У процесі реформування первинної ланки відбулося переведення керівників амбулаторій ЗПСМ із посад головних лікарів на посади завідувачів амбулаторій. Як свідчить редакційна пошта, це викликає тривогу наших читачів із приводу того, чи не призведуть такі «метаморфози» до зменшення розміру заробітної плати. Як оплачуватиметься праця цієї категорії керівників? Відповісти на це та інші запитання читачів ми попросили головного спеціаліста з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я України Лідію ГАВРИЛЕНКО.
До 1 січня 2011 року посадовий оклад головного лікаря амбулаторії, у тому числі амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, встановлювався за 12 тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки (пункт 2.2.1 наказу Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 № 308 / 519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі Умов). Згідно з наказом Мінпраці та МОЗ від 08.02.2011 № 38 / 73 до пункту 2.2.1 внесено зміни, згідно з якими посадові оклади зазначених керівників визначаються за 14 тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки (ЄТС). Підвищення посадових окладів за наявності кваліфікаційної категорії для головних лікарів амбулаторій здійснюється за будь-якою лікарською спеціальністю згідно з підпунктом 2 пункту 2.4.1 у розмірах, встановлених у підпункті «а» цього ж пункту Умов, а саме:
• за вищу категорію — на 44,9 % тарифної ставки працівника І тарифного розряду ЄТС;
• за першу категорію — на 31,9 % тарифної ставки працівника І тарифного розряду ЄТС;
• за другу категорію — на 24,1 % тарифної ставки працівника І тарифного розряду ЄТС.
Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я затверджені спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308 / 519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — Умов).
Посадовий оклад завідувача амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, яка є структурним підрозділом ЦРЛ, встановлюється за пунктом 2.2.2 Умов як керівнику структурним підрозділом лікарні, виходячи з посадового окладу лікаря з відповідною категорією за ЄТС, підвищеного за керівництво підрозділом на 10‑25 % залежно від кількості посад лікарів в амбулаторії, включаючи посаду завідувача.
Керівникам структурних підрозділів оплата за кваліфікаційну категорію здійснюється за умови, що спеціальність, за якою їм присвоєно категорію, відповідає профілю підрозділу, який вони очолюють, а завідувачам поліклінік, що є структурними підрозділами лікарень, — за будь-якою лікарською спеціальністю, за якою надається амбулаторно-поліклінічна допомога.
Крім того, лікарям незалежно від найменування посади у цій амбулаторії (яка має статус як юридичної особи, так і структурного підрозділу лікарні) виплачується надбавка за тривалість безперервної роботи залежно від стажу роботи на цих посадах відповідно до пункту 4.1.1 розділу 4 Умов.
При цьому, у випадках реорганізації дільничної лікарні до стажу роботи, що дає право на цю надбавку, зараховуються періоди безперервної роботи у закладах і на посадах, що передбачені пунктом 4.1.1 (підпункт 4 пункту 4.1.3 Умов), тобто стаж роботи у дільничній лікарні та амбулаторії зараховується для нарахування надбавки. Враховуючи, що зазначеним пунктом міські лікарні не передбачені, період роботи в цьому закладі не зараховується для нарахування надбавки за тривалість безперервної роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 усі медичні працівники отримують надбавку за вислугу років у розмірі від 10 до 30 % посадового окладу залежно від стажу роботи на цих посадах.
У зв’язку з реалізацією наказу МОЗ України від 30.08.2010 № 735 «Про затвердження примірних етапів реформування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги» в умовах реформування первинного рівня надання медичної допомоги працівників дільничних лікарень та амбулаторій переведено у структурні підрозділи центральних районних, районних лікарень, а головних лікарів цих закладів — на посади керівників відповідних структурних підрозділів.
Враховуючи, що виконання основних завдань із реалізації реформування первинної медичної допомоги в сільській місцевості покладається саме на цих працівників, погіршення умов оплати їх праці є неприпустимим.
У зв’язку з цим Міністерство соціальної політики України і МОЗ України затвердили спільний наказ від 26.03.2012 № 165 / 194 «Про внесення змін до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — наказ № 165 / 194, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 11.04.2012 за № 542 / 20855).
Згідно з цим наказом Перелік закладів (підрозділів), робота в яких дає право на надбавку за тривалість безперервної роботи, доповнено амбулаторіями, які реорганізовано в структурні підрозділи центральних районних, районних, міських лікарень та центрів первинної медико-санітарної допомоги (пункт 4.1.1 розділу 4 «Надбавки» наказу № 308 / 519).
Отже, головним лікарям амбулаторій, яких унаслідок реформування переведено на посади завідувачів цих підрозділів у складі центральних районних лікарень, виплачується надбавка за тривалість безперервної роботи у розмірі до 40 відсотків посадового окладу залежно від стажу роботи в цих закладах. Наказ № 165 / 194 набув чинності 21 квітня 2012 року.
Крім того, пунктом 2 цього наказу передбачено здійснювати доплату різниці заробітної плати тим керівникам, у яких після реорганізації відбулося зменшення її розміру — на весь період до запровадження нових умов оплати праці, за яких нові розміри заробітної плати перевищать діючі. Таким чином, усім колишнім головним лікарям амбулаторій і дільничних лікарень, яких переведено на посади завідувачів амбулаторій у складі ЦРЛ мають перерахувати заробітну плату з дати їх переведення на ці посади (з урахуванням їх кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Організація й управління охороною здоров’я» та надбавки за тривалість безперервної роботи).
Право на надбавку за тривалість безперервної роботи у розмірі до 40 % посадового окладу залежно від стажу роботи в амбулаторіях мають також лікарі ЗПСМ.
Пунктом 4.1.3 наказу № 308 / 519 визначено порядок обчислення стажу безперервної роботи, що дає право на отримання надбавки за тривалість безперервної роботи. Так, згідно з підпунктом 1 цього пункту до стажу роботи, що дає право на зазначену надбавку, сумарно зараховується час роботи в закладах і на посадах, перелічених у пункті 4.1.1, тобто стаж роботи на посаді головного лікаря амбулаторії має зараховуватися для встановлення розміру зазначеної надбавки на посадах завідувача амбулаторії та лікаря загальної практики — сімейної медицини ЦРЛ.
При цьому період стажування з перебуванням на посаді лікаря-стажиста зараховується до стажу, який дає право на отримання надбавки за тривалість безперервної роботи, але надбавка у цей період не виплачується. Після отримання сертифіката лікаря-спеціаліста виплата зазначеної надбавки поновлюється у розмірі, що відповідає стажу роботи на цій посаді та з урахуванням періоду стажування, а також попереднього стажу роботи на посаді головного лікаря амбулаторії.
Протягом 17 років працювала головним лікарем амбулаторії ЗПСМ, маю вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина». Нині працюю у МСЕК лікарем-реабілітологом на 0,5 посади та лікарем-терапевтом на 0,5 посади, і мені не оплачується категорія з сімейної медицини. Чи правильно це?
Із листа до редакції.
— Так, правильно. Поясню чому: посадові оклади лікарів підвищуються за наявності кваліфікаційної категорії протягом п’яти років за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію (підпункт 5 пункту 2.4.1 спільного наказу Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 № 308 / 519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення»).
Кваліфікаційні вимоги для лікарів встановлені наказом МОЗ України від 25.12.92 № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я, затвердженим наказом МОЗ України від 29.03.2002 № 117 (випуск 78 «Охорона здоров’я»). Згідно з ними для отримання сертифіката лікаря-терапевта слід мати повну вищу освіту за напрямом «Медицина» за спеціальністю «Лікувальна справа» та пройти спеціалізацію (інтернатуру, курси спеціалізації) за фахом «Терапія». З огляду на це, після прийняття в МСЕК на посаду лікаря-терапевта Вас мали направити на стажування для отримання сертифіката лікаря-терапевта з наступною атестацію за цією спеціальністю. Порядок стажування лікарів затверджено наказом МОЗ України від 17.03.93 № 48. На час стажування лікаря зараховують на посаду лікаря-стажиста в установу охорони здоров’я. У цей період йому встановлюють посадовий оклад у розмірі, встановленому для лікарів-стажистів (п. 2 та п. 4 п.п. 2.2.5 наказу № 308 / 519).
Після закінчення стажування лікарі проходять атестацію на визначення знань та практичних навиків згідно з наказом МОЗ України від 19.12.97 № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів». Лікарю, який успішно пройшов таку атестацію, присвоюється звання «лікар-спеціаліст».
Термін стажування становить від одного до шести місяців та визначається у кожному випадку окремо (органом охорони здоров’я, який направляє лікаря на стажування). При цьому час стажування зараховується до стажу роботи за спеціальністю.
Для отримання кваліфікаційної категорії за цією спеціальністю (друга, перша, вища) слід пройти курси підвищення кваліфікації в інституті удосконалення лікарів та подати документи до атестаційної комісії у порядку, затвердженому наказом МОЗ України від 19.12.97 № 359. Після присвоєння відповідної категорії за спеціальністю «Терапія» буде встановлено відповідний розмір посадового окладу.
Стосовно посади лікаря-реабілітолога, наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» таку посаду не передбачено. Надання медичної допомоги хворим, у тому числі із застосуванням методів реабілітації, здійснює лікар-терапевт або лікар зі спеціальності, що відповідає профілю захворювання (наприклад лікар-невропатолог, лікар-кардіолог тощо).
Додатком 49 до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» у складі медико-соціальних експертних комісій передбачено посаду спеціаліста з медико-соціальної реабілітації (лікаря).
Матеріал підготувала Cвітлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
