Полтавщина: За прикладом литовських колег

На Полтавщині в рамках українсько-литовського проекту «Допомога областям Східної України шляхом реформування сектора психосоціальної реабілітації» наприкінці минулого року почали діяти Центри психосоціальної реабілітації для учасників АТО на базі Полтавського та Кременчуцького обласних госпіталів для ветеранів війни. 

Як усе починалося

Коли в 2014 році війна прийшла на українську землю, це вразило, приголомшило, обурило. І ми, медики госпіталю для ветеранів війни, ще тоді відчули, яка відповідальність ляже на наші плечі. А вже восени того року до нас почали надходити перші пацієнти — учасники АТО. Їх переводили із військових госпіталів для реабілітації після тяжких поранень. Тоді цей процес був спрямований передусім на відновлення життєво важливих функцій організму — так звану фізичну реабілітацію.

Сергій ГОЛУБЄВ, начальник КЗ «Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни» ПОР, Заслужений лікар України, головний позаштатний спеціаліст із медичного обслуговування ветеранів війни Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

Уже через рік наказ Департаменту охорони здоров’я ОДА від 17.04.2015 р. №430 зобов’язав територіальні лікувальні заклади первинного та вторинного рівнів проводити комплексні медичні огляди демобілізованих. Кожного з учасників АТО брали під диспансерний нагляд, після обстеження (лабораторного, рентгенологічного, УЗД тощо) та оглядів вузькопрофільних спеціалістів для нього розробляли індивідуальний план реабілітації. Такими оглядами у 2015 році було охоплено близько 3000 осіб, 1154 з яких пройшли стаціонарне лікування, близько 200, за висновками фахівців МСЕК, отримали групи інвалідності, а ще понад 2000 потребували психологічної реабілітації. Серед диспансерних хворих переважна більшість — пацієнти з травмами (53,2%), захворюваннями нервової (38,7%) та серцево-судинної (8,1%) систем. Частину з тих, хто потребував реабілітації, направляли за путівками в госпіталі, іншу — у санаторії різних профілів. Для лікування та реабілітації в госпіталях області було виділено 90 додаткових спеціалізованих ліжок: у Полтавському та Кременчуцькому — по 30, Лубенському — 20, госпітальному відділенні Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева — 10. Для кожного пацієнта, учасника АТО, розроблявся індивідуальний алгоритм надання реабілітаційної допомоги.

Але реабілітація стала по-справжньому комплексною і дієвою, коли ми організували мультидисциплінарні бригади Центрів психосоціальної реабілітації для учасників АТО. У цьому нам допомогли литовські колеги.

На шляху вдосконалення

Литовські медики зацікавилися процесом реабілітації воїнів АТО восени минулого року. Найбільш негативним наслідком для бійців став посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Можна пролікувати людину, відновити її фізичні можливості, але найважче — домогтися того, щоб ця людина знову влилася в суспільство і не тільки позбавилася комплексів і страхів, а, навпаки, стала сильнішою і мудрішою.

У цьому, мабуть, і є головний сенс психосоціальної реабілітації, модель якої рекомендували литовці. З п’яти закладів для реалізації цього пілотного проекту в області було обрано два обласні госпіталі для ветеранів війни — Полтавський і Кременчуцький. При них і були створені Центри психосоціальної реабілітації учасників АТО, а на їх базі — мультидисциплінарні бригади. У нашому закладі до складу зазначеної бригади входять лікар-психіатр, двоє психологів, психотерапевт, соціальний працівник і медсестра. У листопаді минулого року ці фахівці пройшли спеціальний тренінг за участю литовських колег, а далі почали працювати самотужки.

Як діє ця модель реабілітації на практиці? Пацієнта, що потрапляє до нас, передусім оглядає психіатр, вивчає ситуацію, визначає свою програму лікування. Гострі порушення зазвичай усувають за допомогою медикаментозної терапії, а далі до процесу реабілітації долучаються інші члени бригади. Вони спілкуються з колишніми бійцями: хтось відкривається одразу, і тут головне — дати людині висловитися, хтось замикається в собі і не йде на контакт. Такі краще відкриваються в невимушеній обстановці — під час виїзду на природу, прогулянок містом, екскурсій тощо. Деяким пацієнтам більше підходять групові заняття, іншим вони шкодять: фахівці це виз­начають індивідуально.

Найпоширенішими психологічними порушеннями в пацієнтів із ПТСР є безсоння, неврози, пов’язані зі стресом, флешбек — яскраві спогади про бойові дії, які не дають спокою, тощо. Завдання спеціалістів — вирвати людину із цієї ситуації, допомогти їй залишити негативні враження в минулому, аби вони не перешкоджали теперішньому. У психологів і психотерапевтів для цього є багато методик. Але слід визнати, що не всі вони одразу спрацьовують, тож методи допомоги перебувають у процесі дослідження й удосконалення.

В арсеналі спеціалістів — багато прийомів і заходів. Щодня — арттерапія, яка дає можливість «загасити» або «вихлюпнути» свої почуття на полотні. Добре діє музикотерапія. Запроваджують і метод «самопомочі» — коли учасники АТО під час бесіди обмінюються думками, враженнями. Присутній при цьому психолог ненав’язливо коригує розмову, спрямовує її в потрібне русло.

За рахунок позабюджетних ресурсів ми облаштували приміщення Центру. Тут затишно, атмосфера налаштовує на позитивний лад: м’які меблі, стіни в теплих тонах, акваріум, столик із шахами, музичний центр. Зараз готуємо окрему кімнату для ароматерапії: вона запрацює найближчим часом.

Одним зі своїх завдань фахівці мультидисциплінарної бригади вважають максимальне завантаження пацієнтів корисними та цікавими справами, аби не залишати їх наодинці із негативними переживаннями. Меценати в цьому відіграють не останню роль. Так, фірма «Надія» вже другий рік поспіль надає свою базу відпочинку «Мис Доброї Надії», що в селі Петрівка, у безкоштовне користування наших підопічних. Там вони займаються активними фізичними вправами, отримують бальнеологічні процедури, плавають на човнах… Таке оздоровлення пройшли 40 учасників АТО.

Часто приходять на допомогу й активісти обласної організації Товариства Червоного Хреста України.

Термін перебування пацієнта в Центрі — від 18 до 21 дня. Але він умовний і залежить від психологічного стану людини та може тривати й довше. Впевнено можу сказати — після перебування в Центрі наші пацієнти сприймають життя в кольорах, а не в сірих тонах.

Досвід треба поглиблювати

Нині на Полтавщині перебувають 5886 демобілізованих. З початку року в госпіталях області пролікувалися й пройшли реабілітацію 410 учасників АТО, зокрема в нашому — 100. Усім демобілізованим, за потреби, проводимо і МРТ, і комп’ютерну томографію, й інші інструментальні та лабораторні дослідження безкош­товно. Відзначу такий позитивний момент: у нашій області організовано роботу телефонної гарячої лінії на базі КУ «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», куди за безкоштовним номером 0 800 50-50-32 може звернутися будь-хто з бійців АТО, щоб отримати психологічну допомогу — на лінії чергують 10 професійних психологів. Крім того, діють дві оперативні психолого-психіатричні бригади, які надають відповідну допомогу із виїздом на місце. І все ж найдієвішим засобом допомоги я вважаю саме курс психосоціальної реабілітації. Ми багато зробили за короткий час, але цю роботу слід вдосконалювати.

У червні я побував у Литві, де протягом тижня в складі української делегації вивчав надбання балтійських колег. Відвідали клініки Вільнюса, Шяуляя, Рокишкіса та інших міст.Литовські фахівці розповідали й показували, як у них надається психосоціальна й психіат­рична допомога. Ці напрацювання дуже корисні й спонукають побачене перенести на наш ґрунт, хоча умови в нас різні: у Литві діє страхова медицина. Але дещо вже зараз можна впровадити.

Зокрема нас вразила робота мультидисцип­лінарних бригад, кожен фахівець яких має чіткий план по кожному пацієнту. Досконально відпрацьовані ключові моменти психосоціальної реабілітації, зокрема оцінка потреб пацієнта, яка включає медичні та соціальні параметри, від заняття до заняття здійснюється моніторинг результатів — як лікарем, так і хворим. Серед важливих інструментів психосоціальної реабілітації — заняття з трудотерапії, котрі допомагають вирішити проблему стигматизації, позбавити комплексів, почуття провини, відчуття ізоляції тощо. Ми вже впровадили хорстерапію й розвиватимемо її. Також за прикладом литовських колег введемо «листки завдань» і для спеціаліста, і для пацієнта зі щоденною перевіркою їх виконання.

Скажу відверто: за 5 днів перебування в Литві ми отримали стільки інформації, що потрібен час, аби систематизувати її й виділити те, що вже зараз ми можемо реалізувати. Головне в цій роботі — чітко бачити мету й рухатися до неї.

Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

Коментар

Олександр БЛІНОВ, начальник Медичного центру Національної гвардії України «Нові Санжари», полковник медичної служби, Заслужений лікар України

Нещодавно в нас побував директор офісу зв’язку НАТО в Україні Олександр Вінніков. Він залишився задоволеним тим, як працює нове обладнання, та заявив, що Медичний центр НГУ «Нові Санжари» має великий потенціал і зможе в майбутньому стати не лише регіональним, а й національним. Ми ж і надалі удосконалюватимемо нашу роботу, аби реабілітація була якісною, ефективною і доступною для всіх учасників АТО, які її потребують.