Помічник чи колега?

Ми звикли до того, що медична сестра — головний помічник лікаря. Але в Німеччині медсестра абсолютно автономна та не підкоряється «старшому товаришу». Про сьогодення і сподівання медичних сестер у Німеччині «ВЗ» розмовляла з керівником служби з догляду за пацієнтами Симоне Штурм.

ВЗ Наскільки популярна в Німеччині ваша професія?

— Це дуже важко оцінити, адже отримати фах медичної сестри та працювати за ним — дві великі різниці. У підлітковому віці бажання допомагати людям виникає в багатьох, але насправді це дуже важка робота, що пот­ребує високого рівня емпатії й людяності. Не всі мають такі якості, тому, переоцінивши свої сили, йдуть шукати себе в іншій сфері діяльності. Але в молоді сестринська спеціальність, дійсно, популярна: наразі тільки в нашій клініці близько ста майбутніх медичних сестер отримують освіту й працюють. Навчання — інтег­рований процес: неможливо спочатку прослухати лекції, а потім здобувати практичні знання, це має відбуватися паралельно. Більше того, період оволодіння практичними навичками займає дві третини усього освітнього процесу майбутніх медсестер. У мій час на курсі вчилося багато дівчат, але працює за фахом лише половина з них.

ВЗ Чи вистачає у вашій країні медичних сестер?

— Наприклад, на півдні країни та поблизу Швейцарії їх значно бракує: за деякими даними кількість вакантних місць сягає 50 тис. У нашому регіоні Рурського вугільного басейну цей дефіцит став відчутним лише чотири роки тому, адже саме тут сконцентрована найбільша кількість медичних закладів різного типу. Ми зрозуміли, що не вистачає високоспеціалізованої сестринської допомоги, і почали готувати таких фахівців самостійно.

ВЗ Що мається на увазі під сестринською спеціалізацією?

— Це фахівці, які працюють в операційних, реанімаціях чи на діалізі — функціональні групи спеціалістів. Найвищий рівень сестринської спеціалізації — старші медсестри, тобто керуючий персонал. Їх мусимо також «ростити» самостійно. І тут велика вірогідність того, що фахівець, досягнувши певного рівня, піде працювати в інше місце. Але від цього ніхто не застрахований.

ВЗ Тобто в Німеччині немає «універсальних» медичних сестер?

— Ні. Лише невелику частину освітнього процесу проходять усі. Але й тут є винятки, скажімо, дитячі сестри, котрі одразу навчаються окремо. Загальна частина курсу закінчується іспитом, після якого кожен має обрати собі спеціалізацію. Більше того, можна отримати додаткову кваліфікацію в будь-якій сфері медицини, а згодом стати експертом з догляду.

ВЗ Де навчаються медичні сестри?

— Є спеціальна сестринська школа, тобто це не академічна освіта. Але зараз мова йде про реформування освітнього процесу та впровад­ження вищої освіти для сестринського персоналу. Нині базова освіта розрахована на три роки, також уводять рік бакалаврату, щоб прирівняти дип­лом до вишу. Спеціалізація триває іще два роки (720 годин теорії та значно більше практики). Але ми поки не розуміємо, де мають працювати ці медсестри з вищою освітою та чим їх функції відрізнятимуться від нинішніх.

ВЗ Якими навичками володіє медична сест­ра, котра закінчила цю школу?

— Завдяки тому, що в Німеччині практику інтегрували в освітній процес, медичний персонал з догляду вже по закінченні школи вміє дуже багато, адже всі п’ять років навчання є наближеним до пацієнта. Навіть після першого року фахівець з догляду є чимось на кшталт вашого санітара. Йому дозволяють лише асистувати медичній сестрі: гуляти з пацієнтом, переодягати, допомагати проводити гігієнічні процедури. Ті ж, хто провчився три роки, можуть складати плани з догляду, збирати анамнез з догляду й аналізувати та планувати зміни. Персональними обов’язками медсестри є контроль життєвих показників пацієнта: пульсу, артеріального тиску, температури тіла; оцінка стану хворого, ведення його документації; забезпечення та контроль здійснення призначень лікаря; підготовка пацієнта до обстежень; виконання призначених внутрішньовенних і внутрішньом’язових ін’єкцій; проведення діагностичних процедур (ЕКГ, спірометрії, ергометрії, ЕЕГ); забезпечення основного догляду за пацієнтом. Основний догляд — це допомога в дотриманні особистої гігієни (миття, купання, розчісування, чищення зубів, гоління, контроль сечовипускання і випорожнень, чищення й обслуговування штучних пристроїв (уростоми, приладів штучного спорожнення кишечника), годування пацієнта, забезпечення його мобільності тощо).

ВЗ Скільки таких «санітарів» потрібно одній медичній сестрі?

— Зараз на одного пацієнта припадає лише одна медична сестра. А на три сестри у зміні — один помічник.

ВЗ Тоді скільки сестер припадає на одного лікаря?

— У нашій країні лікарі не керують медичними сестрами. Ці дві категорії медичних фахівців не мають між собою нічого спільного. Над усім персоналом з догляду головний — директор з догляду. І цей топ-менеджер такий самий по значущості, як і медичний директор. Раніше ситуація з кількістю фахівців була такою: на одного лікаря припадало до десяти медичних сестер. Відтоді, як ввели діагностично-споріднені групи і значно скоротили час госпіталізації, кількість персоналу з догляду також скоротилася, й тепер на одного лікаря припадає одна медсестра.

ВЗ Які функції виконуєте ви як керівник служби з догляду та яку освіту здобули?

— Вищу освіту з менеджменту по догляду за хворими, ступінь магістра. Я винаймаю персонал, розраховую кількість медичних сестер і робочого часу на кожне відділення, слідкую за якістю догляду і кваліфікацією своїх підлеглих. Тобто за всі негаразди, що сталися з пацієнтом у лікарні в плані догляду (падіння, пролежні тощо), відповідаю я. У мене 650 підлеглих, які ділять між собою 400 ставок.

ВЗ Яку відповідальність несе медична сест­ра у випадку помилки?

— Це багатокрокова система менеджменту якості. На першому етапі з нею, звичайно, розмовляють, щоб зрозуміти, чому трапилася така ситуація. Якщо помилки повторюються, медичну сестру попереджають, а згодом звільняють, але на моїй пам’яті таких випадків не було. Скоріше можна спостерігати ситуацію, коли людина не справляється з якоюсь частиною роботи, і їй пропонують інше робоче місце. Така «зміна робочого місця» може відбутися як усередині однієї лікарні, так і з залученням іншого медичного закладу.

ВЗ Наскільки часто персонал з догляду мусить підтверджувати свою кваліфікацію?

— Тут є певні нюанси: існують невеликі щорічні курси, наприклад, з інструкцій з гігієни, реанімаційних навичок, безпеки на робочому місці тощо. Вони не є обов’язковими, але директор з персоналу зацікавлений у тому, щоб усі медичні сестри їх пройшли й отримали нові знан­ня та навички. Фінансує і влаштовує курси сама лікарня. Але такої системи, як, скажімо, у Британії, де кожна медична сестра має щороку набирати певну кількість кваліфікаційних балів, у Німеччині поки немає. Так само немає закону, який наказував би мені як керівникові проходити курси з менеджменту.

ВЗ Чи задоволені медсестри в Німеччині та ви особисто своїми заробітками?

— Усе відносно! Особисто я — так. Більше того, кожен фахівець самостійно регулює розмір своїх заробітків: сюди входять фіксована ставка та надбавки за чергування. Різні соціальні опитування свідчать: середній медичний персонал у цілому задоволений рівнем оплати своєї праці, скарги стосуються швидше її інтенсивності, змінного графіка тощо. Ставка медичної сестри передбачає навантаження у 38,5 години на тиждень. Денна заміна — 8 годин, нічна — 10, і кожен спеціаліст сам обирає, коли йому зручніше працювати.

ВЗ Чи є в Німеччині Сестринська палата, на кшталт Лікарської?

— Це також інновація, що поширилася поки на території тільки однієї федеральної землі. Але власна палата — наша давня мрія! Усі медичні сестри Німеччини хотіли б брати активну участь в ухваленні політичних рішень щодо нашої професії та мати представників своїх інтересів в органах влади. І ми дуже задоволені, що процес зрушив з мертвої точки.Наприклад, уже є вказівки, скільки сестер, кот­рі відповідають за гігієну, має бути в лікарні. Тоді як досі ми мусили самі розраховувати потреби. Сподіваюся: ця реформа принесе нам велику користь. Такі зміни вже відбулися, скажімо, в акушерстві, і ми бачимо, що акушерки, які, до речі, теж перебувають під моїм керівництвом, тільки виграли.

ВЗ Хто зараз вами керує?

— Персонал менеджменту якості медичних послуг, як, до слова, і всіма медичними працівниками. Але, за великим рахунком, ми мусимо займатися самоконтролем і документувати всі дані, що характеризують нашу роботу. Наприклад, кожне відділення фіксує кількість пролежнів, що виникли в пацієнтів за певний час, тощо. Ніхто не приходить з вулиці та не заглядає під ковдру хворого, щоб перевірити наявність пролежнів — усе тільки під нашу відповідальність і чесність. Це значний пласт паперової роботи, яку ми мусимо виконувати, але водночас вона забезпечує високу якість наших послуг на всіх етапах.

Реформування галузі обіцяє розширити перелік індикаторів якості роботи сестринського персоналу, тобто паперової рутинної роботи буде ще більше. Паралельно зараз затверджують нові Національні стандарти з догляду за пацієнтами — це своєрідні «маяки» для нас, але ми не мусимо діяти за стандартами, коли вважаємо, що так буде гірше для справи. На щастя, медичні сестри Німеччини беруть активну участь в обговоренні змін, котрі вносяться до стандартів, тож ми можемо впливати на цей процес. Є також Інститут якості — установа, яка приймає від нас різноманітні звернення, пропозиції й ідеї. Втішає, що нас чують!

Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»