У час стрімких змін у галузі можна очікувати на несподіванки, навіть оформляючи відпустку. Раптом, вийшовши з неї, ви не знайдете своєї попередньої посади, заробітної плати чи навіть закладу, у якому працювали?
Чи правомірні дії адміністрації медичного закладу, яка перевела лікаря з першою кваліфікаційною категорією на посаду лікаря-стажиста через те, що минуло п’ять років від моменту попередньої атестації, а лікар не пройшла курси спеціалізації, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років?
Лідія ГАВРИЛЕНКО, головний спеціаліст з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я УкраїниДо медичної діяльності допускаються особи, які здобули спеціальну підготовку та отримали звання «Лікар-спеціаліст» у вищих медичних навчальних закладах згідно з Переліком, затвердженим наказом МОЗ України від 25.12.1992 р. №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю».
Отже, звання «Лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності присвоюється особам, які закінчили вищий навчальний заклад (медичний університет), навчання в інтернатурі й отримали сертифікат лікаря-спеціаліста з певного фаху після проходження атестації на визначення знань і практичних навичок (п. 2.1 Наказу №359). Термін дії сертифіката — 5 років. Після того, як він закінчиться, потрібно підтвердити право працювати на посаді лікаря впродовж наступних 5 років. Для цього необхідно підтвердити або підвищити свою кваліфікацію, пройти атестацію на кваліфікаційну категорію або підтвердити звання лікаря-спеціаліста після стажування.
Особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, та особи, що не пройшли своєчасно атестації на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього стажування. Його порядок затверджено Наказом МОЗ України від 17.03.1993 р. №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності». Термін чергової атестації таких осіб переноситься.
Від атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії звільняються вагітні й особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, — терміни їх чергової атестації переносяться на відповідний період після проходження передатестаційного циклу (п. 4.2 Наказу №359). При цьому згідно з п. 4.3 згаданого документу, якщо кваліфікація такого лікаря не викликає сумніву у членів атестаційної комісії, вони можуть підтвердити йому категорію і без проходження передатестаційного циклу.
Тобто термін атестації для жінки — лікаря з кваліфікаційною категорією (якщо вона перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а потім по догляду за дитиною до трьох років) має бути перенесений на період такої відпустки. Наприклад, термін атестації лікаря, котра перебувала у відпустці по догляду за дитиною, закінчився 20 вересня 2014 року, а сама відпустка — 30 вересня 2015 року. Термін наступної атестації має бути перенесений відповідно на весь час перебування на лікарняному та у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином, у цьому випадку адміністрація лікарні безпідставно перевела лікаря з першою кваліфікаційною категорією на посаду лікаря-стажиста, порушивши її право на працю та атестацію. Після набуття чинності Наказом МОЗ №650 ситуація дещо змінилася, як саме — повідомимо в наступних номерах газети.
Чи може лікар-уролог працювати на посаді лікаря-уролога дитячого в період відсутності останнього, якщо в районі такий фахівець один?
Відповідно до п. 1 Примітки до вже згаданого Наказу МОЗ України №195 до роботи на посадах лікарів допускаються фахівці, що отримали спеціальну підготовку у вищих навчальних закладах та звання лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності. За відсутності відповідного сертифіката лікаря-спеціаліста з певного фаху потрібно пройти атестацію й здобути таке звання. Тож якщо право працювати на посаді лікаря-уролога мають особи з повною вищою медичною освітою за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа» та спеціалізацією за фахом «Урологія» (інтернатура, курси спеціалізації), то для роботи на посаді уролога дитячого необхідно мати повну вищу освіту за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Педіатрія» та спеціалізацію за фахом «Дитяча урологія». І якщо «дорослий» уролог не пройшов спеціалізації за фахом «Дитяча урологія», він не має права обіймати посаду уролога дитячого.
Як правильно встановити посадовий оклад лікарю, що вийшла на роботу з декретної відпустки, якщо за цей час унаслідок реформування закладу її було переведено з посади терапевта дільничного на посаду сімейного лікаря ЦПМСД? Чи зберігається надбавка за тривалість безперервної роботи, котру вона отримувала до переведення?
Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я регулюються спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України й МОЗ України від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — Умови).
В умовах реформування первинної ланки медико-санітарної допомоги лікарям, які перейшли на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини, надано певні переваги. Зокрема лікарям загальної практики-сімейної медицини посадові оклади встановлюються за 11-14 тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки залежно від кваліфікаційної категорії, тобто на один розряд вище, ніж для лікарів терапевтичного профілю (пп. 1 п. 2.2.5 Умов).
Крім того, за фахівцями інших терапевтичних спеціальностей, яких переведено на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини, протягом 3 років зберігається кваліфікаційна категорія за спеціальностями «Терапія», «Підліткова терапія», «Педіатрія», «Медицина невідкладних станів» та «Суднова медицина» (**до пункту 2.2.5 Умов).
Атестуватися за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» лікарі можуть після трьох років роботи на цій посаді та проходження курсів підвищення кваліфікації за вказаною спеціальністю. Під час атестації враховується попередній стаж роботи і наявна кваліфікаційна категорія за такими лікарськими спеціальностями: «Терапія», «Підліткова терапія», «Педіатрія», «Медицина невідкладних станів» та «Суднова медицина» (абзац 11 п. 3.11 Наказу МОЗ України від 19.12.97 р. №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів»).
Таким чином, протягом трьох років з дати переведення лікаря-терапевта на посаду лікаря загальної практики-сімейної медицини йому має бути збережено оплату за першою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Терапія» і встановлено посадовий оклад, що відповідає 13-му тарифному розряду за ЄТС. За цей час (три роки роботи) лікар має пройти курси підвищення кваліфікації за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» з наступною атестацією за вказаною спеціальністю. При цьому кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» присвоюється з урахуванням стажу роботи на попередній посаді лікаря-терапевта, а також на посаді лікаря загальної практики-сімейної медицини.
Щодо надбавки за тривалість безперервної роботи, яку лікар отримувала на попередній посаді, то відповідно до пп. 1 п. 4.1.3 Умов до стажу роботи, який надає право на її отримання, взаємно зараховується період роботи в закладах і на посадах, передбачених п. 4.1.1. Оскільки медпрацівник отримував таку надбавку на дільниці, її розмір на посаді лікаря загальної практики-сімейної медицини встановлюється з урахуванням попереднього стажу роботи.
Крім того, лікар має право на надбавку за вислугою років у розмірі до 30% посадового окладу залежно від стажу роботи на всіх лікарських посадах.
Водночас зазначу: згідно із чинним законодавством керівник закладу несе відповідальність за своєчасне та правильне визначення розміру заробітної плати працівників. У разі встановлення факту неправильної оплати праці керівник закладу зобов’язаний негайно виправити помилки та виплатити працівникам належні їм кошти (за весь період неправильної оплати), а також визначити ступінь дисциплінарної й матеріальної відповідальності осіб, безпосередньо винних у такому порушенні (п. 1.9 спільного наказу Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення»).
Чи може звичайний лікар заміщувати головного лікаря ЦРЛ на час його відпустки і як повинна оплачуватися така праця?
Так, це можливо. Щодо оплати праці під час такого заміщення, то в Україні не напрацьовано нових нормативних актів з цього питання, тому досі застосовуються документи часів СРСР (Постановою Верховної Ради України від 24.08.1991 р. №1545-ХІІ визначено, що на території України застосовуються законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать Конституції). Порядок заміщення керівника та відповідні умови оплати праці було затверджено Державним комітетом СРСР з питань праці та заробітної плати (роз’яснення від 29.12.1965 р. №30/39 з урахуванням змін, внесених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та заробітної плати та Секретаріату ВЦРПС від 11.12.1986 р. №521/30-18).
Коли в період тимчасової відсутності керівника закладу його обов’язки виконує один із заступників, йому не нараховують жодної доплати або різниці в посадових окладах. Якщо тимчасове виконання обов’язків керівника (замісництво) покладено на іншого працівника (у конкретному випадку — на лікаря закладу), то йому повинні виплатити різницю між посадовими окладами (без урахування персональних доплат і надбавок). Це має бути зазначено у відповідному наказі по закладу, де вказано особу, на яку покладаються обов’язки керівника. На період замісництва цей працівник звільняється від виконання своїх обов’язків за основною посадою.
