Законодавчі зміни щодо обмежень співробітництва лікарів із фармацевтичними компаніями діють уже
не перший місяць, але питання все ще залишаються. У деяких установах охорони здоров’я медичних представників взагалі не пускають на поріг – подалі від гріха. Дехто просто ігнорує нові норми. Однак обидва
ці підходи далекі від «золотої середини». Тож, як саме жити за новими правилами? Розібратися у цьому допомогли представники юридичної компанії «Правовий Альянс».
Від чистого серця, або Троянський кінь
До речі, державне регулювання взаємин медиків та фармацевтичного бізнесу не вичерпується лише гучним законом «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень під час провадження керівниками та працівниками лікувально-профілактичних і фармацевтичних закладів професійної діяльності» № 5036‑VI від 4.07.2012 року (див. «ВЗ» № 36‑37 від 21.09.2012 р.). Не менше проблем може створити недотримання антикорупційного законодавства, яке також пройшло процедуру оновлення. Саме ЗУ «Про основи запобігання та протидії корупції» та ЗУ «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» визначають обсяг подарунків, які можуть одержувати лікарі, та міру покарання за корупційні дії.
Згідно зі згаданими документами, корупція — це використання особою службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей із метою отримання «неправомірної вигоди», з одного боку, та пропозиція / надання «неправомірної вигоди» з метою схилити таку особу до протиправних дій — з іншого.
Відповідальними за корупцію є:
• особи, які надають неправомірну вигоду;
• посадові особи державних та комунальних установ охорони здоров’я;
• співробітники приватних установ охорони здоров’я, які здійснюють організаційно-розпорядчі (керування колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників) або адміністративно-господарські (керування або розпорядження майном) обов’язки.
Тобто, не тільки головний лікар, але й будь-який медичний працівник, уповноважений приймати рішення, може підпасти під дію антикорупційного законодавства. Тому слід дуже обережно підходити до отримання подарунків і пам’ятати, що заборонено брати презенти від підлеглої особи, а також приймати «подяку» за рішення, дії або бездіяльність в інтересах дарувальника.
«У судовій практиці України посадова особа (тобто та, що несе відповідальність за корупційні дії) визначається у кожному конкретному випадку. Були справи, у яких посадовцями визнали лікаря-психіатра, інтерна і навіть медичну сестру. І лише в одній безпрецедентній ситуації лікарю УЗД вдалося уникнути покарання, довівши у суді, що він не є особою, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків. Але виняток лише підтверджує правило, тому медичним працівникам слід бути вкрай обережними», — розповіла Лідія Санжаровська-Гурлач, юрист ЮК «Правовий Альянс».
У різних умовах
Дозволеними є подарунки, які відповідають загальним уявленням про гостинність та коштують менше 50 % мінімальної заробітної платні, встановленої на день їх отримання. Слід пам’ятати, що сукупна вартість подарунків із одного джерела протягом року не може сягати більше однієї заробітної платні, встановленої на 1 січня поточного року. Звісно, ці правила не розповсюджуються на подарунки від рідних та близьких, а також на презенти у вигляді загальних знижок на товари та послуги, бонусів, виграшів тощо.
«Поширеними прикладами протиправного використання службового становища у медицині є видача листка непрацездатності без фактичного захворювання пацієнта, безпідставне надання сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду, а також оформлення медичних документів щодо придатності до водіння транспортним засобом без фактичного проходження медичного огляду», — зазначила Л. Санжаровська-Гурлач.
Експерт підкреслила, що хоча законодавством у більшості випадків лікарям заборонено одержувати подарунки, пропонувати їх дозволяється. Найбільш зацікавленими у спілкуванні за допомогою презентів зазвичай залишаються фармацевтичні компанії. Тож, отримуючи від них черговий бонус, треба чітко розуміти, що ризикуєте тут тільки ви.
Проте існують і законні підстави співпраці медичного працівника з виробниками ліків. Зокрема, лікар без будь-яких негативних наслідків може отримати гонорар, якщо він уклав із фармацевтичною компанією договір про надання таких послуг, як: читання лекцій, проведення семінарів або тренінгів, консультування, надання професійних висновків, написання статей та ін. Окрім цього лікар цілком легально може працювати у фармацевтичній компанії за сумісництвом на основі трудового договору.
Де проходить межа?
Звичайно ж, найбільш важливим для медиків залишається питання, як працювати в умовах прийняття вищезгаданого закону № 5036‑VI?
«Із прийняттям цього закону у сфері охорони здоров’я здебільшого все залишилося так, як було раніше. Причина, з якої закон викликав великий резонанс, полягає в тому, що його проект пропонував заборонити лікарям отримувати будь-яку вигоду від співробітництва з фармацевтичними компаніями. А це фактично означало повне припинення всіх форм взаємовідносин. На щастя, автори закону відмовилися від цього формулювання», — розповів Андрій Горбатенко, адвокат, провідний спеціаліст у практиці фармацевтичного права та реклами, радник ЮК «Правовий Альянс».
Експерт окремо зупинився на пункті 2.3 закону щодо заборони рекламування препаратів медичними працівниками. Він підкреслив, що під час виступу на семінарі або конференції лікар має право розповідати про конкретний препарат, оскільки у такому випадку він займається науково-просвітницькою діяльністю, а не наданням медичної допомоги.
А. Горбатенко нагадав, що дотримання норм нового закону контролюють працівники міліції. Здебільшого правопорушення у цій сфері відносяться до адміністративних і караються штрафом, який, з урахуванням середньої заробітної платні медичних працівників, є досить суттєвим — від 5100 до 20 400 грн.
Обережність — понад усе
А як самі лікарі ставляться до закону щодо встановлення обмежень під час провадження їх професійної діяльності?
«Новий закон забороняє нам брати у фармацевтичних компаній халати з логотипами та інші речі, які часто є вкрай потрібними. Але фінансове становище більшості медичних установ зараз таке, що не дає змоги забезпечити лікарів усім належним. Медичні представники часто були основними постачальниками витратних матеріалів, обладнання, одягу, наявність яких суттєво полегшував нашу роботу. Інший аспект — це інформація про лікарські засоби. Звісно, її можна отримати і на науково-практичних конференціях, але обсяги знань про нові препарати все ж таки скоротяться. Хоча багато моїх колег навіть радіють із приводу деяких аспектів нового законодавства. Адже, якщо медичний представник є надмірно нав’язливим, намагається тиснути на лікаря, він просто заважає працювати. Тож, із якогось боку, заборона спілкування з фармкомпаніями — це полегшення. Але більш за все лікарів непокоять штрафи за недотримання закону. Мені відомо, що одну з київських лікарень оштрафували на 17 тис. грн за результатами перевірки кабінетів, де представники контролюючих органів знайшли рекламні матеріали», — розповів медичний працівник, який попросив не називати його імені.
Підсумовуючи, можна відмітити, що низка вигод від спілкування лікаря з фармацевтичною компанією збереглася. Однак така співпраця має бути документально закріплена і не нести ризиків для лікаря. Потрібно пам’ятати, що медичний працівник має право надати пацієнту інформацію про препарат, якщо вважає, що саме його потрібно призначити конкретній людині, але не у рекламному полі.
Марина ЧІБІСОВА,
спеціально для «ВЗ»
