Цьогорічний бюджет охорони здоров’я України практично на 7 млрд грн менший, ніж минулого року. У структурі ВВП держави медична частка становить тепер усього лише 2,5%, хоча за рекомендаціями ВООЗ повинна бути не нижчою 5% — при менших витратах є небезпека зниження рівня та доступності медичної допомоги і взагалі руйнування самої медичної галузі. Фінансування закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування Сумщини зокрема зменшено на 84 млн грн. Медичні працівники занепокоєні такою «економією».
Лариса МАСЛОВА, голова Сумського обласного комітету Профспілки працівників охорони здоров’яКабмін зобов’язує обласні державні адміністрації під час вивільнення працівників забезпечити дотримання законодавства. Одним із можливих варіантів є працевлаштування медика на іншому місці роботи. Сьогодні область гостро відчуває брак кадрів у сільській місцевості. Тому, швидше за все, при скороченні фахівцям пропонуватимуть їхати на периферію. Проте як і куди працевлаштовуватимуть вузькопрофільних фахівців, приміром, лікарів-психіатрів при оптимізації ліжкового фонду в психіатричній службі (а тут планується суттєве скорочення ліжко-місць), Профспілці поки що не зрозуміло. Ці спеціалісти не стануть за один день сімейними лікарями, їх перепідготовка потребує певного часу — піврічними курсами тут не обійтися. Фактично, це буде друга вища освіта. А за чий рахунок відбуватиметься перенавчання? Чесно кажучи, й чи захочуть медичні працівники зриватися та їхати із сім’єю у район або село? Це стосується всіх медиків, які постраждають унаслідок скорочення ліжкового фонду в області, оскільки держава сьогодні не гарантує елементарних речей — житла та достойної оплати праці.
Звісно, на місцевому рівні таке глобальне питання не вирішити. Тут потрібна комплексна державна стратегія соціального захисту медичних працівників. Щоб не вийшло так, як кілька років тому зі скороченням працівників при реорганізації санітарно-епідеміологічної служби, коли без роботи лише в Сумській області залишилося близько 700 фахівців. Кожні зміни потребують ґрунтовної підготовки й осмислення. Необхідно враховувати не лише економію бюджету, а й інтереси людей. Бо як не крути, а якщо медики масово ставатимуть на облік у центри зайнятості, то це не тільки створить додатковий тягар на бюджет, а й спричинить соціальне напруження.
Занепокоєння викликає і доля молодих лікарів. Згідно зі ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці переважне право залишитися на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією та продуктивністю. Зрозуміло, що головні лікарі віддаватимуть перевагу досвідченим фахівцям. Тож, як не прикро констатувати, у результаті такої реформи саме молоді спеціалісти виявляться соціально незахищеними. У зв’язку із цим постає питання: а як тоді готувати достойну заміну досвідченим фахівцям? Адже сьогодні в області 30% кадрів — це медики пенсійного та передпенсійного віку. А щоб виростити, наприклад, хорошого хірурга, необхідно щонайменше 10 років. Із сімейного ж лікаря на хірургів просто так не перекваліфіковуються.
Медицина не раз стояла на порозі реформ. Але щоразу ці зміни народжувалися в чиновницьких колах і ніколи не враховували інтересів медиків. Жодна реформа не передбачала соціальних пільг або хоча б мінімальних гарантій для медичних працівників. Важко передбачити, наскільки економічно вигідною буде для держави ця реформа, але те, що вона негативно позначиться на інтересах пацієнтів і обмежить права медичних працівників, можна стверджувати з повною упевненістю.
Катерина СПІВАК, спеціально для «ВЗ», м. Суми
