В інтерв’ю українським ЗМІ в. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський окреслив першочергові завдання МОЗ на найближчу перспективу. Одне з них — створення Національного резерву вакцин і сироваток для екстрених випадків.
— Спільно з міжнародними організаціями ми склали графік поставок вакцин, і я проводжу щоденний контроль за його виконанням, — пояснив в. о. Міністра. — В Україну вже надійшли вакцини КПК (проти кору, паротиту та краснухи), найближчими тижнями очікуються комбіновані імунобіологічні препарати для профілактики дифтерії, кашлюку, поліомієліту, правця, туберкульозу, гемофільної інфекції. Тобто поетапно до кінця липня ми придбаємо близько 10 найменувань вакцин і сироваток, які перекриють основні потреби.
— Як створюватиметься резерв імунобіологічних препаратів? Адже нинішні поставки — це вакцини, які не надійшли у 2015 році? Усунути хоча б дефіцит…
— Дійсно, зараз ми отримуємо вакцини за домовленостями 2015 року. Цей план буде виконано до кінця липня. Й одразу ж почнемо отримувати препарати за цьогорічними угодами. Наприкінці року почнемо організовувати закупівлі на 2017-й, не чекаючи поки вичерпаються запаси.
Ще один пріоритет — програма «Національна мережа амбулаторій сімейної медицини». Зараз таких амбулаторій в країні трохи більше 5 тис., найближчим часом плануємо дооснастити їх сучасним обладнанням і поповнити кадровий склад. Також у планах — створення ще 2 тис. амбулаторій (щоб кожен громадянин мав пішохідну доступність до найближчої з них). Ідея полягає в тому, аби людина в разі нездужання відразу зверталася до сімейного лікаря. У Європі 80% звернень хворих обробляють саме сімейні лікарі. Подібна система вже працює у Польщі, Литві, активно впроваджується в Молдові.
До речі, нинішньому Прем’єр-міністру Володимиру Гройсману вдалося (ще на посаді мера Вінниці) побудувати ефективну мережу амбулаторій в обласному центрі. Гадаю, через 2-3 роки, за його підтримки, завдання буде виконане й у масштабах всієї країни.
До того ж, є проблеми з опануванням медиками філософії сімейного лікаря, причому це стосується і молодих спеціалістів, і випускників вишів. На недавній зустрічі з ректорами медичних вишів України ми дійшли висновку про необхідність змінити саму парадигму навчання.
— До речі, побутує думка, що вам запропонували посаду очільника МОЗ, оскільки ви — людина Гройсмана.
— Я не вперше чую подібні формулювання. В інтернеті я навіть наштовхнувся на інфографіку, у якій мене пов’язують із Гройсманом. Але я не знаю, як це — «бути чиєюсь людиною»? Коли ж ви запитаєте, як я оцінюю політику Прем’єра в галузі охорони здоров’я, то, на мій погляд, він діє дуже професійно.
— Коли родичам пацієнтів буде забезпечений доступ у реанімацію? Ви особисто за чи проти цього нововведення?
— Я — «за» обома руками. З особистої лікарської практики знаю: одужання йде швидше, коли поруч із хворими їх рідні. Разом з тим, чітко усвідомлюю, що дотримання санітарних норм і правил у лікарнях не менш важливе для благополуччя пацієнта. Останні кілька місяців у МОЗ ведеться ретельна підготовка відповідного наказу «Про дотримання прав пацієнтів та забезпечення доступу членів сім’ї до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії». Минулого тижня я провів кілька зустрічей з представниками громадських організацій «Пігулки», «Бути поруч», фонду «Відродження». Усі їх побажання враховано — справа за юристами. Думаю, протягом місяця-двох ми отримаємо результат.
— Які ще програми ви вважаєте найважливішими?
— В Україні непоодинокі випадки виникнення тяжких ускладнень через безконтрольне вживання препаратів. Тому оперативне впровадження європейських стандартів і норм щодо відпуску препаратів в аптеках, дотримання суворих рецептурних правил — ще один важливий напрямок, яким ми рухаємося.
Під особливим контролем — програма з боротьби із захворюваннями серця й інфарктами, яка включає забезпечення хворих ефективними та дороговартісними препаратами. Щороку в 40 тис. українців трапляються інфаркти, причому в 15% з них вони мають летальні наслідки. І це тоді, як у Європі смертність від інфаркту не перевищує 5%. Наше завдання — знизити цей показник протягом року. На жаль, найчастіше ми втрачаємо пацієнтів на догоспітальному етапі, адже кардіодопомога має надаватися ще в машині швидкої. Звідти ж хірургу в лікарню повинна надсилатися кардіограма хворого, а пацієнту миттєво має вводитись відповідний препарат. Усе це стане можливим після того, як ми дооснаститимо наші швидкі електрокардіографами та системами передачі даних. У рамках цієї програми вже закуповуємо ангіографи. Процес іде. Найбільш показові в цьому плані центри екстреної допомоги в Харківській, Дніпропетровській та Київській областях.
Показник летальності на догоспітальному етапі в Україні дуже високий — 120 смертей на 100 тис. населення. У країнах Європи він у 3-4 рази нижчий. Реорганізація роботи швидкої допомоги та створення оснащеної сучасним обладнанням мережі оперативно-координаційних диспетчерських пунктів мають вивести службу екстреної медицини на європейські показники вже в найближчій перспективі. Потрібно максимально автоматизувати обробку викликів, скоротивши час доїзду до пацієнта та мінімізувавши людський фактор. Наприклад, шукати найближчу до пацієнта машину повинен не диспетчер у телефонному режимі, а комп’ютерна програма.
— У якому стані автопарк швидких?
— Він потребує постійного оновлення. Сьогодні підлягають списанню 60% швидких, не вистачає близько 1,8 тис. автомобілів, при тому, що ціна машини класу «В» — близько 1,7 млн грн. Вирішення цієї проблеми, безумовно, дуже затратне. Тому цього року ми не сподіваємося на масштабні закупівлі автотранспорту, але вже в другому кварталі дооснастимо автопарк, замінивши деякі машини, що відпрацювали свій термін.
За матеріалами тижневика «АіФ» та сайту Корреспондент.net
