У першій декаді лютого 2017 року Сенат США затвердив на посаду міністра охорони здоров’я головного критика реформи, яку в народі прозвали Obamacare, колишнього хірурга-ортопеда, республіканця Тома Прайса. Це означає, що найбільше досягнення часів президентства Барака Обами буде знищено. Коли — питання часу і того, наскільки злагоджено працюватиме команда Дональда Трампа.
Республіканці, які від самого початку нещадно критикували медичну реформу (прийнятий у 2010 році закон «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги» не отримав тоді жодного голосу від опонентів), роблять усе можливе, аби її відмінити. Зокрема 14 січня 2017 року, за 6 днів до інаугурації Д. Трампа, Палата представників США проголосувала за резолюцію, яка ініціює процес скасування Obamacare, а 20 січня, у перші години своєї роботи в Білому домі, новообраний Президент підписав виконавчий указ, що полегшує чинні для держустанов нормативні вимоги, уведені законом про доступне медичне страхування, на підставі якого працює програма Obamacare. Урядовим службам наказано ігнорувати положення про податкові вимоги та штрафи щодо людей і компаній, які не придбали обов’язкового медичного страхування. Незважаючи на це, до відміни самої медичної реформи ще далеко: у нової політичної більшості США поки немає одностайної думки стосовно того, чим її замінити. До того ж в останніх інтерв’ю Д. Трамп повідомив, що деякі програми Obamacare, швидше за все, буде залишено.
Суть медичної реформи США
Запропонована адміністрацією Б. Обами реформа побудована на одному фундаментальному принципі: медичне страхування є обов’язковим для всіх громадян та підприємців, які мають понад 50 робітників.
Отже, основні правила, за якими працює медицина в США, такі:
- обов’язкове медичне страхування та штрафи за відмову від нього (у 2016 році штраф на одну не застраховану особу становив близько 690 дол. на рік), субсидії на придбання страховок для малозабезпечених груп населення;
- заборона для страхових компаній відмовляти у виплатах або дискримінувати за статтю, здоров’ям, доходами та іншими показниками (з 2014 року роботодавці та їх страховики більше не можуть відмовляти працівникам у наданні медичної страховки або підвищувати страхові внески, якщо до моменту початку трудового договору в них уже було підтверджене тяжке хронічне захворювання — СНІД, рак тощо);
- субсидії на придбання страховок для малозабезпечених і для малого бізнесу (до 50 осіб) надаються тільки за умови купівлі плану через біржу;
- удосконалення державного страхування для осіб літнього віку — Medicare (терапевти і педіатри, що працюють із цією категорією населення, отримують надбавку до зарплати, а ті, хто користується їх послугами, мають право на щорічну безкоштовну диспансеризацію. Для них також передбачено низку додаткових послуг: незаможні, які потребують постійного догляду, отримують можливість жити в спеціалізованих медичних центрах);
- додаткові субсидії, що закривають вікно в покритті вартості медикаментів;
- знижки до 50%, котрі надаються виробниками на брендові медикаменти;
- розширення державної програми страхування малозабезпечених Medicaid за рахунок федеральних субсидій і збільшення базового пакету послуг з охорони здоров’я в рамках цієї програми;
- вимога до страховиків розподіляти не менше 80-85% страхових премій на виплати працівникам, які обслуговують малозабезпечені групи населення;
- субсидії малому бізнесу на придбання страхових планів для найманих працівників;
- превентивні заходи щодо охорони здоров’я повністю покриваються страховим планом;
- механізми контролю витрат і заходи щодо підвищення прозорості системи: публікація вартості послуг лікарнями, стандартизація страхових планів, їх супровід споживчими рейтингами і заходами якості послуг, публічне обґрунтування підвищення страхових премій, публікування лікарями платежів від виробників обладнання та медикаментів, проведення незалежних досліджень порівняльної ефективності різних схем терапії.
Obamacare — хороший приклад поганого закону
Американська система охорони здоров’я суттєво відрізняється від тієї, до якої звикли українці та більшість європейців. Незважаючи на те що США посідають перше місце у світі за обсягом витрачених коштів на медицину (1 млрд дол. у 2016 році), за якістю медичних послуг та здоров’я населення вони навіть не входять до першої тридцятки країн. Зокрема у США аж до 2010 року не існувало закону, який зобов’язував би кожного громадянина мати медичну страховку. Така нетипова для розвинених країн ситуація передбачала, що громадянин або платить значні суми за разові відвідування лікувальних закладів та отримані медичні послуги, або купує медичну страховку, якщо її не надає роботодавець з власної ініціативи. Ще за часів президенства Ліндона Джонсона у 1965 році набули чинності дві програми, спрямовані на надання медичної допомоги малозабезпеченим верствам населення й особам похилого віку — Medicaid і Medicare, які все одно не покривали їх витрат на медичні послуги, оскільки більше половини лікувальних закладів у США приватні. Частка державних клінік та лікарень — трохи більше 20%.
21 березня 2010 року Конгрес США проголосував за поетапне впровадження закону «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги». Цей закон по суті мав докорінно переформатувати систему надання медичних послуг у країні. І за 6 років завдяки йому вдалося домогтися суттєвих змін: кількість незастрахованих зменшилася майже наполовину — із 16 до 8,9% (станом на перше півріччя 2016 року). Проте, незважаючи на такий, здавалося б, позитивний показник, частина американців лишилася незадоволеною реформою медицини. І причина не лише у запровадженні обов’язкового медичного страхування й системи штрафів через відмову від нього, а й у тому, що середній клас відчув на собі великий фінансовий тягар: Obamacare «подарував» американцям 18 різних податків, штрафів та інших поборів (наприклад, з’явився податок для людей, які заробляють понад 200 тис. дол., або для сімейних пар, річний дохід яких становить більше ніж 250 тис. дол. на рік. Вони сплачують 1% від доходів — Medicare Hospital Tax). Крім того, під час запровадження медичної реформи у США громадянам обіцяли, що витрати на виплату страхових внесків за умови придбання Obamacare скоротяться у середньому на 2,5 тис. дол. у рік. Натомість вони зросли на 4,9 тис. дол. І від цього постраждали передусім американці, які за законом не мають права на федеральні субсидії.
Автори Obamacare, розробивши жорсткі правила щодо страхових планів (а це різко збільшило витрати страхових компаній), сподівалися, що вони компенсуватимуться притоком нових клієнтів із хорошим здоров’ям. Тобто вони мали покривати витрати страхових компаній. Але ці надії не справдилися, і страхові компанії понесли колосальні збитки. За неповними даними, близько 290 страхових планів, пропонованих на страхових біржах Obamacare, виявилися збитковими. Це призвело до збільшення вартості медичних страховок. Як наслідок — люди змушені купувати дешевші страховки з гіршим покриттям або взагалі відмовлятися від медичного страхування (набагато дешевше заплатити штраф, ніж придбати страховку). Як зазначив конгресмен-демократ Джим Макдермот, близько 17 млн людей — учасників Obamacare не можуть отримати медичну допомогу, на яку мають право. Причина цього досить банальна: навіть після сплати страхових відрахувань до 25% американців, охоплених Obamacare, пропускають планові візити до лікаря або медичні тести, оскільки не можуть сплатити ту частину їх вартості, яка не передбачена страховою програмою.
Одним словом, американці отримали медичну реформу, але разом із нею і незаплановані фінансові витрати. А оскільки для малозабезпечених категорій громадян діють пільгові тарифи та субсидії від держави, то середній клас залишився ні в сих ні в тих — недостатньо багаті, щоб жити і не турбуватися про медичне страхування, але й недостатньо бідні, аби розраховувати на допомогу від держави.
Що далі?
Зараз республіканці у Конгресі працюють над зміною системи медичного страхування. Нову медичну програму, яка замінить Obamacare, політики обіцяють презентувати вже в кінці березня. За повідомленням авторитетних американських ЗМІ, у чернетці законопроекту й досі немає чіткого уявлення, якою має стати медицина США. Є кілька пропозицій стосовно змін до закону «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги». Перша — ввести обмеження федерального фінансування страхової програми Medicaid, друга — зберегти наявні пільги для тих, хто вже має Medicaid, але скоротити страхові послуги для нових клієнтів. Республіканці також планують скасувати субсидії, які отримують ті, хто не здатен самостійно придбати страховку, і ввести податковий кредит (до 4 тис. дол. щорічно) для людей віком понад 60 років за умови, що страхові компанії здобудуть можливість підвищувати ціни на медичні послуги для осіб літнього віку. Крім того, республіканські губернатори із семи штатів пропонують перетворити Medicaid із федеральної програми на програму, що діє на рівні штатів, з певними фінансовими лімітами. Це зменшить бюджетне навантаження на Вашингтон, але збільшить його на штати.
Якою буде подальша доля Obamacare і чи знайдуть республіканці правильне рішення, котре влаштує всіх американців, покаже час. Напевно відомо лише одне — медицина США однозначно зазнає змін. Реформа, втілена за часів президентства Б. Обами, до кінця не влаштовує ані пацієнтів, ані страхові компанії, ані лікарів. Враховуючи це, особливо дивним видається той факт, що українські реформатори вважають американську модель медицини прикладом досконалої системи, котру варто наслідувати.
Як показав час, те, на що рівняються українські реформатори, не зовсім влаштовує американське суспільство, де рівень життя і фінансові витрати на медицину набагато вищі, ніж у нашій державі. Чи не стане медична реформа для України черговим непідйомним фінансовим тягарем, коли навіть комунальні тарифи можуть потягнути не всі громадяни — питання суто риторичне.
Тетяна КОЛІСНИК, «ВЗ»
