Міністерство охорони здоров’я України починає впровадження прозорої системи е-Health для лікарів та пацієнтів. Але як можна створити щось якісно нове, коли біля керма стоять лобісти фармацевтичних компаній, з котрими пов’язані безкінечні корупційні скандали, та наближені до вищого медичного керівництва країни громадські активісти?
Із лютого 2017 року в Україні розпочався перший етап запровадження системи е-Health, що повинна докорінно переформатувати медичну систему: винищити хабарництво і приписки, встановити жорсткий контроль над видачею лікарняних і рецептів, скласти чіткі реєстри пацієнтів, які потребують допомоги в рамках державних програм. Саме завдяки цій системі гроші мають таки піти за пацієнтом. Робота над створенням е-Health вже у розпалі (щоправда, поки лише на папері) — підписано два Меморандуми про співпрацю, створено Координаційну раду МОЗ із питань інформатизації сфери охорони здоров’я. До неї також увійшли підприємці та представники громадських організацій, але яких? Тут якраз і починається найцікавіше — громадський сектор чомусь представлятимуть не ті, за кого проголосували. Система e-Health уже на перших етапах свого створення показує: не «гроші ходитимуть за пацієнтом», просто «свої» інакше ділитимуть фінансові потоки.
Вибір із наперед готовим результатом
Україна — демократична держава з високо розвиненим громадянським суспільством (принаймні видимість цього прийнято створювати у чиновницьких комітетах, особливо коли мова йде про великі фінансові вливання). Тому до підписання Меморандумів про співпрацю у впровадженні e-Health долучили і громадських активістів та підприємців — усього близько 150 осіб. Незважаючи на те що в Положенні про Координаційну раду Міністерства охорони здоров’я України з питань інформатизації сфери охорони здоров’я зазначено: «До складу Координаційної ради може входити не менше 10 та не більше 20 осіб», радник в. о. Міністра охорони здоров’я Ірина Шевченко запропонувала відібрати із громадського сектора лише шістьох осіб — трьох від громадських організацій і трьох від бізнесу. Мабуть, це зробили для того, аби громадськість не заважала реформам постійним контролем.
1 лютого Голова ГО «Мольфар» Юлія Вотчер — відома українська волонтерка, яка за свою діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, — повідомила, що за результатами голосування від громадського сектора до Координаційної ради при МОЗ увійшли 4 особи: Світлана Дудчак (ГО «Громадянська служба «Свідомо»), Юлія Вотчер (ГО «Мольфар»), Олег Свентух (ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД») та Геннадій Кіржнер. Але вже ввечері цього самого дня список кандидатів кардинально змінюється. Від першого складу громадських активістів залишається лише представник «Всеукраїнської мережі ЛЖВ». Після «перерахунку» голосів членами Координаційної ради МОЗ стають представники ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», БФ «Пацієнти України» і ГО «Батьки за вакцинацію».
«Виявляється, навички «підрахую» перейняв один з учасників голосування, а саме Олег Свентух із «Всеукраїнської мережі ЛЖВ». Новий «Ківалов», отримавши доступ до результатів голосування, самовільно їх модифікував, видалив зі списку основного конкурента та забрав голоси в переможців. Думаєте, так не буває? Помиляєтеся», — розповіла про цю ситуацію на своїй сторінці у Facebook Юлія Вотчер.
«Свої» громадські активісти
Якось так вийшло, що представляти громадський сектор у Координаційній раді МОЗ із питань інформатизації сфери охорони здоров’я будуть БФ «Пацієнти України» та ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» — основні захисники команди в. о. Міністра охорони здоров’я у конфлікті між новою командою Міністерства та лікарями. На початку січня 2017 року «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» та «Пацієнти України» одноголосно стали на захист Уляни Супрун: виступали разом із нею на прес-конференціях, неодноразово висловлювали їй підтримку у ЗМІ та на офіційних сайтах своїх структур. Одним словом, як могли, так і вливалися в ряди нової команди МОЗ — заробляли свій кредит довіри. І коли мати власну позицію, яка «випадково» збігається з позицією в. о. Міністра, — особиста справа кожного, то шлейф гучних скандалів, котрий тягнеться за «громадськими активістами», має насторожити ту саму громадськість. Крім того, дивно, що контролювати впровадження системи е-Health будуть дві громадські організації, які по суті є однією структурою. Наприклад, Дмитро Шерембей — засновник і колишній керівник БФ «Пацієнти України» зараз разом з іншим «активістом» Володимиром Курпітою очолює ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».
Скандальні борці з корупцією
Голосно говорити про діяльність «компаній Шерембея» почали три роки тому — саме тоді представники цього громадського сектора оголосили себе борцями із корупцією. Активно виступаючи проти тодішнього керівництва МОЗ, вони намагалися забезпечити прохід до керівного крісла «своїм». Тоді й стали надбанням широкого загалу цікаві факти з біографії керівників «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» та «Пацієнтів України», що нині оточили нове керівництво відомства і непомітно влилися в ряди Координаційної ради Міністерства охорони здоров’я України з питань інформатизації сфери охорони здоров’я. Зокрема, відомо, що у 2014 році «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» та «Пацієнти України» влаштовували пікети, вимагаючи від МОЗ закуповувати для лікування дітей, хворих на муковісцидоз, «Креон®» виробництва компанії Abbott замість вітчизняного препарату «Креазим». Але мало хто знає, що на рахунок антикорупціонера-активіста, тричі засудженого за квартирні крадіжки Дмитра Шерембея надходили певні (не малі) суми від компанії Abbott якраз тоді, коли він разом із товаришами боровся за інтереси цього фармвиробника. Зокрема, у першому кварталі 2014 року Д. Шерембей отримав від виробника «Креону®» компанії Abbvie (колишня Abbott) близько 10 тис. грн. Розмір винагороди невеликий, і це зрозуміло: «громадські активісти» у 2013 році забезпечили закупівлю цього препарату Міністерством лише на 800 тис. грн. Але вже у 2015 році обсяг централізованої бюджетної закупівлі препарату «Креон®» у компанії Abbvie становив 8 млн грн. Окрім лобістської акції, спрямованої на заміну «Креазиму» «Креоном®», діячі прославилися також боротьбою за скасування реєстрації українського препарату «Альфапег®-С» перед проведенням тендерних закупівель у 2014 році, уведенням у 2015 році в програму закупівель МОЗ софосбувіру для лікування гепатиту С, що призвело до зайвих фінансових витрат.
Цікавим є і той факт, що нинішній виконавчий директор ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Володимир Курпіта, якого у травні 2014 року було призначено Головою Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, пролобіював державні закупівлі препарату «Презиста®» виробництва «Янссен-Сілаг С.п.А.» (компанія належить транснаціональній корпорації «Джонсон і Джонсон»). Про це свідчить рух коштів на рахунку Володимира Курпіти за 2013 рік: ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» перерахувало «активісту» понад 60 тис. грн. Крім того, починаючи з 1 вересня 2014 року В. Курпіта, який очолював центральний орган виконавчої влади, одержував грошову винагороду від БФ «Пацієнти України».
І це далеко не всі факти про веселі походеньки громадських організацій, які контролюватимуть впровадження одного з найважливіших секторів медичної реформи в Україні. Чого лише вартий скандал під час закупівлі препаратів для лікування ВІЛ-інфекції/СНІД «Всеукраїнською мережею ЛЖВ», коли «кудись» зникли 4 млн грн. Тоді ж з’ясувалося, що деякі препарати, придбані «громадськістю», виявилися на 200% дорожчими, ніж закуплені державою. Одним словом, за роки своєї діяльності «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» та «Пацієнти України», позиціонуючи себе як чесні та непідкупні борці з корупцією у медичній сфері, неодноразово перебували в центрі корупційних та лобістських скандалів. Тепер же «громадські активісти» абсолютно законно ввійшли у структуру МОЗ, щоб керувати медичною реформою і бути поблизу фінансових потоків однієї з найдорожчих соціальних сфер України. Для чого? Відповісти на це питання не складно, хоча це й розчаровує.
За матеріалами онлайн-видання «Ракурс» та сторінки Юлії Вотчер у Facebook
