Енфермера, або медична сестра (іспанською), — дуже шанований фахівець у будь-якому медичному закладі країни. На її тендітних жіночих плечах лежить більшість обов’язків, які, приміром, в Україні ділять між собою лікар і середній медичний персонал. А рівень підготовки та освіти іспанських енфермер робить їх бажаними працівниками в будь-якій країні Європи!
ВЗ Розкажіть про нюанси освіти медичних сестер в Іспанії.
— Щоб претендувати на медсестринський факультет університету, випускник школи має отримати на загальному іспиті не менше 6,5 бала. Це досить високий результат! Навчання триває чотири роки. Протягом першого року ми вивчаємо прості речі, приміром, клієнтський сервіс та загальну анатомію. Починаючи з другого року, майбутні сестри опановують технічні навички: ставлять катетери, роблять ін’єкції та інші медичні маніпуляції. На третьому курсі починається ротація: усі медичні сестри проходять по черзі спеціалізацію в різних відділеннях — від психіатрії до інтенсивної терапії. Конкретної медсестринської спеціалізації (як у лікарів) в університетах немає: по закінченні вишу енфермера має бути поліформатним спеціалістом. На четвертого курсі ми обираємо собі перше робоче місце. Найпрестижніше бути реанімаційною медичною сестрою, але одразу після вишу потрапити у відділення інтенсивної терапії в Іспанії майже нереально! Спеціалісту такого рівня окрім наявності вищої освіти потрібно пройти мінімум десять курсів з реаніматології. Є й інші субспеціальності, приміром, геріатрія, які вимагають ще одного року навчання.
ВЗ Що представляють собою такі курси?
ВЗ Які є ще варіанти післядипломної освіти медичних сестер?
— Оскільки ми маємо вищу освіту, то так само, як і інші спеціалісти з аналогічним рівнем знань, можемо здобувати науковий ступінь та кваліфікацію «майстра». Як правило, на це потрібен рік. Приміром, кілька років тому я здобула ступінь майстра в нейрореабілітації. До речі, без відриву від виробництва.
ВЗ Чи існує в Каталонії державний розподіл медичних сестер після закінчення навчання?
— Державного розподілу немає, оскільки немає й нагальної потреби в сестринському персоналі. Знайти собі місце не так уже й просто. Щороку в Іспанії готують близько 600 медичних сестер — це багато. Мені довелося розіслати своє резюме в кілька клінік, але працевлаштуватися у своїй країні так і не вдалося. За законом, коли медична сестра не змогла знайти собі робочого місця в Іспанії, вона може поїхати працювати в будь-яку іншу країну. Я так і зробила. Більше того, усі європейські країни беруть наших енфермер із задоволенням та без усіляких бюрократичних перешкод. Я вибрала Венецію, де пропрацювала три роки. Спочатку влаштувалася в італійське відділення нейрореабілітації, а згодом спробувала себе ще й в клінічній медицині та травматології. Повернувшись додому, вдруге розіслала резюме, і мене одразу запросили до Інституту нейрореабілітації Гутманн.
ВЗ Обов’язки медичної сестри в Італії такі самі, як і в іспанської колеги?
— В Італії у медичних сестер їх значно менше! Наприклад, іспанська енфермера не тільки набирає кров для аналізу, а й виконує газометрію. В Італії це — функція лікаря, але оскільки всі знали, де я отримала освіту, мені одній дозволяли робити цю процедуру. І таких нюансів багато…
Мій робочий день починається з приготування лікарських препаратів різної форми введення — усі ліки в госпіталі під контролем енфермери. Після маніпуляцій ті пацієнти, які можуть, відправляються на фізіотерапію, а важкохворі та люди у критичних (реанімаційних) станах залишаються під моїм наглядом. Із ними багато клопоту: респіратори, зонди, антибіотики, катетери тощо. Я також готую хворого до оперативного втручання. Спостерігати за перебігом післяопераційного періоду — також справа енфермери. Саме я вирішую, чим і коли обробляти рани прооперованим пацієнтам. Якщо на тілі людини утворилися пролежні, то це також клопіт ефермери — лікаря через такі дрібниці не турбують. Ще одна важлива складова моєї роботи — заповнення медичної документації в електронному форматі. Іноді здається, що енфермери постійно пишуть і пишуть… Усе, що відбувається із пацієнтом, має бути зафіксовано! Навіть коли він спить, я маю написати: «З 15.00 до 19.00 спостерігала за пацієнтом, що спав…» Окрім цього, медична сестра чітко фіксує дози та назви ліків, які отримують хворі, але змінювати призначення без відома лікаря не має жодного права.
ВЗ У яких випадках енфермера повинна покликати лікаря?
— При зниженні артеріального тиску нижче 70/30 мм рт. ст. Також не маю права самостійно приймати рішення в разі сильної післяопераційної кровотечі та нетипового болю.
ВЗ Лікарі цінують медичних сестер у вашому закладі?
— Вони дуже поважають енфермер, оскільки ми — їх права рука. Звичайно, ми розуміємо, що лікарський склад на сходинку вище за нас, і в критичних випадках мусимо звертатися до них по допомогу. Але жодного разу я не відчувала зверхнього ставлення. Більше того, професія медсестри дуже шанована в суспільстві, і це саме по собі формує гарний клімат у колективі.
ВЗ Хто з медичного персоналу перебуває під керівництвом медичної сестри?
— По-перше, це асистенти — наші головні помічники: санітари та персонал, який з певних причин закінчив лише один курс вишу. Поки я зранку готую ліки, вони займаються гігієною пацієнтів та їх транспортуванням по території госпіталю. Асистенти присутні під час реабілітаційних занять і мають, своєю чергою, навчати родину хворого всім навичкам щоденного практичного догляду. Наприклад, в Інституті Гутманн є спеціальні учбові приміщення, що імітують кухню, туалет або ж авто. Фізіотерапевт, звичайно, кілька разів покаже, як правильно все робити, але за формування звички відповідають асистенти, адже саме вони терпляче й багаторазово пересаджують хворого з візка, скажімо, на унітаз.
ВЗ Скільки триває ваша робоча зміна?
— Я працюю з 14.15 до 21.15, тобто сім годин. І, скажу вам, втомлююсь за цей час шалено!
ВЗ Чи вдається вам під час роботи отримувати додаткові знання?
— Так, інститут мусить регулярно проводити курси підвищення кваліфікації для персоналу різного рівня, зокрема і для медичних сестер. Це обов’язково для всіх. Окрім цього, усі бажаючі можуть брати участь в навчальних заходах, організованих іншими госпіталями. Але для мене наразі це не актуально — після роботи я належу своїй родині. Ступінь майстра я вже маю, а про подальший кар’єрний ріст буду думати, коли підростуть двоє моїх дітлахів.
ВЗ Професія лікаря в Іспанії досить престижна та високооплачувана. Чи задоволені медичні сестри рівнем своєї заробітної плати?
— Енфермери отримують досить хорошу зарплату — вищу за середню. Але до лікарських заробітків нам дуже далеко! З цього приводу ведуться активні дебати: медичні сестри вже вкотре вимагають підвищення заробітної плати, оскільки рівень нашої відповідальності за пацієнта дуже високий. Саме енфермери відповідають за його життя 24 години на добу. Саме нам доводиться іноді приймати ризиковані рішення. Тому, на нашу думку, розрив між оплатою праці лікаря й енфермери має бути значно меншим.
ВЗ Хто курує діяльність медичних сестер по всій країні?
— Колегія медсестер, яка має різноманітні повноваження. Наприклад, зараз вона «воює» в парламенті за право медсестер виписувати ліки. Думки з цього приводу розділилися: одні підтримують ідею, інші — ні.
ВЗ Чи несе енфермера юридичну відповідальність?
— Звичайно! За кожну дозу ліків я відповідаю головою! Кожного разу, коли даю пацієнтові той чи інший препарат, мушу писати «розписку», що це зробила Моніка Лопес. Якщо я припущуся помилки, мої права буде захищати Колегія медичних сестер. Щодо ступеня покарання: він залежить від шкоди, завданої людині, — відсторонення від лікувального процесу або ув’язнення.
ВЗ Що найбільше вам подобається у вашій професії?
— Знаєте, що мені не подобається? Працювати у відділенні інтенсивної терапії, бо там пацієнти стрімко змінюються. Тільки-но я познайомилася з людиною, як її вже переводять до іншого відділення. А от в Інституті нейрореабілітації Гутманн пацієнти здебільшого перебувають місяцями та роками — тут ми всі як одна велика родина. І найбільше мені подобається спостерігати за динамікою одужання. До нас привозять пацієнтів у безпомічному стані, а виписують людей, які можуть і спілкуватися, і вести нормальний спосіб життя. Якщо пацієнт-іноземець перебуває в нас тривалий час, доводиться вчити його мову. Ось, наприклад, зараз ношу в кишені сестринської форми словничок з найуживанішими російськими словами. Я вже давно їх знаю напам’ять, але пацієнтам та їх близьким завжди приємно, коли вони бачать слова рідною мовою.
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»