Медицина Гонконгу — лідер світових рейтингів

Унікальна система охорони здоров’я окремого адміністративного району Китаю стала прик­ладом для наслідування для інших країн.

Гонконзьке диво

Марина ШЕВЧЕНКО, доцент Школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат медичних наук

Державна і приватна медицина — на вибір

У Гонконзі — змішана медична інфраструктура: наприкінці 2015 року там функціонувало 42 державні лікарні (усього майже 28 тис. ліжок) і 11 приватних (понад 4 тис.). Крім того, медичну допомогу надавали 59 лікарень сестринського догляду (ще майже 5,5 тис. ліжок). Амбулаторна допомога сконцент­рована у 73 загальних і 47 спеціалізованих поліклініках.

До державних лікарень найчастіше звертаються громадяни, які користуються певними пільгами (знижками) на лікування. Щоб їх отримати, необхідно мати ідентифікаційну картку мешканця Гонконгу. Інакше доведеться платити за такими самими тарифами, що й у приватних клініках. Наприк­лад, терміновий виїзд лікаря для власника картки обійдеться в 13 дол. США, у разі її відсутності — у понад 65 (хоча ці витрати покриваються приватною страховкою). Утім, коли пацієнт неспроможний сплатити таку суму, йому можуть надати послугу безкоштовно. Так само безоплатно лікують хворих на туберкульоз, венеричні захворювання, жінок і дітей, вагітних і породіль. Крім того, безкоштовною є й програма імунізації дітей.

Єдине, чим відрізняються державні заклади від приватних — дещо гіршим сервісом, іноді — чергами на прийом до лікаря, але за якістю наданої допомоги вони не поступаються. Іноземцям візит до державної лікарні обійдеться не набагато дешевше, ніж до приватної клініки, куди вони здебільшого й звертаються.

Приватні медичні заклади Гонконгу надають­ переважно первинну (загальна практика) і вторинну медичну допомогу, а державні — ще й третинну (довгострокові госпіталізація й реабілітація). Труднощів у спілкуванні з іноземними пацієнтами в медиків Гонконгу не виникає: більшість лікарів вільно розмовляють англійською.

Плата за прийом у приватній клініці становить 60-250 дол. США (зазвичай у цю суму не входить вартість ліків, обстеження, лікування чи окремих процедур), за стаціонарне лікування при гострих станах — від 490 до 730 дол. США на добу (залежно від класу лікарні), за перебування у відділенні інтенсивної допомоги — 1900 дол США за добу. Тож краще «прикритися» приватною страховкою або страховкою від роботодавця, яку заз­вичай надають іноземним громадянам.

«Кругообіг» медичних кадрів

Утім, долучитися до Гонконзького медичного дива прагнуть не лише пацієнти, а й лікарі з країн Європи (на кажучи вже про китайських медиків), котрі також отримали сертифікати у США. Тим більше, що їх послуги коштують у кілька разів дорожче, навіть якщо вони працюють у державних закладах (там є окремі кабінети для прийому таких спеціалістів).«Кругообіг» кадрів створюють і студенти медичних факультетів Китайського та Гонконзького університетів, котрі проходять практику в державних лікарнях, тож лікарі там постійно змінюються. Але це не відлякує відвідувачів. Їх більше насторожує поведінка лікарів приватних клінік, які в гонитві за прибутком часто призначають зайві процедури та ліки. У цілому в системі охорони здоров’я Гонконгу передбачений 1 лікар на 534 мешканці, у ній також працюють фахівці з китайської медицини (ліцензовані) — 1 на 1030 осіб. Один стоматолог обслуговує трохи більше 3 тис. осіб, зубний лікар — понад 18 тис., лікар-лаборант — понад 2 тис. населення. Є й такі фахівці, як терапевти — один на понад 4 тис. осіб, фізіотерапевти — один на понад 2,5 тис., оптометристи — один на 3,4 тис., рентгенологи — один на 3,4 населення (дані Health Facts of Hong Kong, 2016).

Пріоритети управління й обслуговування

За формування стратегічної політики та розподіл ресурсів для функціонування служб охорони здоров’я відповідає Бюро харчових продуктів і здоров’я Уряду Гонконгу (Food and Health Bureau). Йому підпорядковуються Департамент охорони здоров’я, котрий забезпечує управління системою громадського здоров’я, та Управління лікарнями (Hospital Authority), що контролює надання медичної допомоги в державних лікарнях, загальних і спеціалізованих поліклініках.

Основними задекларованими цінностями в управлінні медичною сферою є професіоналізм, постійне удосконалення, підзвітність і пацієнто-орієнтованість (надання медичної допомоги кожному жителю Гонконгу протягом усього життя, незалежно від рівня його доходів і соціально-економічного статусу).

Надання первинної медичної допомоги на рівні громад також курує Управління лікарнями (медичний простір Гонконгу поділено на 7 кластерів, до яких входять кілька територіальних округів). При цьому особливу увагу приділяють доступності медичних послуг для людей похилого віку, осіб з низьким рівнем доходів, а також пацієнтів із хронічними зах­ворюваннями. Оскільки останні потребують регулярного нагляду лікарів, кожне наступне відвідування ними закладу планується після консультації фахівця.

До того ж, мультидисциплінарні команди лікарів оцінюють ризики для здоров’я таких хворих і визначають тактику догляду за пацієнтами, наприклад, із цукровим діабетом чи артеріальною гіпертензією. Передбачено цільові послуги (лікування, сестринський догляд, послуги фізіотерапевтів і фармацевтів) для хронічних хворих. Час відвіду­вання лікаря пацієнти можуть резервувати по телефону (як і домовитися про послуги медичних сестер, наприклад, про знеболювання при онкологічних хворобах). Зазвичай поліклініки Гонконгу відкриті для пацієнтів із 7.30 ранку, деякі з них працюють у вечірні години, у вихідні та святкові дні. Щоб звернутися по спеціалізовану амбулаторну допомогу (за винятком екстрених випадків), громадяни Гонконгу повинні отримати направлення на консультацію до вузького спеціаліста від лікаря загальної амбулаторної клініки або приватного сімейного лікаря. Запис на прийом (навіть на підставі направлення) здійснюється лише за наявності посвідчення особи й інформації про місце проживання. Хоча процедура звернення до спеціалізованих клінік останнім часом демократизується. Наприклад, з вересня цього року мешканці Гонконгу можуть записатися на консультацію до офтальмолога, отоларинголога, гінеколога, нейрохірурга й ортопеда-травматолога через мобільний додаток BookHA зі смартфону.

Увага — для всіх

У структурі поліклінік Гонконгу створено денні геріатричні й психіатричні відділення, де забезпечується постійний догляд за людьми літнього віку та психічно хворими. На рівні громад також поширені послуги довготривалого сестринського догляду і реабілітації (зокрема психологічної) таких пацієнтів.

Окремо існують служби та центри, які консультують курців, допомагаючи їм позбутися шкідливої звички, у тому числі методом нікотинової замісної терапії, а також шляхом надання необхідної інформації та порад родичам і друзям курців.

У 16 лікарнях Гонконгу створено відділення паліативної допомоги, де хворі отримують міждисциплінарні послуги: паліативний догляд з акцентом на контроль симптомів, психологічне консультування та підтримка пацієнтів і їх родин, вирішення соціальних проблем, духовна підтримка. Одна лікарня (Siu Lam Hospital) забезпечує інтегровану допомогу пацієнтам з тяжкою розумовою відсталістю та їх реабілітацію. Останнім часом кількість ліжок у ній зросла з 200 до 500. Спеціалізована команда фахівців надає медичні і реабілітаційні послуги з метою підвищити якість життя таких пацієнтів, розширити їх можливості із самообслуговування, а також здійснює лікування супутніх загальних чи психічних захворювань, догляд за хворими, проводить фізіотерапевтичні процедури, трудотерапію, соціальне обслуговування і навчання пацієнтів, надає їм протезні й ортопедичні послуги.

Авторитет Беверіджа

У Гонконзі збереглася беверіджська модель охорони здоров’я: населення країни відмовилося змінювати її навіть після повернення до складу КНР.

Медичні послуги державного сектора охорони здоров’я значною мірою субсидуються державою, її кошти покривають близько 97% вартості стаціонарного лікування і 84% амбулаторного. Послуги громадського здоров’я і профілактика захворювань, зокрема імунопрофілактика, є взагалі безкоштовними.

Приватний сектор охорони здоров’я фінансується переважно за рахунок платежів домогосподарств (70%), коштів приватного страхування (11%) і роботодавців (15%). Тож медична галузь суворо регулюється державою. В її основі — муніципальна медицина (муніципальні госпіталі виконують 90% усіх медичних процедур і оперативних втручань). Здавалося б, хто платить, той і замовляє музику. Та дивина — уряд Гонконгу радиться із суспільством, як йому реформувати систему охорони здоров’я (так відбувалося у 1993, 1997 і 2001 роках). Зокрема уряд представив громаді свій проект запровадження обов’язкового медичного страхування. Він передбачав нарахування щомісячного збору з кожного жителя Гонконгу в розмірі від 26 до 39 дол. США. Цього було б достатньо для покриття вартості базових медичних послуг і консультацій у госпіталях та спеціалізованих клініках. Такий порядок гарантував би точність планування видатків на охорону здоров’я і перекладав би частину ризиків оплати лікування громадян похилого та літнього віку на молодих, переважно здорових людей.

До того ж, цей страховий збір був би дещо нижчим, ніж у разі добровільного страхування. Однак населення Гонконгу сприйняло таку ініціативу вкрай насторожено, й один з парламентарів заявив: «Змушувати людину купувати страховку суперечить звичаям Гонконгу».

Реформи — на замовлення?

Як наслідок, уряд урахував позицію громади і розробив нову схему добровільного медичного страхування — вона складатиметься з накопичувальної та страхової частин. Натомість 6,5 млрд дол. США, котрі планувалося витратити на проведення реформи системи охорони здоров’я, будуть використані для субсидування громадян, які хочуть придбати медичні поліси на відкритому страховому ринку. Річ у тому, що понад півтора мільйона гонконгців мають приватні медичні страховки. Однак страхові компанії дуже часто відмовляються від невигідних клієнтів — людей літнього віку та хронічних хворих. Саме на них і розраховане субсидування.

Крім того, в обмін на збільшення клієнтської бази страховим компаніям доведеться погодитися з певними обмеженнями і правилами, спрямованими на захист інтересів громадян. Наприклад, вони не матимуть права відмовити в укладенні страхових контрактів людям з уже виявленими хворобами, хоча зможуть, як і раніше, утримувати з таких клієнтів вищі страхові збори. Основну роль у наданні медичних послуг малозабезпеченим верствам населення, як і раніше, відіграватиме Управління лікарнями.

Тема реформування системи охорони здоров’я Гонконгу обговорюється з березня 2008 року, однак і досі уряд не знайшов ключика до серця гонконгців, тобто не виробив чіткого рішення, якими мають бути ці зміни, щоб і державі були на користь, і громадянам — до душі.

Як варіант пропонується замість обов’язкового медичного страхування зап­ровадити механізм персонального медичного резерву: усе працююче населення зобов’яжуть накопичувати 3-5% щомісячного доходу на придбання медичної страховки. Утім, не перевелися в Гонконзі самаряни. Фонд самарян, створений в 1950 році за рішенням Законодавчої ради Гонконгу, надає фінансову допомогу нужденним, які відповідають певним клінічним критеріям і пройшли відповідну перевірку статків.