно реформувати систему постачання ліків?
Юрій Сороколат. З огляду на нинішню систему забезпечення хворих на цукровий і нецукровий діабет інсулінами в межах субвенції, сучасне економічне становище в країні й ринкові ціни на ліки, до кінця 2016 року Харкову не вистачить коштів на закупівлю інсуліну для всіх, хто його потребує. Тому очевидно, що відкладати реформування старої системи постачання далі не можна. Якщо запроваджувати реімбурсацію інсулінів за рецептурною формою відпуску ліків, як це пропонує МОЗ у своєму проекті, то слід, насамперед, провести аудит тих регіонів, де система відшкодування вартості препаратів для хворих з артеріальною гіпертензією виявилася ефективною, визначити, наскільки економічно вигідні подібні закупівлі та що вони принесуть позитивного всім учасникам проекту — пацієнтам, лікарям і працівникам аптечних мереж.
Юрій СОРОКОЛАТ, директор Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради, кандидат медичних наук, доцент
Тетяна БАКАЛОВА, заступник директора Департаменту — начальник управління з організаційно-методичної роботи Департаменту охорони здоров’я Харківської міської радиТетяна Бакалова. Про наміри запровадити реімбурсацію інсулінів медичній громадськості відомо давно, але далі розмов справа не просувається, проект залишається на стадії обговорення. Реальна концепція реформування в нашій галузі відсутня. Але «вищі інстанції» без кінця запитують, чи ми готові? Чи визначилися з переліком аптек, що візьмуть участь у реімбурсації? Відповідаємо: «Ні!» Як можна рішенням сесії міської ради затвердити учасниками проекту приватні аптеки, коли в державних нормативних актах про це — жодного слова? Так само було і під час впровадження реімбурсації ліків для гіпертоніків. Кожна медична установа укладала угоду з аптечною мережею про забезпечення медикаментами на пільгових умовах, у першу чергу з тими аптеками, що розташовані на території обслуговування лікувального закладу та наближені до нього. Інакше юридично за нинішнього законодавства ніяк не можна.
ВЗ Які аптеки брали і, можливо, братимуть участь у реімбурсації? Чи залишилися ще державні або муніципальні заклади?
Юрій Сороколат. В основному, це приватні аптечні мережі. Державних у Харкові не залишилося, є в місті дві комунальні аптеки, які виконують функції роздрібної торгівлі в комунальних лікарнях. А щодо участі приватних аптечних закладів у проекті реімбурсації, то поміркуйте: що змусить підприємця вкласти власні кошти в інсуліни, враховуючи нестабільність гривні, адже вартість цих ліків більше ніж наполовину прив’язана до курсу валют? Держава навіть не визначилася, якою буде реімбурсація: повною чи частковою, кому саме відшкодовуватимуть кошти: пацієнту, котрий заплатив за ліки з власного гаманця, чи аптеці, що вклала свої резерви в препарати? Для мережі аптек у невеликому районі це — одна сума, а для такого міста, як Харків, — зовсім інша… Тут щомісячна потреба вираховується в мільйонах, а то й десятках мільйонів гривень. Так і збанкрутіти недовго…
ВЗ Що позитивного виніс Харків з досвіду минулої реімбурсації і чи не залишилася держава винною кошти?
Юрий Сороколат. Позитивним є досвід роботи з реєстрами пацієнтів. Якщо реєстр ведеться регулярно, то всі централізовані закупівлі виконуються відповідно до нього, а отже, унеможливлюються корупційні схеми. Електронний облік передбачає індивідуальну потребу кожного хворого.
Тетяна Бакалова. Держава повністю відшкодувала кошти за субвенціями на реімбурсацію ліків для хворих на гіпертонію. Зазначу, що ми укладали договори тільки на ту суму, яка була визначена потребою пацієнтів у лікарських засобах по кожному лікувальному закладу.
Реєстри формуються на первинній ланці, потім потрапляють до фахівців міського диспансерного ендокринологічного відділення, а вже звідти — до міського інформаційно-аналітичного центру, де узагальнюються всі дані. Після цього ми отримуємо списки пацієнтів з адресами, телефонами, та найголовніше — з рекомендованими кожному хворому видами ліків, у цьому випадку — інсулінів. На підставі зазначених даних формуємо закупівлю. Нічого зайвого, непотрібного — лише ті види інсуліну, які виписані лікарем. Контроль покладено на керівника міського диспансеру. Зрозуміло, що до комп’ютера регулярно вносяться правки, пов’язані зі зміною стану хворого, з появою нових пацієнтів тощо. У Харкові реєстр готовий, і працювати з ним ми навчені.
ВЗ Як сьогодні організовано постачання інсуліну в Харкові?
Юрій Сороколат. Відповідно до реєстру рішенням міської ради затверджено перелік та кількість інсулінів для закупівель як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Їх визначають фахівці-ендокринологи. Таким чином, ми прив’язані до пацієнта, а не до фірми-виробника, бо формуємо план закупівель відповідно до потреб хворих. Після здійснення процедури закупівлі інсулінів заклад охорони здоров’я укладає угоди за результатами проведення відкритих торгів й отримує препарати.
ВЗ Чи не відчинив попередній варіант реімбурсації дверей для корупції?
Тетяна Бакалова. Оскільки було введено електронні реєстри обліку, використання яких є фактично адресною допомогою, то в цьому аспекті — ні. Наприклад, пацієнт Іванов відмічений у реєстрі, він прийде до свого лікаря, котрий випише рецепт на необхідні ліки згідно із затвердженим МОЗ переліком антигіпертензивних препаратів. Проте є й інші аспекти реімбурсації, зокрема неконтрольовані торговельні надбавки аптек.
Юрій Сороколат. Цілком можливо, що корупція знайде нову шпарину. Скажімо, певна фармацевтична фірма може працювати з лікарем, зацікавлювати його виписувати рецепти саме на її препарати. До кожного лікаря контролера не приставиш. Тому вважаю, що ми йдемо не тим шляхом. Замість створення єдиної концепції реформування системи охорони здоров’я, до якої увійде й система реімбурсації, проводимо фрагментарні експерименти, до того ж, без їх аналізу.
ВЗ Напевне, вам відомо, як ставляться харківські медики та фармацевти до проекту реімбурсації інсулінів зокрема й впровадження системи в цілому…
Юрій Сороколат. Як можна ставитися до зростання навантаження на кожного медичного працівника без збільшення, а то й зі зниженням заробітної плати? Ми «навісимо» на лікарів роботу з комп’ютером, паперову писанину, а це створить черги пацієнтів. Після виписування рецептів настане етап тотального контролю рахункової палати, інших служб за використанням державної субвенції. До аптечної мережі також висунуть купу різноманітних вимог, до яких вона не готова. Потрібно буде мати власні або ж кредитні ресурси для закупівлі інсулінів. До того ж, аптеки не хочуть пов’язувати свій бізнес з державою, з бюджетними грошима, бо це — нескінченні перевірки, аудити, що створюють соціальну напругу в колективах, породжують негатив. Та все ж переконаний: як би там не ставилися професіонали до нової системи забезпечення хворих ліками, впроваджувати її все ж потрібно, але не бездумно, а на підставі всеохоплюючих реформ, скрупульозного економічного аналізу. Такі кроки слід обговорювати з фахівцями, а не нав’язувати їм недосконалі рішення. Харківська медична громадськість не-одноразово пропонувала зібрати медиків країни за столом переговорів, але нас не чують. Так, якісь зустрічі, слухання, презентації відбуваються, але раціональної розмови про зміни в системі, що вже не в змозі обслуговувати населення, немає.
ВЗ Ви знайомі із зарубіжним досвідом впровадження реімбурсації, наскільки він відрізняється від українського?
Юрій Сороколат. Я взагалі не можу назвати українські спроби досвідом. Потрібна чітка державна система, а не «кидання» наказів, постанов, розпоряджень і намагання в такий спосіб «запустити» реімбурсацію. У різних країнах — різні системи охорони здоров’я, у світі до їх вибору підходять з огляду на економічну доцільність. А ми намагаємося, як папуги, копіювати, не розуміючи, чи відповідає це нашим сьогоднішнім реаліям. Система охорони здоров’я європейських країн, як і більшості інших держав світу, ґрунтується передусім на медичному страхуванні, котрого в нас досі немає. Коли ми взялися за реформу, то мусимо сформулювати її мету. Гадаю, що такими епізодами, як реімбурсація, реформу з мертвої точки не зрушити. Потрібні глобальні зміни всієї системи в масштабах країни.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків
