Згідно з останніми офіційними даними в Україні на диспансерному обліку перебуває близько 60 тис. пацієнтів з вірусним гепатитом С, а також спостерігається різке зростання смертності від цього захворювання — до 45%. До 2008 р. держава взагалі не помічала цієї проблеми, не виділяючи на лікування хворих із вірусними гепатитами жодної копійки.
Недостатнє фінансування держпрограми з лікування вірусних гепатитів (20-25% від потреби) призвело до низького рівня діагностики, відсутності скринінгових і профілактичних заходів. До того ж, досі не створено реєстру таких хворих.
Директор Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит» Дмитро Коваль стверджує, що багато лікарів в Україні навіть не знайомі із сучасними протоколами лікування цієї недуги. «Лікарі на місцях відмовляються включати пацієнтів у програму, лякають їх побічними діями препаратів, навіть даючи «рекомендації» не починати лікування, яке, на їх думку, усе одно вже не допоможе», — стверджує він.
«На жаль, в Україні немає ефективної системи епіднагляду з виявлення цієї категорії хворих, точна кількість інфікованих невідома, — говорить головний позаштатний інфекціоніст МОЗ Ольга Голубовська. — У світі вірусним гепатитом С інфіковані близько 160 млн осіб — приблизно 2,5% населення. В Україні рівень поширеності його хронічних форм може досягати майже 9%».
За її словами, наша країна як член ВООЗ зобов’язана виконувати положення Глобальної стратегії елімінації вірусного гепатиту С до 2030 року. Нещодавно в Брюсселі відбувся І Європейський саміт, присвячений викоріненню вірусного гепатиту С у Європі, де Україна провела серію консультацій. «Ми можемо отримати значну міжнародну допомогу, якщо своєчасно підготуємо й затвердимо відповідні програми», — запевняє головний інфекціоніст МОЗ.
За матеріалами інтернет-видання Racurs.ua
