Запорізькому центру трансплантації виповнилося 20 років. За цей час галузь трансплантології зробила величезний крок уперед. Чого вдалося досягнути вітчизняним трансплантологам і з якими проблемами їм доводиться боротися нині – наша розмова з головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «трансплантологія», ректором Запорізької медичної академії післядипломної освіти, завідувачем кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету, керівником обласного центру хірургії,
серцево-судинної хірургії та міжобласного центру трансплантації,
академіком НАМН України, членом-кореспондентом НАН України, лауреатом Державної премії, заслуженим діячем науки і техніки, доктором медичних наук, професором Олександром Никоненком.
ВЗ Як відбувалося становлення центру 20 років тому?
— Офіційно Запорізький центр трансплантації органів створено у 1992 році на базі клініки госпітальної хірургії нинішнього Запорізького державного медичного університету у Запорізькій обласній клінічній лікарні. Ще до його відкриття за допомогою Центру трансплантації, який уже існував у Донецьку, було підготовлено кваліфікованих фахівців із трансплантації, які потім пройшли стажування у провідних центрах світу (Балтимор, Берлін, Відень, Мадрид, Москва, Осака, Пітсбург, Рим). Водночас формувалася матеріально-технічна база — потужну підтримку в цьому ми отримали від підприємства «Запоріжсталь», завдяки чому було створено гемодіалізний центр. Відчутною була й допомога керівництва управління охорони здоров’я Запорізької облдержадміністрації Г. Балашова та З. Лашкул, ректора Запорізького медичного інституту А. Візера, який забезпечував кадрами та як клініцист виступав у ЗМІ, привертаючи увагу до питань трансплантації. У вересні 1992 року у Центрі було зроблено першу операцію з трансплантації нирки жінці, яка прожила після цього ще 12 років і померла від інсульту, тобто від вікових змін, а не від наявності трансплантата. Із часом Центр почав досить швидко розвиватися.
ВЗ У якому напрямку?
— Виникали проблеми у веденні хворих після трансплантації, оскільки пацієнт має отримувати препарати, які запобігають відторгненню пересадженого органа, і для належного ефекту важливо правильно підібрати дозування препарату. Підвищене дозування призводить до виникнення інфекційних ускладнень та онкологічних захворювань, а недостатня концентрація препарату — до відторгнення трансплантованого органа. Тому і виникла потреба створити імунологічну лабораторію, а для діагностування патологічних змін, які виникають у трансплантаті, — морфологічну лабораторію, що дає змогу на підставі змін біопсії диференціювати ускладнення та правильно підбирати терапію. До 1994 року всі ці етапи було освоєно.
А з 2000 року Запорізький центр трансплантації набув статусу республіканського центру — відтоді тут виконують операції мешканцям із усіх регіонів України. Поряд із практичною роботою у Центрі ведеться і наукова — підготовлено та захищено 4 докторські і 4 кандидатські дисертації, видано методичні посібники та «Атлас з морфології ниркового трансплантата», який отримав визнання не тільки в Україні, а й за кордоном. У 2001 році на базі ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти» організовано кафедру серцево-судинної хірургії та трансплантації. Вперше в Україні було розпочато навчання лікарів-інтернів, слухачів, викладачів основ трансплантації. За ініціативою Центру та кафедри підготовлено бригади трансплантологів для Дніпропетровська, Львова, Харкова, Луганська, що дало змогу розширити надання трансплантаційної допомоги в Україні. Також із 2004 року на базі Запорізької медичної академії було організовано Інститут серцево-судинної хірургії і трансплантації, одним із завдань якого стало вдосконалення надання медичної допомоги хворим, котрі потребують трансплантації органів і хірургічного лікування захворювань серцево-судинної системи.
ВЗ Над чим нині працюють фахівці Центру?
— Зараз Запорізький міжрегіональний центр трансплантації надає консультативну допомогу, проводить життєзабезпечувальні процедури в разі хронічної ниркової недостатності, готує пацієнтів до трансплантації органів та забезпечує післяопераційний нагляд хворих із пересадженими органами. За 20 років тут виконано приблизно 600 трансплантацій нирки, 14 трансплантацій печінки, 1 трансплантацію комплексу підшлункової залози і нирки, 3 трансплантації серця, 186 трансплантацій бета-клітин підшлункової залози. Саме тут вперше в Україні (у 1994 році) виконано трансплантацію печінки, а у 2003 році — трансплантацію серця. У Центрі проведено 49 успішних трансплантацій нирки дітям і 78 трансплантацій нирки від живого донора-родича. Крім того, у Центрі зараз готуються до впровадження інших видів трансплантації: трансплантація частини печінки від живого донора, трансплантація серцево-легеневого комплексу та ділянки тонкого кишечнику. Співробітники Центру і кафедри мають високий потенціал професійної підготовки, вони є членами російського і міжнародного товариств трансплантологів, беруть активну участь у підготовці нормативних документів, працюють із засобами масової інформації для створення позитивного іміджу трансплантації, що дає змогу надалі розвивати трансплантацію в країні.
ВЗ А які проблеми, на Вашу думку, сьогодні є найнагальнішими?
— У нашій області функціонує 7 відділень хронічного гемодіалізу, де на програмному гемодіалізі перебувають 250 хворих із хронічною нирковою недостатністю. Окрім того, на диспансерному спостереженні лікарів-нефрологів області — 120 хворих на хронічну ниркову недостатність, їм у будь-який момент може знадобитися лікування методом хронічного гемодіалізу. Щороку проводиться понад 40 000 процедур гемодіалізу і 2900 перитонеальних обмінів. Але цього вкрай недостатньо. Щорічно за державною програмою «Трансплантація» заклади гемодіалізу Запорізької області отримують 2000-2500 комплектів для гемодіалізу (діалізатор, кровопровідні магістралі) — це приблизно 10% від потреби. Придбання гемодіалізних концентратів, дезінфікувальних засобів до апаратів гемодіалізу та медикаментів (рекормон) фінансується за рахунок обласного та місцевих бюджетів, які з року в рік зменшуються. Витрати на одного хворого для забезпечення програмним гемодіалізом до трансплантації нирки на рік становлять 46 915 грн. Для проведення програмного гемодіалізу 250 хворим на рік потрібно 11,8 млн грн. Потреба надання спеціалізованої діалізної допомоги хворим постійно зростає, і на цей час у Запорізькій області існує необхідність у створенні 35 додаткових діалізних місць та заміни застарілого обладнання, тобто придбання 74 діалізних апаратів «штучна нирка». Здійснити це за рахунок обласного та місцевих бюджетів неможливо.
Та найбільша проблема — це те, що за потреби в десятках тисяч трансплантацій в Україні їх виконують лише 100-150 на рік.
ВЗ Причини, як завжди, фінансові?
— Не тільки. У 1999 році було затверджено оновлений Закон із трансплантації, який передбачає забір органів для трансплантації виключно з дозволу родичів — «презумпція незгоди». Але такий дозвіл дуже важко отримати у трагічний для них момент втрати близької людини. Для нашої країни це дуже складні етичні питання, на відміну від країн Заходу. Однак зміни в законі презумпції можуть дати позитивний результат. Приклад — Білорусь, де вже 5 років існує закон «презумпції згоди», там теж розмовляють із родичами загиблого і для таких процедур готують трансплантологів-координаторів, які є не лише лікарями, а й спеціалістами із психології. Вперше трансплантологи-координатори з’явилися в Іспанії (нині там 39 трупних заборів на 1 млн населення, у Білорусі — 19, у Росії — 9, а в Україні — 0,15). Показово і те, що жодного криміналу, пов’язаного із трансплантацією, у цих країнах немає, не зафіксовано звернень родичів загиблих до правоохоронних органів. Чинний закон про трансплантацію не адаптований до умов нашої країни — його потрібно змінювати! Адже трансплантація нині є стандартним методом лікування хронічних хвороб, і це факт. Безперечно, керівництво країни має подбати про повноцінне державне фінансування галузі — без цього ми не матимемо можливості надавати допомогу пацієнтам. І, нарешті, ми маємо розвивати цей напрямок медицини в Україні, а не інвестувати в інші країни. У Київському, Донецькому, Запорізькому центрах є можливість повноцінно займатися трансплантацією, але спеціалісти завантажені лише на 10-12% — решту робочого часу вони змушені віддавати іншим справам. І знову ж таки повноцінній роботі заважає недосконалий закон.
ВЗ Про це говорили учасники конференції, присвяченої актуальним проблемам трансплантології, і не лише лікарі.
— Метою конференції, організованої за ініціативою МОЗ України, Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин, Асоціації трансплантологів України, було зібрати провідних фахівців-трансплантологів країн СНД та ЄС, представників релігійних та громадських організацій, юристів, усіх зацікавлених та небайдужих до долі трансплантаційної служби. Тому тем для обговорення в рамках заходу було багато: обмін сучасним досвідом, інтеграція набутих знань у лікуванні хворих із пересадженими органами, створення принципово нової ефективної системи надання медичної допомоги хворим, що потребують пересадження органів, етичні питання тощо.
Зокрема, після конференції за участі керівників центрів трансплантації, юристів, Архієпископа Запорізького та Мелітопольського Луки відбувся круглий стіл «Етичні питання трансплантації. Обговорення проекту змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини». Архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука не виключає трансплантацію як метод лікування тяжкохворих, але стверджує, що тіло належить загиблій людині, тому тільки вона ще до своєї смерті має надавати згоду щодо трансплантації власних органів. Ще він висловив побоювання з приводу криміналізації цього питання. Потім присутні ознайомилися з опитуванням мешканців Запоріжжя, яке засвідчило, що населення підтримує трансплантацію, хоча і не зовсім орієнтується у суті «згоди» та «незгоди», але усі позитивно ставляться до розвитку цього напряму медицини, хоча вважають, що це дуже дорого, тому хворі самостійно не в змозі заплатити за такі операції.
Насамкінець, коли були висловленні думки щодо підтримки «презумпції згоди», Архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука оголосив рішення стосовно обговорення питання зміни закону трансплантації серед представників духовенства та місця церкви у ньому.
Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ»,
м. Запоріжжя
