Можливі наслідки стоматологічних захворювань мають враховувати у своїй практиці лікарі різних спеціальностей.
У стоматології існує поняття «основні стоматологічні захворювання». Це карієс і його безпосередні ускладнення (пульпіт, періодонтит) та захворювання пародонта. Вони називаються основними тому, що внаслідок їх прогресування виникає ціла низка різноманітних запальних та пухлинних захворювань щелепно-лицевої ділянки. Тож якщо терапевти-стоматологи будуть ефективно лікувати ураження порожнини рота, у подальшому такі ускладнення не виникатимуть.Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки виникають і розвиваються у значній близькості від важливих для життя людини органів (центральна нервова система, органи дихання тощо). Єдність інервації та кровопостачання призводить до того, що інфекція легко проникає за межі щелепно-лицевої ділянки, приміром у мозкові синуси, міжфасціальні простори шиї, грудну порожнину тощо.
Враховуючи той факт, що в Україні карієсом уражено понад 90% населення (для порівняння: у країнах Західної Європи — 5-7%), так само поширені у нас захворювання пародонта (до 90%) є проблемою номер один, і не лише для стоматологів.
Де криється небезпека
Ускладнення карієсу (пульпіт, а особливо періодонтит) можуть бути небезпечними для організму через те, що маса умовно-патогенних мікроорганізмів, які містяться у безпосередньому вогнищі первинного септичного ураження, дуже легко всмоктуються у кров і розносяться нею по всьому організму, спричиняючи майже постійну бактеріємію. Це призводить до виникнення так званого ротового сепсису і розвитку вторинних септичних вогнищ ураження різних органів: серця (ендокардит, міокардит тощо), нирок, легень тощо. Наявність взаємозв’язку між захворюваннями зубів і захворюванням внутрішніх органів підтверджується мікробіологічними дослідженнями (за наявності захворювання у цих внутрішніх органах виявлено ті ж мікроорганізми, які містяться в ураженому зубі) та клінічними спостереженнями.
Карієс та його ускладнення також можуть бути причиною розвитку доброякісних і злоякісних новоутворень щелепно-лицевої ділянки (кістки щелеп, слизової оболонки порожнини рота, червоної кайми губ, м’яких тканин обличчя). Механізм виникнення цих уражень може бути різним: від злоякісного переродження хронічного запального процесу до безпосереднього травмування гострими краями каріозної порожнини слизової оболонки рота. Зверніть увагу: таке травмування слизової оболонки може перейти у злоякісний процес уже через 3-4 тижні! Ця особливість розвитку злоякісних процесів у порожнині рота: вони виникають дуже швидко, у молодому віці і, внаслідок наявності густої сітки лімфатичних судин щелепно-лицевої ділянки, дуже легко і швидко метастазують у легені, хребет, печінку тощо.
Річ у тім, що слизова оболонка порожнини рота дуже добре пристосована до постійного травмування у процесі жування їжі, впливу зовнішнього середовища тощо. Епітелій слизової оболонки має дуже високий потенціал до розмноження клітин: мітотичний індекс клітин епітелію слизової оболонки рота у сотні разів перевищує аналогічний індекс, наприклад епідермісу шкіри. Це сприяє тому, що епітелій слизової оболонки рота оновлюється практично кожні 24 години — рани загоюються надзвичайно швидко. З іншого боку, це призводить до дуже швидкого злоякісного переродження будь-якого хронічного запального процесу слизової оболонки.
Розвиток патологічного процесу в пародонті також справляє дуже значний вплив на загальний стан організму та ураження внутрішніх органів. На жаль, наші пацієнти не завжди звертають увагу та перші прояви пародонтозу (наприклад кровоточивість ясен) і звертаються по допомогу вже у задавнених випадках.
Від пародонтиту до інфаркту
Причиною виникнення патологічного процесу в тканинах пародонта можуть бути різноманітні чинники як екзогенного, так і ендогенного походження. Лікар загальної практики має це врахувати і навчити пацієнта, що, приміром, інтенсивність утворення і кількість зубного нальоту залежать від таких «нестоматологічних» чинників, як кількість та якість їжі, стан мікрофлори тощо. Приміром, підвищеному утворенню зубних відкладень (зубних бляшок, каменя) сприяє надмірне вживання легкозасвоюваних вуглеводів (сахароза тощо), ротове дихання, куріння, м’яка консистенція їжі, незадовільна гігієна порожнини рота тощо.
Серед загальних чинників великого значення надають нейротрофічним порушенням, порушенням стану судин пародонта й організму в цілому, порушенням обміну речовин. Захворювання пародонта, наприклад генералізований пародонтит, розвиваються на тлі зниження енергетичного обміну. А порушення обміну речовин своєю чергою тісно пов’язані з харчуванням (білкова повноцінність, вітамінна забезпеченість, мікроелементний склад тощо). Недостатність або порушення обміну вітамінів можуть спричинити різноманітні порушення у тканинах пародонта, а їх застосування з лікувальною метою може бути досить ефективним незалежно від етіологічних чинників виникнення тих чи тих захворювань пародонта. Слід враховувати також імунологічні механізми патогенезу генералізованого пародонтиту, розвиток якого супроводжується послідовним зростанням імунологічних змін в організмі хворих.
На перший погляд здавалося, що тканини пародонта займають в організмі людини досить незначне місце, і патологічні процеси, які у них розвиваються, не можуть значно впливати на його загальний стан. Проте це далеко не так, і дослідження останніх десятиліть засвідчили статистично значимі зв’язки між станом ротової порожнини та деякими системними захворюваннями. Існує два вірогідних механізми такого взаємозв’язку. Один із них передбачає безпосередній вплив бактерій ротової порожнини або продуктів їх життєдіяльності на патогенез атеросклеротичних бляшок у разі атеросклерозу, інфаркту міокарда тощо. Альтернативним поясненням є можливий вплив медіаторів запалення, спричиненого пародонтальними патогенами, та розвиток хронічних ускладнень. Існує спільна думка про те, що такі хронічні захворювання як атеросклероз, інсульт і діабет виникають у результаті запалення ясен і хронічної пародонтальної інфекції. Під час проведення серії перехресних досліджень було виявлено тісний взаємозв’язок між С-реактивним білком (CPR) гострої фази в сироватці крові і тяжкістю ураження тканин пародонта. С-реактивний білок активується в разі інфікування, травм, некрозів та наявності злоякісних утворень і також пов’язується з серцевими захворюваннями і діабетом.
Системний вплив — системне лікування
Системний вплив захворювань пародонта на загальний стан організму не можна недооцінювати. Наприклад, у разі генералізованого пародонтиту у пацієнта може виникнути загострення хронічного захворювання (ревматизму, ендокардиту тощо). Підраховано, що у разі втрати прикріплення м’яких тканин ясен до зубів та утворення пародонтальних кишень глибиною 3-4 мм виникає своєрідна виразкова поверхня площею до 15 см2. Патогенні мікроорганізми та їхні токсини з пародонтальних кишень дуже легко й у значній кількості проникають у кровообіг, тобто стан бактеріємії стає постійним.
Окрім такого безпосереднього проникнення мікроорганізми впливають на загальний стан організму шляхом системної дисемінації локально утворених медіаторів запалення, провокуванням автоімунної відповіді, аспірації вмісту ротової порожнини та безпосереднім потраплянням в органи травлення та дихальні шляхи. Слабо виражена, але стійка бактеріємія може призвести до того, що бактерії ротової порожнини утворюватимуть одне ціле з тромбоцитами шляхом взаємодій «рецептор-ліганд». Експериментально було доведено, що інфузія агрегуючих бактерій кроликам спричиняє суттєві гемодинамічні зміни, гостру легеневу гіпертензію, кардіологічні ураження, зокрема ішемічну хворобу серця.
Аспірація мікроорганізмів у дихальні шляхи, їх колонізація і виділення цитокінів можуть провокувати ураження легень аж до виникнення пневмоній. Клінічні дослідження засвідчили, що у пацієнтів із захворюваннями пародонта легенева функція є значно гіршою, ніж у пацієнтів із санованою ротовою порожниною.
Враховуючи той факт, що ми не можемо розглядати ураження органів порожнини рота як окремі захворювання (без урахування стану організму в цілому), вибудовується специфічна тактика їх лікування — у багатьох клінічних випадках стоматологи не можуть досягти успіху без загального лікування організму в цілому. З цією метою вони звертаються по допомогу до колег-інтерністів, оскільки лише їхніми спільними зусиллями можна досягти одужання хворого.
Світлана ТЕРНОВА,
«ВЗ»
