Похована надія на доступні ліки або хто підставив прем’єр-міністра?

Міністерство охорони здоров’я України 8 листопада 2016 року направило Міністерству фінансів, Міністерству соціальної політики, Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Антимонопольному комітету свій проект Постанови «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів». Документ підписаний в. о. Міністра Уляною Супрун, яка вимагає від міністерств та АМКУ узгодити проект Постанови в одноденний термін. Подібна цілеспрямованість має свідчити про бажання МОЗ скоріше забезпечити українців доступними ліками. Але це не так…

У жовтні 2016 року на засіданні Уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив: «Я сподіваюся, що в цьому місяці ми затвердимо референтне ціноутворення на ліки. Ми забезпечимо справедливе й ефективне надання препаратів для лікування гіпертонічної хвороби, цукрового діабету». Однак зміст документа, розробленого Міністерством охорони здоров’я, кардинально відрізняється від доручення, яке публічно давав відомству Уляни Супрун Прем’єр-міністр України. Коротко кажучи, обсяг продажів антигіпертензивних препаратів збільшиться… але тільки тих, за включення яких до переліку МОЗ «поборолися» їх виробники.

Трохи історії й аналізу

Лікарі добре пам’ятають пілотний проект щодо часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування артеріальної гіпертензії. Постанова Кабміну №907 була затверджена 5 вересня 2012 року. Останній раз зміни до неї вносилися в лютому 2014-го, завдяки чому проект було продовжено до кінця року.

У переліку пілотного проекту 2012-2014 років було 10 позицій за міжнародними непатентованими назвами (МНН) — 7 монопрепаратів і 3 комбінованих в усіх формах випуску та в усіх дозуваннях трьох основних груп: С07 (бета-адреноблокатори), С08 (антагоністи кальцію) та С09 (гіполіпідемічні засоби).

У 2015 році обсяг споживання цих ліків в Україні становив 51 млн упаковок. Для порівняння: за цей самий період українці використали 129 млн упаковок кардіологічних препаратів (від групи С01 до С10). Тобто три групи С07, С08 і С09 — це майже 40% усіх кардіопрепаратів, спожитих у країні. А 10 позицій, які були включені до проекту 2012-2014 років, — це 33,5 млн упаковок, застосованих у 2015 році, тобто 2/3 (66%) усіх препаратів груп С07, С08 і С09 та 1/4 (26%) усіх кардіопрепаратів (тут і далі використані дані системи дослідження ринку PharmXplorer/«Фармстандарт» компанії Proxima Research). При цьому важливо, що проект 2012-2014 років не обмежував дозування і форми випуску препаратів, які підбираються пацієнту індивідуально.

Головним недоліком попереднього пілотного проекту, на думку фахівців, було нехтування кількома позиціями МНН, які часто застосовують у лікуванні артеріальної гіпертензії, а також невелика кількість комбінованих препаратів. Наприклад, «за бортом» проекту залишилися:

• валсартан (С09СА03) і валсартан з діуретиком (С09DА03) — 1,7 млн упаковок (3% усіх препаратів груп С07, С08 і С09);
• каптоприл (С09АА01) і каптоприл з діуретиком (С09ВА01) — 6 млн упаковок (12% усіх препаратів груп С07, С08 і С09);
• карведилол (С07АG02) — 1 млн упаковок (2% усіх препаратів груп С07, С08 і С09) та інші ефективні, безпечні й доступні за ціною ліки.

Проект, запропонований Міністерством охорони здоров’я в листопаді 2016 року, також містить перелік позицій МНН, які чиновники вважають доречним включити до системи відшкодування вартості ліків. Однак у новому переліку наявні лише 4 із 10 позицій пілотного проекту 2012-2014 років. На фото 1 добре видно, які препарати залишаються, а які, за рішенням МОЗ, вибувають із проекту реімбурсації. Досить дивне рішення, адже саме їх найчастіше призначають лікарі! Це 58% упаковок зі старого переліку (майже 20 млн) — 15% усіх кардіопрепаратів України! Тобто замість того, аби розширити його тими препаратами, що не були включені раніше, але добре себе зарекомендували в лікарській практиці, МОЗ видаляє 58% упаковок.

Диявол ховається в деталях

У пропонованому Уляною Супрун і її командою переліку є ще одна суттєва відмінність від пілотного проекту 2012-2014 років — вказані конкретні форми випуску і дозування препаратів.

Наприклад, раніше в проекті брав участь амлодипін як монопрепарат і амлодипін у комбінації з лізиноприлом в усіх формах випуску та дозуваннях. Тепер — тільки таблетки монопрепарату амлодипіну по 5 мг. Тобто комбінований препарат узагалі виключили, а щодо монопрепарату — було вилучено найчастіше вживане дозування 10 мг (у 2015 році із загального обсягу спожитого амлодипіну 4,3 млн упаковок на таблетки із дозуванням 10 мг припало 2,1 млн — 49% усього використаного амлодипіну).

У переліку 2012-2014 років був еналаприл як монопрепарат й еналаприл у комбінації з гідрохлортіазидом. Тепер залишилися тільки таблетки монопрепарату еналаприлу по 2,5 мг і 5 мг. Загальна кількість спожитого монопрепарату становить 9,6 млн упаковок. Вибрані МОЗ дозування — це лише 1,6 млн упаковок (16% від загального обсягу). З переліку зникло дозування 10 мг, найуживаніше в Україні — 6,2 млн упаковок (2/3 загального обсягу)! А дозування еналаприлу 2,5 мг, яке МОЗ включив до переліку 2016 року, набагато рідше використовується в Україні — лише 91 тис. упаковок, тобто менше 1% від загального обсягу спожитого еналаприлу! Ось так, легким помахом руки Міністерство викидає з проекту дозування препарату, що призначається найчастіше, і вписує непотрібне пацієнтам, але дуже потрібне чиновникам? Річ у тому, що таблетки еналаприлу 2,5 мг для України виробляють лише дві компанії — словенська КRКА та індійська Dr. Reddy’s.

У новій пропозиції МОЗ є й ліки, які взагалі не належать до групи С «Кардіологічні препарати», наприклад, клопідогрель (В01АС04). У 2015 році було призначено лікарями і використано хворими 53 млн упаковок препаратів АТС-групи В «Засоби, що впливають на систему крові й гемопоез». Клопідогрель — 1 із 82 МНН у групі В з обсягом продажів 718 тис. упаковок, що становить 1% від усіх препаратів цієї групи. Чому МОЗ включило до проекту тільки одну позицію МНН, якщо до згаданої групи входить, наприклад, ацетилсаліцилова кислота з обсягом споживання 4,4 млн упаковок? А всі препарати групи В01АС «Анти­агреганти», за винятком клопідогрелю, — це 6,6 млн упаковок (12% від загального обсягу 53 млн упаковок).

Може, це обумовлено тим, що клопідогрель виробляють французька компанія Sanofi, ісландська Actavis, а також уже згадувані індійська Dr. Reddy’s і словенська КRКА?

Аналогічне питання слід поставити ще по 10 із 17 позицій МНН, обраних МОЗ з інших груп препаратів, які раніше не брали участі в проекті та являють собою 1 позицію, вирвану з 10-80 подібних МНН.

Знову Африка і малярія?

У пояснювальній записці МОЗ стверджує, що керується 19 випуском приблизного переліку основних лікарських засобів ВООЗ. Перелік тому і називається приблизним, що не враховує особ­ливостей структури захворювань країни й інші аспекти. Більше того, він орієнтований швидше на країни третього світу, особливо африканські. На питання: «Навіщо українцям ліки від африканських хвороб?» МОЗ спільно з нинішнім директором Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України Тетяною Думенко відповіло ще рік тому. Розслідування РБК-Україна виявило, що в 2015 році, прикриваючись тим самим приблизним переліком ВООЗ, МОЗ включило до Національного переліку лікарських засобів аж 12 препаратів від малярії. Т. Думенко тоді заявила, що в Україні навіть трапляються смертельні випадки, спричинені малярією. Правда, виявилося, що тільки серед військового контингенту, який виїздить у країни Африки. Але МОЗ це не збентежило.

А що ж зараз? У 2012-2014 роках у пілотному проекті, наприклад, брали участь препарати ніфедипіну, включеного до 19-го випуску приблизного переліку ВООЗ. А ось у проекті, запропонованому Уляною Супрун і її командою, ніфедипіну немає. Вибіркове дотримання рекомендацій ВООЗ?

Вільне трактування їх чиновниками дало змогу виключити дійсно важливі препарати (або їх окремі форми випуску і дозування) на догоду чиїмсь інтересам. Ймовірно, корупційним.

Чиїх рук справа?

У МОЗ України фармацевтичною діяльністю зай­мається лише одне управління. Його начальник — Тарас Лясковський, незмінний «керманич» фарми в МОЗ ще із часів Раїси Богатирьової і близький друг тендерного фармкороля Бориса Литовського. Саме Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України готувало документ, який підписала в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун і направила на термінове узгодження. Чи могла вона не знати про особливості споживання ліків в Україні? Безумовно, могла. Але чому ні вона, ні її заступники, ні 38 її радників не проаналізували досвід пілотного проекту 2012-2014 років? Чому з проекту дивним чином зникли препарати з переліку ВООЗ, яким нібито керується Міністерство?

Як підставили Прем’єр-міністра

Володимир Гройсман з перших днів на посаді Глави Уряду взявся за одну із найскладніших сфер. Якщо його попередники всіляко обходили тему охорони здоров’я та просто давали доручення профільним Віце-прем’єру й Міністру, то В. Гройсман неодноразово виносив на обговорення, публічно аналізував і роз’яснював ситуацію в галузі та вектор реформ. Отже, пересічний українець чує від самого Прем’єр-міністра, що ліки від гіпертензії стануть доступнішими, а ціни на них нарешті будуть справедливими. Але коли він приходить в аптеку і намагається придбати препарат, який йому призначив його сімейний лікар (або терапевт, чи кардіолог) і який йому допомагає впоратися з підвищеним тиском, то дізнається, що його ліки не включені до переліку препаратів для відшкодування. А отже, коштуватимуть так само дорого, незважаючи на обіцянки Уряду. До чого це призведе? До невдоволення владою, яка «обіцяла, але не зробила».

Зате фармкомпанії, що лобіювали включення своїх препаратів у держпрограму, точно збільшать продажі. А чиновники, які їм допомагали, отримають хабарі за «успішно виконану роботу» і залишаться у своїх кріслах на невиз­начений термін.

За матеріалами Pharma.net.ua