У рамках Міжнародного симпозіуму «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз», що відбувся 11-12 жовтня у рамках програми «Глобальна ініціатива здоров’я» на базі НДСЛ «Охмадит» у м. Києві за підтримки Держслужби України соцзахворювань та Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД», експерти обговорили питання поєднаної педіатричної патології та найбільш ефективні методи боротьби із захворюванням.
Голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна представила загальноукраїнські дані щодо розвитку ко-інфекції: рівень захворюваності та смертності від недуги й основні шляхи її подолання.
Вона зазначила, що до ключових аспектів розв’язання проблеми ко-інфекції потрібно віднести налагодження механізму обліку хворих на ко-інфекцію ВІЛ/ТБ; проведення поглибленого аналізу причин зростання захворюваності на поєднану інфекцію; поліпшення диспансерного нагляду за хворими та забезпечення вчасного їх обстеження; належну профілактику та лікування, особливо дітей.Крім того, потрібно посилити співпрацю двох служб (фтизіатричної та з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу) у напрямку організації виявлення ко-інфекції, її профілактики та лікування. Одним із пріоритетів спільної роботи служб має стати вдосконалення стандартів надання допомоги та контроль за їх дотриманням у подальшому.
У роботі симпозіуму також взяли участь представники університету Браун (США), лікарі-педіатри, які спеціалізуються на ВІЛ-інфекції, дитячі фтизіатри з усіх регіонів України, науковці з Південної Африки та США, які мають власний досвід педіатричного супроводу туберкульозу, а також представники ВООЗ, UNICEF, Фонду Клінтона, Національного інституту пульмонології та Міністерства охорони здоров’я України.
Симпозіум став платформою для комунікації між провідними світовими науковцями та дитячими інфекціоністами, фтизіатрами з усіх областей України, провідними громадськими та державними діячами у сфері громадського здоров’я та українськими законодавцями, адже це перша спроба якісно проаналізувати ситуацію з ко-інфекцією ВІЛ/туберкульоз в Україні та застосувати міжнародний досвід у боротьбі з недугою.
Разом із тим, експерти визнали: ко-інфекція завдає труднощів лікарям та пацієнтам в усьому світі, оскільки не існує простих та однозначних методів її діагностування та лікування. Проте загрозливих масштабів поєднання ВІЛ та ТБ набуло лише в окремих регіонах світу, в тому числі у пострадянських країнах, у країнах Південної Африки та Індії. Час від часу проблема ко-інфекції загострюється і в деяких розвинених країнах або окремих містах. Так, наприклад, за останні кілька років туберкульоз і ко-інфекція ВІЛ/туберкульоз стали серйозною проблемою у Лондоні.
Під час лікування ко-інфекції українські лікарі і пацієнти стикаються з багатьма недостатньо вивченими питаннями, у першу чергу — діагностуванням ТБ у дітей загалом і у ВІЛ-позитивних дітей зокрема. Надмірна централізація фтизіатричної служби в Україні призвела до недостатньої поінформованості лікарів загальної практики з питань семіотики та діагностики ТБ, і тим самим ускладнила проведення діагностики ТБ у ВІЛ-інфікованих дітей.
Розрахунковий показник захворюваності туберкульозом серед ВІЛ-інфікованих дітей в Україні в 2011 році у 268 разів перевищував аналогічний показник серед не уражених ВІЛ-ом дітей. Згідно з офіційною статистикою, 91 ВІЛ-позитивна дитина захворіла на туберкульоз у 2011 році, хоча ці цифри не відображають усього масштабу проблеми.
Однак, за умов впровадження в українську систему охорони здоров’я рекомендацій міжнародних фахівців, Україна має всі шанси не лише розв’язати проблему ко-інфекції, але й побороти епідемію туберкульозу загалом.
Прес-служба МОЗ України
