Міністерство охорони здоров’я винесло на громадське обговорення проект Наказу «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному больовому синдромі». У МОЗ зазначають: прийняття цього Наказу забезпечить якість і ефективність лікування хронічного болю в дітей і дорослих, а також доступність до нього шляхом встановлення єдиних вимог щодо діагностики, терапії й реабілітації хворих, обґрунтування кадрового забезпечення та оснащення закладів охорони здоров’я, визначення індикаторів якості медичної допомоги для проведення моніторингу і клінічного аудиту в закладах охорони здоров’я. У пояснювальній записці до проекту говориться, що розроблені МОЗ медико-технологічні документи містять науково обґрунтовані рекомендації з діагностики та лікування болю, у тому числі й використання опіоїдних і неопіоїдних анальгетиків, а також ад’ювантних лікарських засобів для вдосконалення ведення пацієнтів, котрі страждають від стійкого болю, пов’язаного із захворюванням.
Актуальність проблеми паліативної та хоспісної допомоги населенню суттєво зросла вже в другій половині, а особливо — наприкінці ХХ сторіччя у зв’язку з глибокими демографічними та соціальними змінами, які притаманні більшості постіндустріальних країн світу, у тому числі (в останні десятиріччя) й Україні, і характеризуються постійним зростанням чисельності смертей від хронічних, тяжких невиліковних хвороб. Вивчення світового досвіду щодо розвитку допомоги особам із тяжкими невиліковними хворобами й обмеженим терміном (прогнозом) життя дає змогу зробити висновок, що згідно із сучасними концепціями усі пацієнти, яких можна віднести до означеної категорії (а не тільки хворі з IV стадією онкологічного захворювання), у термінальний період життя (від 6 місяців до року) повинні обов’язково отримувати професійний паліативний медико-соціальний і психологічний нагляд й опіку в спеціалізованих установах стаціонарного типу — хоспісах, так званих паліативних відділеннях закладів охорони здоров’я або в домашніх умовах.
У пояснювальній записці також зазначено, що біль надзвичайної сили та тривале больове подразнення, що супроводжують ріст злоякісної пухлини, і відповідне важке відчуття болю формують стійкі патологічні реакції в периферичній і центральній нервовій системі. Хронічний біль становить небезпеку для організму, спричиняє нейрофізіологічні зміни та порушення гомеостазу. За тривалого перебігу розвивається хронічний больовий синдром, що притаманний багатьом хронічним хворобам і практично всім поширеним видам злоякісних пухлин у ІІІ-IV клінічній стадії. Оцінювання й управління болем є важливими компонентами не тільки паліативної, а й загальної практики-сімейної медицини та педіатричної допомоги. Зокрема у дітей, особливо раннього віку, важливим є використання інструментів оцінювання болю на підставі їх когнітивної здатності для забезпечення адекватного його контролю.
Розробники уніфікованого клінічного протоколу вводять у документ такі типи болю: ноцицептивний біль від запалення або ураження тканини й невропатичний біль від здавлення або ушкодження нерва через хворобу.
«Хворобливі стани, що розглядаються, включають, але не обмежуються стійким болем унаслідок онкологічного захворювання, лікування раку, генералізованої інфекції (наприклад, ВІЛ-інфекції/СНІД), артриту та інших ревматологічних захворювань, серпоподібноклітинної хвороби, травм, опіків, стійкого невропатичного болю після ампутації тощо.
Але ці медико-технологічні документи не стосуються гострих травм, періопераційного й процедурного болю. До того ж, не розглядається хронічний комплексний біль, коли немає доказів наявного ушкодження тканин (наприклад, фіброміалгія, головний біль або рецидивуючий черевний біль), оскільки лікування цих станів потребує комбінованого підходу із застосуванням нефармакологічних методів нарівні з фармакологічною терапією», — говориться у пояснювальній записці.
За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України