Гостра тромбоемболія легеневої артерії є однією з найчастіших причин раптової смерті людей. Показник смертності стабільно високий і становить 30-40 відсотків. Складність діагностування зумовлюється тим, що ця патологія маскується під хронічну пневмонію, інфаркт міокарда, інсульт.
І якщо лікарі своєчасно не розпізнають характер ураження і не нададуть високоспеціалізованої допомоги — летального кінця не уникнути.
Традиційно під час лікування гострої тромбоемболії застосовують тромболітики, здатні розчиняти наявний у згустку крові фібриноген. Тромболізис забезпечує досить швидкий фібриноліз, і це поліпшує легеневий кровотік, серцеву діяльність та насичення крові киснем. Однак терапія не завжди могла справитися з тромбоемболією, і до неї прилучилася хірургія.
До останнього часу у нас в Україні працювали за утвердженою методикою. Оперативне втручання рятувало хворих, однак далеко не всі могли його перенести, адже воно супроводжувалося небезпечними крововтратами, тривалою анестезією. Після операції хворий ще не менш як місяць перебував у режимі реабілітації. Також не було гарантії, що замість ліквідованого тромбу з часом не виникне новий.
«Блок-пост» в артерії
Завідувач кафедри хірургії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Володимир Мішалов не один рік шукав нові підходи до приборкання тромбоемболії. Яким шляхом іти?
Пригадалися невдалі спроби старих хірургів перев’язувати нижню порожнисту вену, аби не дати згустку крові уразити легеневу артерію. Так, це могло допомогти в одному — загальмувати просування тромбу, але перешкоджало кровотоку, спостерігалися й інші недоліки. Як добитися, щоб та ж вена охороняла легеневу артерію від згустків крові і в той же час не порушувався нормальний кровотік?
Стрімкий поступ медицини та медичної техніки сприяв пошуку новатора. У світі з’явилися спеціальні пристрої — кава-фільтри, надтонкі дротяні каркаси, виловлювачі згустків крові. Вони не заважають кровотоку і в той же час у своїх сітях затримують крупні емболи. То чи не використати такий фільтр і в разі тромбоемболії легененевої артерії?
Дослідження підтвердили, що такий варіант цілком реальний. І розташування охорони артерії від тромбів, такий собі «блок-пост», цілком обґрунтоване: нижня порожниста вена збирає венозну кров від нижніх кінцівок та всіх внутрішніх органів, тобто, є своєрідним кров’яним депо.
Постало питання: як доставити фільтр до потрібної вени? Допомогли здобутки ендоскопічної хірургії. Стало можливим замість трудомістких оперативних втручань обмежитись процедурою, де під контролем рентгенустановки своєрідна ракета-носій — мініатюрний балон-катетер — проникає у крупні судини і з током крові доправляє у задану точку організму — трохи нижче впадання у нижню порожнисту вену ниркових артерій — а потім повертається у вихідне положення.
Фільтр не заважає крові вільно проходити через вену. Крупні тромби, які можуть призвести до тромбозу легеневої артерії, застряють у фільтрі і розчиняються під дією застосовуваного у таких випадках тромболізису.
Хірургія й терапія в одній упряжці
Різниця між традиційною й новою технологіями разюча: замість розкриття грудної порожнини — майже непомітний розріз шкіри, замість чотиригодинної операції — 15-хвилинна процедура. Ані наркозу, ані крововтрат — уже через день пацієнта виписують із лікарні. Виграш не лише для хворого, а й багатомільйонний економічний для держави — за рахунок скорочення витрат, пов’язаних із оплатою тимчасової непрацездатності трудівників.
Свій вклад у розробку нової технології одночасно з професором Володимиром Мішаловим зробили науковці Запоріжжя та Львова. Роботу групи новаторів відзначено Державною премією України.
— Володимире Григоровичу, — запитую професора Мішалова, — роль хірургії у подоланні такої небезпечної хвороби є незаперечною, але й терапія дає часом добрі результати. Як же лікарю обрати правильну методику лікування?
— Зішлюсь не лише на власний досвід роботи, а й на останні рекомендації Американського торакального товариства. Пацієнтам із гострою емболією і відсутністю високого ризику кровотечі доцільним є застосування системного тромболізису зі стартовою терапією парентеральними антикоагулянтами. Катетерна ж тромбоектомія рекомендується у разі неефективного тромболізису, реальної загрози смерті пацієнта з кардіогенним шоком чи артеріальною гіпотензією. Отож першочерговим терапевтичним заходом має бути тромболізис.
Василь КАЛИТА, «ВЗ»
