Ось уже 125 років стоять учені державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. і.і. мечникова» Національної академії медичних наук України.
Наукові гіпотези та припущення, прогнози на близьке й далеке майбутнє медицини – української та світової – перетворюються на реальність саме тут, у стародавніх стінах першого у царській Росії та одного з найстарших у Європі закладу протиепідемічного профілю. У його 12-ти науково-дослідних лабораторіях, частина з яких – унікальні, майже 200 співробітників, серед яких 8 докторів та 44 кандидати наук, займаються питаннями біологічної безпеки нашої країни.
Історія, що стала легендою
Усе починалося наприкінці ХІХ ст., коли Луі Пастер розробив теорію збудників хвороб та використання вакцин для запобігання їм, а в Парижі було засновано перший у світі мікробіологічний інститут. Але ще до відкриття (1888 р.) цього славетного наукового закладу, у травні 1886 р., Харківське медичне товариство ухвалило рішення про створення в місті Пастерівського інституту щеплень та бактеріологічної станції. Невдовзі, 20 квітня 1887 р., вони розпочали свою роботу в невеликому будиночку поблизу Нікольського собору. Водночас зібрали кошти і замовили проект величної споруди на кшталт ще недобудованої паризької — відомому російському архітектору, академіку А. Бекетову. Цікаво, що коли розпочали будівництво унікального лабораторного корпусу інституту з урахуванням його технологічних цілей, стару хіміко-мікроскопічну лабораторію, де повним ходом тривали дослідження, знести було неможливо. Тому триповерховий будинок винесли вперед і він таким чином замкнув своєрідні архітектурні та духовні вісі тодішнього Харкова — Центральний Благовіщенський собор і Нікольська церква; Синагога та Німецька вулиця (нині Пушкінська). Із тих пір у місті зародилися легенди про особливу творчу та духовну атмосферу інституту, названого ім’ям видатного харків’янина Іллі Мечникова, який працював у Пастерівському інституті в Парижі та став Нобелівським лауреатом. На початку ХХ ст. харківські вчені зробили ряд видатних відкриттів, які врятували життя мільйонів людей. Зокрема, у роки першої та другої світових воєн тут налагодили випуск вакцини проти газової гангрени та правця, із 1921 р. почали дослідження туберкульозу і згодом організували вперше в СРСР випуск вакцини БЦЖ для імунізації дітей. У передвоєнний період список виробництва вакцинно-сироваткових препаратів Всеукраїнського інституту бактеріології, епідеміології та серотерапії ім. І.І. Мечникова (так тоді називався НДІ) досяг 37 найменувань. Під час Великої Вітчизняної війни співробітники інституту відкрили свій «медичний фронт». Ось офіційні дані за 1942 рік: 110 тис. поранених прищеплено проти газової гангрени, більш як 1 млн 120 тис. бійців отримали протиправцеву сироватку, зроблену інститутом.
Під час воєнних бомбардувань центр Харкова вщент знищили німецькі літаки, у споруду ж Мечниківського інституту не потрапив жоден артилерійський снаряд, не те що авіабомба — тоді харків’яни остаточно повірили, що цьому науковому закладу, покликаному рятувати життя людей, сприяють вищі сили.
На випередження часу
Відразу після закінчення війни в інституті зрозуміли: потрібно працювати на майбутнє. Відтоді почалася розробка протимікробних лікарських і профілактичних засобів — було отримано антибіотик саназин і протипухлинний препарат неоцид, впроваджено в лікарську практику ектерицид, хлорофіліпт, декаметоксин, діагностичний препарат лецитовітелін. Учені інституту створили оригінальний, який не має аналогів у світі, анатоксин синьогнійної палички та гіперімунну антисиньогнійну антитоксичну плазму.
Коли у країні трапилася страшна чорнобильська катастрофа, в зону ураження направили дослідників-харків’ян, щоб розробити концепцію радіаційного захисту населення. Коли читаєш назви монографій, які видали вчені інституту протягом 1995–1997 рр., здається, поринаєш у світ наукової фантастики: «ВІЛ-інфекція. Гіпотези і факти», «Математичне моделювання в розробці нових протимікробних засобів», «Медико-соціальні наслідки ядерних катастроф», «Принцип оптимальності хвороби», «Саморегуляція в мікробіоценозах і нові підходи до профілактики менінгококової інфекції», «Адаптаційний синдром і імунітет», «Алергія та екологія»… Однак, це були реальні результати наукових досліджень із радіобіології, стратегії й тактики боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах серйозної екологічної кризи.
Розповідає директор інституту, доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України, відомий фахівець у галузі мікробіології та імунології Юрій ВОЛЯНСЬКИЙ:
— За радянських часів Чорнобиль був не першою катастрофою. Ми вже мали досвід роботи в умовах секретності в осередках ядерного ураження у Семипалатинську (більш як 300 випробувальних вибухів), на Новій Землі (майже 1000 водних та підземних вибухів), а також у Челябінську, де трапилася аварія на виробництві урану. Тоді ніхто не знав, що сотні, тисячі людей уже мали проблеми зі здоров’ям через радіацію. У книзі «Медико-соціальні наслідки ядерних катастроф» ми змогли відверто узагальнити свій досвід та зробити перші висновки і прогнози щодо майбутнього людей, які опинилися в Чорнобильській зоні. На той час ми вже всі звикли, що мікроби слід знищувати! Для цього винайшли різні антибіотики, антисептики, дезінфектанти. Але людство випустило з уваги, що 99,9% мікробів — корисні. Без них не було б нічого живого на Землі.
Після ядерних катастроф імунологія дійшла до тієї межі, коли потрібно було визнати, що радіація впливає не тільки на людину і тварин, які, до речі, є лише частиною природи, а й на флору, фауну, ґрунт, повітря, воду, в яких розвивається мікробний світ. Під впливом випромінювання він значно змінився. І нам це потрібно було враховувати. Бо після Чорнобилю вже немає класичних інфекційних хвороб та їхніх класичних симптомів. Від атаки мікроорганізмів страждає, передусім, нейро-імунно-гормональна система людини. Почалися важкі ендотоксикози, ендокринні захворювання, збільшилися в десятки разів онковияви, з’явилися нові, невідомі людству, хвороби. Крім того класичні інфекції почали вести себе вкрай агресивно. Приклад тому — грип, туберкульоз у поєднанні зі СНІДом, дифтерія, скарлатина, кір. Є окремі випадки захворювання на поліомієліт у деяких країнах колишнього СРСР, хоча вважається, що цю інфекцію подолано. Ми працюємо над тим, щоб зменшити захворюваність класичними інфекціями та хворобами, спричиненими умовно-патогенними мікробами, оскільки все більше людей гине від так званих банальних інфекцій — стафілококу, стрептококу, ентерококу тощо. Але для науки замало йти в ногу з часом. Час потрібно випереджати, працювати на майбутнє.
На межі двох світів — науки та фантастики
— У ХХІ ст. у нашому інституті з’явилися нові оригінальні, поки що єдині в Україні, лабораторії, які очолюють науковці найвищого рівня. Про роботу кожної з них можна писати окремі статті, але я коротко зупинюся на кількох основних наукових напрямках, — продовжує розповідь Юрій Леонідович Волянський. — У буквальному сенсі на майбутнє працюють науковці лабораторії нових і маловивчених інфекційних захворювань, яку очолює доктор медичних наук, заступник директора з науки Сергій Похил. Вони розробляють методи діагностики маловідомих мікроорганізмів та захворювань, спричинених ними, як от анаплазмоз, бартонельоз, ерліхіоз та ін. Проблеми, які вивчають співробітники лабораторії, постануть перед людством на повний зріст у майбутньому, і про них сьогодні мало що знаємо не лише ми, а й світова медична спільнота. Людство має бути готовим до профілактики і запобігання патогенним ситуаціям, знати методи лікування та реабілітації хвороб майбутнього.
Унікальною є і лабораторія протимікробних засобів, якою завідує кандидат медичних наук Володимир Казмічук. Саме тут було створено широковідомий хлорофіліпт, а нині тут працюють над вивченням причин росту мультирезистентності мікроорганізмів до сучасних синтетичних протимікробних препаратів, ведуть пошук нових біологічно активних речовин із вищих рослин для розробки фармпрепаратів проти хвороб мікробної етіології.
Лабораторія імунореабілітології вже набула широкої популярності у хворих людей. До Харкова їдуть на діагностику та лікування представники не лише різних областей України, а й Росії, Білорусі. Очолює колектив кандидат медичних наук Андрій Волянський. Науковим напрямком колективу є комплексна оцінка стану організму: встановлення можливих етологічних чинників імунологічного дисбалансу, пошуки механізмів його патогенезу, а вже на цій підставі — розробка основних принципів, підходів та методів імунореабілітації з урахуванням імунопатогенетичних особливостей. Саме в цій лабораторії на перспективу розробляють нові препарати для терапії та профілактики захворювань, що виникають на тлі імунологічної компрометації організму. Саме її співробітники взялися за створення та провели величезну роботу з розробки 5-ти сучасних вітчизняних вакцин.
Не менш унікальними є і лабораторії екологічного та епідеміологічного моніторингу, якою керує кандидат медичних наук Світлана Деркач, і молекулярного моделювання, на чолі якої стоїть кандидат медичних наук Юрій Лісняк.
Майже щороку в Харкові ми проводимо міжнародні наукові конференції за участю вчених країн пострадянського простору, Європи, США, Японії, під час яких спільно обговорюємо проблеми мікробіології, імунології, вірусології, паразитології, — завершує свою розповідь директор ДУ «ІМІ НАМН» Юрій Волянський.
Те, що вчора було фантастикою, сьогодні стає реальністю. Наприклад, засади геліобіології було закладено саме у нашій країні, а сьогодні молоді українські вчені під керівництвом члена-кореспондента національної академії медичних наук Аркадія Фролова порушують питання про формування нового наукового напрямку — космічної епідеміології.
Про ці та інші, не менш футурологічні, а також про суворо прагматичні проекти сучасної науки мова йшла на ювілейній конференції харківського ІМІ ім. І.І. Мечникова, яка відбулася 17–18 жовтня.
Напередодні глобального ривка
Конференція, на яку зібралося понад 200 вчених, серед яких були науковці зі світовими іменами із країн колишнього СРСР, Словакії, Словенії, Польщі, Німеччини, Франції, стала логічним завершенням відзначення 125-річного ювілею відомого наукового закладу.
— Українські колеги та ми, вчені провідних науково-дослідних закладів європейських міст, маємо сьогодні спільно розв’язувати загальні для людства нашої планети проблеми. Слід визнати, що на даному ступені розвитку науки епідеміологічна ситуація практично з усіх інфекцій не поліпшується, а навпаки, ускладнюється, — оцінив сучасну ситуацію учасник конференції із Сербії Станко Бобош, доктор ветеринарних наук, член Української академії аграрних наук, знаний мікробіолог. — Цьому сприяють екологічна катастрофа на планеті Земля, економічна криза та політична нестабільність. Але саме в такі часи наука звершує глобальні ривки і виводить людство із криз. Вірю, що саме так буде, і саме для цього ми зібралися в Україні у такий складний час. І те, що роблять харківські вчені, має величезне значення та особливу цінність для біологічної безпеки всього людства.
Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків
