Під час Міжнародного медичного форуму, що проходив у Києві 25‑27 вересня цього року, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця та Бюро ВООЗ в Україні організували круглий стіл «Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я України у світлі нової європейської політики «Здоров’я-2020». Однією з головних проблем, які обговорювалися, стала тема профілактики неінфекційних захворювань (НІЗ).
Проблема, що не визнає кордонів
Сьогодні у світі і в Україні також немає більш актуальної теми, ніж профілактика НІЗ, адже масштаби втрати здоров’я внаслідок цієї патології вражають: 2 / 3 смертних випадків у всьому світі було спричинено неінфекційними захворюваннями, головним чином серцево-судинними, онкологічними, хронічними респіраторними захворюваннями та діабетом. Така ситуація викликає глибоке занепокоєння світової спільноти (і не тільки медичної), що об’єдналася нині навколо пошуку шляхів її розв’язання.
Сучасною наукою точно визначено чинники ризику, що сприяють розвитку і прогресуванню НІЗ (соціально-поведінкові: нездорове харчування, куріння, алкоголь, гіподинамія, низький соціальний та освітній статус; біологічні: гіпертонія, дисліпідемія, гіперінсулінемія, гіперглікемія, гіперурикемія, тромбогенні чинники, чинники запалення, що своєю чергою сприяють ІХС, інсульт, рак, ХЗЛ, діабет, остеопороз, ожиріння, отруєння і травми; навколишнє середовище: забруднення повітря, води та ґрунту).
І хоч усі вони добре відомі лікарям, ми нагадали їх ще раз для наочності того факту, що ця проблема, насправді, не є суто медичною. Подолання проблем, пов’язаних із НІЗ, можливе тільки через взаємодопомогу і спільну роботу всіх громадських структур: органів державної влади, бізнесу і представників громадського руху.
Нова європейська стратегія, покладена в основу програми «Здоров’я-2020: український вимір», якраз і передбачає комплексний міжсекторальний (звісно, річ непроста, але іншого шляху не існує) підхід до системи охорони здоров’я та включення в програми всіх секторів розділу формування здоров’я.
У Плані дій (ВООЗ) по здійсненню Глобальної стратегії з профілактики неінфекційних захворювань і боротьби з ними основна увага приділяється наступним ключовим компонентам: нагляд, профілактика та забезпечення медико-санітарної допомоги. Мета нагляду — здійснювати моніторинг НІЗ та аналізувати їх соціальні, економічні, поведінкові й політичні детермінанти з тим, щоб забезпечувати керівництво в прийнятті політичних, законодавчих та фінансових заходів.
Оскільки про мету й основні засади вітчизняної програми «Здоров’я-2020: український вимір» ми вже неодноразово розповідали, нагадаємо тільки, що основним пріоритетом цієї програми є профілактика захворювань, формування умов здорового середовища та відповідального ставлення населення до свого здоров’я.
Здоров’я у цифрах
Насамперед зауважимо, що, згідно із сучасним визначенням, прийнятим ВООЗ, здоров’я — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань або фізичних дефектів. Отже очевидно, що в даному визначенні здоров’я виступає як ідеалізована категорія, прагнення до досягнення його максимального рівня стає важливою людською цінністю. Інакше кажучи, хвороби — це, безумовно, відсутність здоров’я, але здоров’я — це щось більше, ніж проста відсутність хвороб.
За сучасними уявленнями, здоров’я на 50 % залежить від способу життя, на 20‑25 % — від спадковості, на 20‑25 % — від дії чинників навколишнього середовища (включаючи професійне середовище) і лише на 5‑10 % від рівня розвитку охорони здоров’я.
«Низький рівень здоров’я пігулками не лікується!»
Саме цей постулат просив засвоїти і керуватися ним у своїй медичній практиці лікарів сімейної медицини видатний український учений, доктор медичних наук, професор Геннадій Апанасенко під час своєї доповіді в рамках круглого столу.
Потрібно сказати, що професор має право на таке твердження, адже всю свою професійну діяльність присвятив питанням повернення людині здоров’я. Нагадаємо, що саме Геннадій Апанасенко, по праву, вважається засновником валеології в Україні.
Учений звернув особливу увагу учасників заходу на стан здоров’я підростаючого покоління: «Дайте мені гроші, що витрачаються на створення одного перинатального центру, і я зніму цю проблему. Ще 30 років тому в журналі «Україна» я писав: дівчата, готуйтеся, ви скоро завагітнієте! Це велика біологічна функція (вагітність та пологи), яка вимагає максимальної мобілізації функцій жіночого організму. Отже, якщо ці функції та їх резерв знижені, то частина навантаження падає на плід. Наслідки — очевидні! Саме контингент із низьким та нижче середнього рівня здоров’я і є основними «постачальниками» НІЗ» — зауважив професор. Він також наголосив, що підготовка до вагітності та пологів — це довгий шлях збереження власного здоров’я, який має проходити не тільки жінка, а й майбутній батько. В іншому випадку, говорячи про незадовільний стан здоров’я дітей, ми, насправді, ходимо по колу. Тож, виховувати відповідальне, свідоме ставлення громадян до цих питань потрібно ще з дитячого віку: не зменшувати кількість занять фізичною культурою у школах, а навпаки, створювати групи здоров’я у навчальних закладах: «Я закінчив школу 60 років тому. Тоді майже всі діти відвідували безкоштовні спортивні секції. Будь хто з нас міг пробігти дистанцію 3 кілометри за 13 хвилин. Зараз таких дітей — одиниці, а отже, ми маємо справу з типовою фізичною деградацією (і це має стосується не тільки рівня здоров’я), адже на функцію мітохондрії впливає велика кількість чинників, що знижують її, в той час як зміцнювальний тільки один — аеробне фізичне навантаження та гіпоксичні тренування. Отже, без спортивних занять, як бачимо, нікуди!»
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
