Змінюючи своє підпорядкування та специфіку в процесі реформування системи охорони здоров’я, медичні заклади часто залишаються на плаву лише тому, що чиновникам хочеться зберегти цільове використання будівель. Чи вдасться вижити під час реформаторського шторму лікарні, яка не має власного приміщення, а змушена тулитися на орендованих площах?
Володимир ПОЦЕЛУЄВ, головний лікар Сумської центральної районної клінічної лікарніНадія на «стабільність» з’явилася у 2003 році, коли закладу передали в оренду частину приміщень однієї з міських лікарень. Але навіть завдяки цьому наболілу проблему остаточно вирішити не вдалося. Нині наша установа тулиться на площі, трохи більшій ніж 5 тис. кв. м, хоча для її повноцінного функціонування та надання якісної медичної допомоги жителям району необхідно значно більше місця. Через його нестачу в невеличких кабінетах поліклініки прийом ведуть одночасно 2-3 лікарі, пацієнтів доводиться оглядати за ширмами.
Донедавна існували проблеми із харчуванням хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні. Лише у 2015 році в лікарні з’явився власний харчоблок. Їжу пацієнтам готували тричі на день, але… за 30 км від Сум — на базі одного з відділень лікарні в смт Хотінь. Зрозуміло, що про якість такого харчування годі й говорити.
Наразі чи не найбільшою проблемою є те, що орендовані нами приміщення експлуатуються вже понад 50 років, а тому мережі водо- та теплопостачання, каналізація, протипожежна система й вентиляція повністю вичерпали свій ресурс і потребують термінової заміни. Сумська міська клінічна лікарня №5, яка є власником цих приміщень, їх капітальним ремонтом не переймається. Тож доводиться самим латати дірки. Щоправда, ефект від поточних ремонтів тимчасовий.
Торік за рахунок коштів, виділених із районного бюджету, нам вдалося повністю замінити мережу водопостачання та частково — каналізацію. У планах — утеплення фасаду будівлі, заміна вікон, даху. Проте на це потрібні значні кошти, тож шукаємо можливі джерела фінансування. У 2015 році наша лікарня брала участь у конкурсі проектів з утеплення та енергозбереження, який проводило Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. От тільки проект Сумської центральної районної клінічної лікарні ще на початковому етапі воно відхилило. Причина — заклад не є власником заявлених на ремонт приміщень. Заявку подали і цього року, тепер уже від імені власника — міської клінічної лікарні №5. Конкурс пройшли, і з держбюджету нам мають виділити 3 млн грн. Витратимо їх на заміну вікон та покрівлі, що, за розрахунками, дасть змогу зекономити близько 20% коштів, які платимо за опалення.
Нині у Сумській центральній районній клінічній лікарні функціонує 8 відділень: терапевтичне, неврологічне, травматолого-ортопедичне, відновного лікування, кардіологічне, ЛОР-офтальмологічне, гінекологічне та хірургічне. Загальна потужність стаціонару — 245 ліжок, 90 з яких — хірургічного профілю. Не маючи відділення реанімації, не можемо надавати повноцінну невідкладну інтенсивну допомогу (у штаті працює лише один лікар-реаніматолог, тож у нічний час та у вихідні хворих району везуть до обласної лікарні), тому зараз вирішуємо питання про створення такого структурного підрозділу. На сьогодні вже отримали дозвіл від управління охорони здоров’я на відкриття 5 ліжок інтенсивної терапії. Депутати районної ради зарезервували нам 1,7 млн грн на розширення штату, придбання апаратів ШВЛ, інфузійних насосів та решти обладнання. Також підсилюємо потужність кисневої станції, бо з появою ще одного відділення наявного ресурсу буде замало.
З відкриттям сучасної реанімації в лікарні буде створено всі умови для надання високоякісної медичної допомоги мешканцям району Але, як не парадоксально це прозвучить, під час реалізації медичної реформи може постати питання про існування лікарні взагалі. За ідеєю, з нашого закладу має бути створено центральну лікарню госпітального округу, яка крім жителів Сумського району обслуговуватиме населення ще двох-трьох сусідніх. Проте якщо раніше ми сподівалися, що такі зміни допоможуть нам вирішити проблему з приміщенням, покращать матеріально-технічну базу лікарні, то зараз маємо іншу думку. Сьогоднішні тенденції — поступовий перехід у підпорядкування міста районних структур — свідчать про плавне поглинання району. Аналогічна ситуація може скластися й навколо нашої лікарні — її поглинуть лікувальні заклади обласного центру, адже, окрім кадрового потенціалу, районна лікарня практично нічого не має. На численні звернення до міської влади Сум з проханням передати нам у власність орендовані приміщення відповідей досі немає. Тож лишається сподіватися, що Сумській центральній районній клінічній лікарні вдасться втриматися на плаву, аби жителі району не втратили можливості отримувати якісну медичну допомогу.
Катерина СПІВАК, спеціально для «ВЗ», м. Суми
